Характеристика бактерій Proteus mirabilis та їх вплив на організм людини

Вивчення морфолого-культуральних та фізіолого-біохімічних ознак бактерії Proteus mirabilis; розгляд сфери поширення. Дослідження патогенності та практичного значення; спричинення захворювання сечостатевих органів: простатиту, циститу, пієлонефриту.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Реферат

Перелік умовних позначень

Вступ

Розділ І. Характеристика бактерій Proteus mirabilis

1.1 Морфолого-культуральні ознаки

1.2 Фізіолого-біохімічні ознаки

1.3 Екологія та поширення Proteus mirabilis

Розділ ІІ. Значення бактерій Proteus mirabilis

2.1 Патогенність Proteus mirabilis

2.2 Практичне значення

2.3 Сучасні дослідження

Висновки

Список використаної літератури

бактерія proteus mirabilis сечостатевий

Реферат

Курсова робота присвячена вивченню морфолого-культуральних та фізіолого-біохімічних ознак, місць природного поширення та перспектив практичного застосування бактерій Proteus mirabilis. Зокрема було встановлено, що Proteus mirabilis може викликати різні захворювання сечостатевих органів, а також продукує ентероксин, що використовується при виробництві вакцин проти інфекцій викликаних бактеріями таких родів як Proteus, Providencia та Morganella.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, графічних матеріалів та списку використаної літератури з 12 найменувань. Загальний обсяг роботи - 21 сторінка, 4 рисунка, 1 таблиця.

Ключові слова: Proteus mirabilis, морфолого-культуральні ознаки патогенність, уреаза, сечовина, ентеротоксин, простатит, цистит, пієлонефрит.

Перелік умовних позначень

МПА - м'ясо-пептоний агар

МПБ - м'ясо-пептонний бульйон

ТЛ - ентеротоксин - термолабільний ентеротоксин

ESBLs - бета-лактамази широкого спектру

MRF - манозо-стійкі фімбрії

PMF - Рroteus mirabilis фімбрії

Вступ

Proteus mirabilis був вперше виявлений німецьким патологоанатомом Густавом Хаузером. Він же й назвав цей рід Proteus на честь сина Посейдона Протея, здатного змінювати свій вигляд. Рід Proteus відноситься до сімейства ентеробактерій. Його представники здатні міняти свої морфологічні ознаки при рості на щільних поживних середовищах, а також відрізняються найбільшим плеоморфізмом (мінливістю морфології) в порівнянні з іншими ентеробактеріями. P.mirabilis - грамнегативні, паличкоподібні бактерії, які можуть бути знайдені в кишечнику людини як частина мікрофлори. Вони в основному є жителями сечових шляхів людини [1].

Цей організм, як правило, непатогений, але стає проблемою, коли він вступає в контакт з сечовиною у сечовивідних шляхах. Звідти інфекція може поширитися на інші частини тіла. Цей вид роду спричиняє інфекції сечовивідних шляхів у тисяч людей щороку. Рroteus mirabilis може викликати такі захворювання сечостатевих органів як гострий і хронічний простатит, цистит, пієлонефрит тощо. Ксантогранулематозний пієлонефрит найбільш часто асоціюється саме з P.mirabilis. Proteus mirabilis є частою причиною ранових інфекцій. Код його геному містить не менше 10 адгезійних факторів, які роблять цей мікроорганізм липким і надзвичайно рухливим. P.mirabilis може бути легко ідентифікованим в кров'яному агарі: формування частин його концентричничних кілець відбувається за рахунок явища роїння [2].

Розділ І. Характеристика бактерій Proteus mirabilis

1.1 Морфолого-культуральні ознаки

Proteus mirabilis - вид грамнегативних, неспороутворючих факультативно-анаеробних бактерій, здатних до руху за допомогою перитрихально розміщених джгутиків (рис. 1).

Рід Proteus в даний час складається з п'яти видів (P.mirabilis, Р.penneri , Р.vulgaris, Р.myxofaciens і Р.hauseri) і має три неназваних (Proteus genomospecies 4 ,5 і 6).

Рис. 1.1. Електронна мікрофотографія Proteus mirabilis

Рід спочатку мав два види: Р.mirabilis і Р.vulgaris, і був вперше описаний в 1885 році Хаузером (табл.1). Він зазначив характерне роїння організмів і розділив штами в цих двох видах залежно від швидкості розрідження ними желатину: Р.vulgaris розріджує желатин швидко, а P.mirabilis робить це повільніше. Хаузер також описав " Proteus zenkeri ", який ані роїться, ані розріджує желатин, але цей вид був скасований через 7 років.

Таблиця 1. Основні дослідження з систематики роду Proteus

Дата	Автор	Подія
1885	Хаузер	Описав рід Proteus та види P. mirabilis, P. vulgaris, P. zenkeri
1919	Веннер , Ретгер	Розділили види P. mirabilis, P. vulgaris на основі ферментативних властивостей
1966	Козенц та Подгвайт	Описали P.myxofaciens
1978	Бреннер	Визначив біогрупи P.vulgaris
1982	Хікман	Описав P. penneri; створив дві додаткові біогрупи з P.vulgaris

У 1894 році Теобальд Сміт дослідив ферментативні характеристики двох видів , використовуючи глюкозу, сахарозу і лактозу. Через рік, Хаузер продемонстрував дослідження про незвичайно малу кількість газу, одержаного з глюкози Р.vulgaris в порівнянні з іншими, відомими до того кишковими мікроорганізмами.

У 1919 році Г. Веннер і Б. Ретгер в Коннектикуті вивчали біохімічні характеристики великої групи штамів роду Proteus. Відповідно з відкриттями Хаузера 1885 року, їх штами також роїлися і розріджували желатин. Всі ці штами також виділяли сірководень і не мали ферментів для розщеплення лактози. Здатність ферментувати глюкозу, сахарозу, мальтозу і далі служила засобом розділяти штами на дві групи, як це було зроблено Хаузером. Р.vulgaris ферментує глюкозу, сахарозу і мальтозу легко, коли P.mirabilis зброджує глюкозу і сахарозу повільно і не зброджує мальтозу зовсім.

У 1966, В.Козенц і Ф. Подгвайт описали новий вид , Proteus myxofaciens, що був виділений з личинок непарного шовкопряда [3].

Proteus може відображати дві різні морфологічні і фізіологічні форми; одна відома як клітина-плавець,а інша як членистонога клітина. В водній суспензії P.mirabilis знаходиться в стані клітини-плавця. Це невелика паличкоподібна клітина 1-2 мкм в довжину. Вона містить від 8 до 10 джгутиків, які допомагають їй у плавальній моториці. При контакті з поверхнею, Proteus mirabilis переходить у стан членистоногої клітини, де клітина значно збільшує довжину з утворенням довгих джгутикових ниток від 20 до 80 мкм в довжину. Ці клітини шикуються паралельно, утворюючи плоти, які здатні швидко переміщуватися по поверхні в масовому порядку. На твердих поверхнях, таких як агарова поверхня, вони утворюють концентричні кільця зростання. Ця картина викликана скоординованим роїнням бактерій. Як і інші грамнегативні бактерії, Proteus mirabilis має цитоплазматичну зовнішню мембрану. Крім того, зовнішня оболонка містить ліпідний бішар, ліпопротеїни, полісахариди, ліпополісахариди та інші компоненти мембрани, що визначають його вірулентність [4].

Рис.1.2. Proteus mirabilis 24 годинна культура на кров'яному агарі (формування частин його концентричничних кілець)

Явище роїння є особливістю Proteus mirabilis, як і деяких інших бактерій роду Proteus, якому сприяє перитрихіальне розташування джгутиків, яке є швидким і скоординованим переміщенням бактеріальної популяції на твердих або напівтвердих поверхнях. Ця здатність допомагає їм у здобуванні їжі, розмноженні і рості. Це також допомагає бактерії у вираженні своїх факторів вірулентності і вторгнення в уротеліальні клітини господарів. Уротелій (перехідний епітелій) покриває шляхи сечостатевого виділення. Вистилає ниркові миски, сечоводи, сечовий міхур і проксимальну частину уретри. Залежно від локалізації має товщину в 5-8 шарів клітин. При хронічному запаленні і пухлинному рості він здатний до плоскоклітинної або залозистої метаплазії [5].

1.2 Фізіолого-біохімічні ознаки

Протеї ростуть на простих середовищах в широкому діапазоні температур. Оптимальна рН - 7,2-7,4 , температура - від +35 до +37^_С.

Рис.1.3. Культура Proteus mirabilis на агаризованому поживному середовищі

Колонії протеїв в О-формі округлі, напівпрозорі опуклі, Н- форми дають суцільний ріст. Зростання протеїв супроводжується гнильним запахом.

Рис.1.4.Proteus mirabilis на кров'яному агарі (зріла культура)

Характерне роїння, Н- форми (мають Н-антигени) дають на МПА - характерний повзучий ріст у вигляді блакитно-димчастої ніжною вуалі. При посіві за методом Шушкевича в конденсаційну вологу свіжоскошеного МПА культура поступово піднімається у вигляді вуалі вгору по поверхні агару. На МПБ (м'ясо-пептонному бульйоні) відзначають дифузне помутніння середовища з густим білим осадом на дні. На середовищі Пло...