Особливості будови і біології павуків

Дослідження класифікації і розвитку павуків у ході еволюції. Аналіз особливостей зовнішньої та внутрішньої будови, органів чуттів. Характеристика механізму харчування і розмноження. Способи життя і значення павуків, застосування павутини в промисловості.
Краткое сожержание материала:

Размещено на http:///

Размещено на http:///

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Класифікація і розвиток павуків у ході еволюції

2. Особливості будови павуків

2.1 Зовнішня будова

2.2 Внутрішня будова

2.3 Органи чуттів

2.4 Механізм харчування

2.5 Розмноження і розвиток

3. Способи життя і значення павуків

4. Павутина. Застосування павутини в промисловості

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність: павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі - від пустель і тропічних лісів до помірних областей

Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших, є павутина, яка мала вирішальне значення в еволюції цього ряду. У всіх життєвих проявах, що підтримують існування виду, - добуванні їжі, розмноженні, розселенні й переживання несприятливих умов павуки користуються павутиною. З неї робиться притулок, пастка, з її допомогою відбувається складна процедура спарювання, з неї плететься яйцевий кокон та зимувальний мішок.

Павутина використовується протягом усього життя, аж до розмноження й турботи про потомство.

Об'єкт дослідження: павуки.

Предмет дослідження: біолого-екологічні особливості павуків.

Мета дослідження: Метою нашого дослідження було вивчення Підкласу Павуки, які відносяться до членистоногих тварин приналежні до класу Павукоподібних, підтипу Хеліцерові.

Завдання дослідження:

1. За літературними джерелами вивчити особливості зовнішньої і внутрішньої будови;

2. Проаналізувати еволюцію павуків;

3. Дати систематичне положення павуків;

4. З'ясувати поширення виду на території України;

5. Дослідити особливості утримання павуків в штучних умовах;

6. Виявити практичне значення павуків.

1. Класифікація і розвиток павуків у ході еволюції

v Царство: Тварини(Animalia)

v Тип: Членистоногі(Arthropoda)

v Підтип: Хеліцерові(Chelicerata)

v Клас: Павукоподібні(Arachnida)

v Підклас: Павуки(Araneae)

Класифікація павуків дуже складна, що пов'язане з величезним числом видів при відносній однотипності будови. Розподіл павуків на три підзагони - Lіphіstіomorphae, Mygalomorphae і Araneomorphae - найбільш прийняте. Але відносно систематичного складу пологів, сімейств і надсімейних угруповань серед аранеологов є значні розбіжності. За даними Бонні, що приводяться В.П. Тищенко, число описаних видів павуків фауни світу перевищує 41 000, причому щорічно описують приблизно 200 видів. За даними Д.Е. Xаритонова, до 1953 р. у фауні СРСР налічувалося близько 1200 видів павуків. Найбільш багата науками лісова зона, де зустрічається близько 900 видів [4].

Павуки - найбільший підклас арахнід. Їх описано більш 30 000 видів, причому фахівці вважають, що ця цифра надалі значно зросте, тому що фауна павуків земної кулі вивчена дуже нерівномірно й неповно. Павуками заселена вся суша. Подібно комахам і кліщам, вони живуть усюди, і в природі буквально не найдеться куточка, де не було б тих або інших видів павуків [3].

Найбільш характерна особливість павуків - павутинний апарат, утворився в їхніх предків у самому процесі виходу на сушу. Доказом цього є павутинні бородавки. У всіх хеліцерових при виході на сушу черевні зяброві кінцівки або перетворюються в легені й інші спеціальні органи або атрофуються. Зяброві кінцівки на суші не мали застосування. Тому павутинні бородавки могли сформуватися тільки у водних чи амфібіотичних форм. Вони утворилися в павуків з ніжок десятого й одинадцятого сегментів, а кінцівки восьмого і дев'ятого перетворилися в легені. Павутина спочатку використовувалася для яйцевих коконів, як у тих сучасних павуків, у яких павутинна діяльність ще малорозвинена. Надалі павутина стала усе більше входити в життя павуків. З її допомогою виробилися різні форми спарювання, стали влаштовуватися гнізда та ловильні пристосування різноманітних конструкцій [1].

Примітивних павуків, які належать до Orthognatha, тепер залишилось небагато - близько 20 видів. У них ще зберігаються зовнішнє розчленування черевця (членисточеревцеві). В Orthognatha входять павуки, що, зазвичай, називають Мегаломорфами (Megalomorphae). Ці павуки густо вкриті волосинами і найчастіше мають великі розміри. Мегаломорфи вважаються примітивними через будову щелеп: щелепний кіготь у них є тільки на одній щелепі. Вони заселяють наземні тропічні екосистеми і, зокрема, ґрунт, поселяючись в норах. Серед них - павуки-птахоїди (Theraphosidae) об'єднують близько 2 тисяч видів. Сюди належать найбільші павуки. Розмах ніг гігантського птахоїда сягає 20 см при довжині тіла 11 см. Птахоїди поступово стають жителями домашніх тераріумів. Живуть вони довго, до 8-9 років [4].

В порівнянні з Ортогнатами, більш прогресивними є павуки - Лабідогнати (Labidognatha), які складають найбільшу групу вищих - справжніх павуків (25 тисяч). Сюди входять практично всі інші види павуків, відомі науці. Наявність щелепних кігтів на обох щелепах - це риса, що відрізняє цю групу від мигаломорфів. До цієї групи належать такі відомі родини павуків як: павуки-краби (Thomisidae), павуки-вовки (Lycosidae), павуки-кругопряди (Araneidae), павуки-довгоніжки (Pholcidae), павуки-тенетники (Theridiidae), воронкові павуки (Agelenidae) [4].

В межах підряду Labidognatha розрізняють дві групи: в першу входять павуки, які здатні виробляти речовину, що називається крібелум. Вона дозволяє виробляти незвичайно пружний павутинний шовк. До другої групи відносяться павуки (і їх більшість), які не мають крібелума [4].

Організація павуків раз виникнувши, не зазнала кардинальних змін, але паралельно розвитку павутинної діяльності вдосконалювалася. Останнє найбільш чітко проявляється в тому, що спочатку метамеричні (сегментовані) органи концентруються й починають функціонувати як єдині системи. Зникає членистість черевця, і воно стає компактним, сильно концентрується нервова система, скорочується число посегментованих органів (павутинних бородавок, легенів). Росте злагодженість організму як єдиного цілого, координація й точність рухів, швидкість реакцію на дії навколишнього середовища. Павутиною користувалися й деякі інші арахніди - павутинні кліщі, лжескорпіони. Але в них павутинні залози розташовані інакше, наприклад у хеліцерах, і по одній цій ознаці не могли одержати такого розвитку, як павуки. Це показує, що павуки вийшли на сушу своїм шляхом, незалежно від інших арахнід [3].

2. Особливості будови павуків

2.1 Зовнішня будова

Отже, ознаки, по яких можна безпомилково відрізнити павука: різкий поділ головогрудей й черевця, хеліцери з кігтеподібним кінцевим члеником, невеликі щупальцеподібні педипальпи, павутинні бородавки на черевці.

Форма тіла більшості павуків досить однотипна. Головогруди, як правило, менші черевця, попереду звужені й притуплені, черевце яйцеподібне. Численні відхилення зустрічаються в різних сімействах. Є павуки сильно витягнуті, з довгими тонкими ногами, які вони витягають уздовж тіла, роблячись непомітними серед вузького листя злаків, де вони живуть. В інших, що живуть під корою, на стовбурах дерев, на квітах, тіло сплощене, черевце нерідке розширене. У ряду тропічних павуків па черевці бувають довгі шипи, вигадливі вирости. Іноді змінюється форма головогрудей, наприклад очі підняті на довгому виросту й т.п. [3].

Розміри варіюють у широких межах. Самі дрібні павуки - 0,8мм, найбільші тропічні птахоїди бувають до 11см у довжину, а з ногами до 20см. У нас великі тарантули досягають 3,5см, а в самок одного далекосхідного виду хрестовиків черевце буває з волоський горіх [3].

Фарбування дуже різноманітне особливо в тропічних павуків. Поряд з темними й непоказними формами є безліч яскравих пофарбованих, одноколірних або зі складним малюнком. Нерідко зустрічається жовтий колір у комбінації з білим. Є яскраво-червоні форми або чорні із червоним черевцем. Багато видів, що живуть серед рослин, пофарбовані в різні відтінки зеленого, іноді в комбінації з жовтим, бурим і іншими тонами. Є види із золотими й срібними плямами, металево блискучі, перламутрові [6].

Головогруди павуків покриті щільним твердим щитом, у передній частині якого розташовані очі, звичайно чотири пари. Хеліцери короткі, 2- членикові. На його кінці хеліцера відкривається протока отруйної залози. У ліфистіо - і мигаломорфних павуків хеліцери розташовані горизонтально, а кінцеві членики відгинаються донизу, у вищих аранеоморфних павуків основні членики спрямовані вниз, а кінцеві - усередину, назустріч один одному. [3]

Хеліцерами павук схоплює й убиває здобич, розминає й розриває її, захищається від ворогів, розсічує нитки павутини, перетаскує яйцеві кокони, у ряді випадків самець утримує хеліцерами самку при спарюванні, норкові види копають хеліцерами землю і т.д. [10].

Педипальпи схожі на ноги, коротші й з одним кігтем. На тазиках розташовані лопати, які обмежують передротову порожнину й по...