Ефективність проведення групової, фронтальної та індивідуальної форм організації навчання в початковій школі

Вікові особливості учнів молодшого шкільного віку. Особливості організаційних форм навчання. Аналіз використання існуючих форм організації навчання в початковій школі. Експериментальна перевірка ефективного використання різних форм організації навчання.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра педагогіки

Курсова робота

«Ефективність проведення групової, фронтальної та індивідуальної форм організації навчання в початковій школі»

Виконала:

студентка 31-Б групи

інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Каіра Ганна Сергіївна

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук

Желязкова Т. М.

2011

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Ефективність проведення групової, фронтальної та індивідуальної форм організації навчання в початковій школі - як психолого-педагогічна проблема

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми

1.2 Розкриття поняття форми організації навчання

1.3 Вікові особливості учнів молодшого шкільного віку

Розділ ІІ. Методична система проведення групової, фронтальної та індивідуальної форм організації навчання в початковій школі

2.1 Аналіз і використання існуючих форм організації навчання в початковій школі

2.2 Експериментальна перевірка ефективного використання різних форм організації навчання

Висновки

Література

Вступ

В історії світової педагогічної практики відомі найрізноманітніші форми організації навчання. їх виникнення, розвиток, удосконалення і поступове відмирання окремих з них пов'язане з вимогами, потребами розвиваючого суспільства. Кожний новий історичний етап у розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання.

В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал у цій галузі. Постало питання про необхідність систематизації різноманітності форм організації навчання, виділення найбільш ефективних, що відповідають духу часу, історичній добі.

Вчитель повинен не тільки передавати знання, а й формувати у дітей вміння здобувати знання самостійно. Ефективність засвоєння знань учнями залежить не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.

Ефективність проведення групової, фронтальної та індивідуальної форм організації навчання досліджували В. К. Дьяченко, І. М. Чередою, В. О. Сластьонін та ін

Проблема формування пізнавальної інтересу досліджувалась такими видатними педагогами як А. Дістервег, Я. Коменський, К. Д. Ушинський.

Я.А. Коменський писав: «Вся робота в школі залежить від вчителя, від його знань, умінь, освіти».

Успіх у формуванні особистості дитини залежить від форм організації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв'язків його учасників.

В своїй курсовій роботі я намагалася, використовуючи літературу та власний досвід, дослідити, які форми організації навчання використовуються в загальноосвітній школі, проаналізувати їхні недоліки та переваги.

Актуальність: на сучасному етапі розвитку української школи одним із основних завдань є підвищити якість навчання молодших школярів, активніше і цілеспрямованіше готувати їх до подальшого навчання та практичної діяльності. Запровадження нового змісту освіти сприяє підвищенню теоретичного рівня знань учнів, розвитку їх інтелектуальних здібностей. Протее якість знань учнів ще невисока. У сучасному школі розвиваюче навчання з кожним роком займає все міцніші позиції поруч із традиційним. У місті у кожній школі можна зустріти вчителів, які працюють по альтернативним програмам. Ведеться пошук нових методів роботи, нових форм організації, розвиває освіту.

У пошуках шляхів найбільш ефективного використання структури уроків різних типів особливе значення набуває форма організації навчальної діяльності учнів на уроці. В педагогічній літературі і шкільній практиці поширені три такі форми - фронтальна, індивідуальна і групова. Перша передбачає спільні дії учнів класу під керівництвом учителя; друга - самостійну роботу кожного учня окремо; групова - учні працюють в групах з 3 - 6 чоловік або парами

Об'єкт: процес навчання в початковій школі.

Предмет: форми організації навчання молодших школярів.

Мета: проаналізувати використання фронтальної, індивідуальної та групової форм навчання в початковій школі.

Завдання:

· проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даної теми;

· розкрити поняття форми організації навчання;

· дослідити вікові особливості учнів молодшого шкільного віку;

· проаналізувати використання існуючих форм організації навчання в початковій школі;

· дослідити ефективність використання різних форм організації навчання;

Методи дослідження:

- аналіз літератури;

- спостереження;

- бесіди з викладачами;

- порівняння.

Експериментальна база: Дослідження проводила у Бердянській Загальноосвітній школі №7, 3-Б класі. У дослідженні брали участь 20 учнів одного класу. Експериментальне дослідження проводила за допомогою проведення фронтальних, групових та індивідуальних форм організації навчання на уроці рідної мови. Тема уроку: Вправи на визначення роду й числа прикметників за іменником.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг курсової роботи - 32 сторінки.

Розділ І. Ефективність проведення групової, фронтальної та індивідуальної форм організації навчання в початковій школі - як психолого-педагогічна проблема

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми

форма навчання початкова школа

В історії світової педагогічної практики відомі найрізноманітніші форми організації навчання. їх виникнення, розвиток, удосконалення і поступове відмирання окремих з них пов'язане з вимогами, потребами розвиваючого суспільства. Кожний новий історичний етап у розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал у цій галузі. Постало питання про необхідність систематизації різноманітності форм організації навчання, виділення найбільш ефективних, що відповідають духу часу, історичній добі.

Найстарішою формою навчального процесу, що бере свій початок з сивої давнини, є індивідуальна форма навчання. Суть її полягає в тому, що учні виконують завдання індивідуально, вдома у вчителя чи учня. Допомога вчителя надається або безпосередньо, або опосередковано, тобто надана учню шляхом вивчення ним підручника, автором якого був сам учитель. Прикладом безпосередніх та індивідуальних контактів учителя та учня в сучасних умовах є репетиторство.

Індивідуальна форма організації навчання була єдиною в античні часи, в період середньовіччя, а в деяких країнах широко використовувалася до XVIII століття. У наступні періоди розвитку суспільства вона домінувала в практиці сімейного виховання заможних верст суспільства (наприклад, у дворянський сім'ях, у заможних сім'ях інших прошарків суспільства). [8]

Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю індивідуалізувати зміст, методи і темпи навчальної діяльності дитини, спостерігати за кожною її дією й операцією при розв'язуванні конкретних завдань; стежити за її рухом від незнання до знання, своєчасно вносити необхідні корекції як в діяльність учня, так і у власну діяльність вчителя, пристосовуючись до ситуації, яка постійно змінюється, але залишається контрольованою з боку вчителя і з боку учня. Все це дозволяє учню трудитись економно, в оптимальний для себе час, постійно контролювати витрати власних сил, досягаючи високих результатів навчання. Зрозуміло, індивідуальне навчання передбачає наявність учителя з високою педагогічною кваліфікацією.

Поряд з відзначеними перевагами індивідуальне навчання має й ряд недоліків, за що вже у XVI столітті його різко критикують.

На межі XV і XVI століть у Європі виникає гостра потреба в освіті, викликана розвитком різних галузей, ремесел і торгівлі, підвищенням ролі духовного життя - відродженням у літературі, мистецтві, архітектурі, науці. Все це спричинило виникнення масового навчання дітей. Виникла концепція колективного навчання, яка вперше була застосована в братських школах Білорусії та України (XVI ст.) і стала зародком класно-урочної системи навчання. Теоретично ця система була обґрунтована і широко популяризувалася у XVII ст. спочатку розробленій та описаній Я. А. Коменським у його книзі «Велика дидактика».

У книзі «Велика дидактика» він описав особливості, які властиві класно-урочної системі:

· учні приблизно одного віку і рівня підготовки утворюють клас, який зберігає в цілому постійний склад на весь період навчання;

· клас працює за єдиним річним планом і програмою згідно з постійним розкладом. Внаслідок цього діти повинні приходити до школи в один і той же час року і в заздалегідь погоджений час дня;