Вірус зморшкуватої мозаїки квасолі

Аналіз сучасного стану епідеміології вірусів вищих рослин. Основні терміни та методи оцінки хвороб рослин. Загальна характеристика та особливості мозаїчного вірусу. Шляхи розповсюдження та заходи боротьби з вірусом зморшкуватої мозаїки квасолі в природі.
Краткое сожержание материала:

28

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сучасний стан епідеміології вірусів вищих рослин

Розділ 2. Мозаїчний вірус та його характеристика

Розділ 3. Шляхи розповсюдження вірусу зморшкуватої мозаїки квасолі в природі та роль факторів навколишнього середовища

3.1 Клімат та погодні умови

3.2 Поширеність вірусу зморшкуватої мозаїки за сприяння біотичних факторів

3.3 Вплив абіотичних факторів на поширення вірусу

3.4 Шляхи передачі вірусу зморшкуватої мозаїки квасолі в природних умовах

Розділ 4. Заходи боротьби з вірусом зморшкуватої мозаїки квасолі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Мозаїчні хвороби рослин, група вірусних хвороб рослин, що характеризуються мозаїчної (строкатої) розцвіченням уражених органів (головним чином листів і плодів), чергуванням плям різноманітної величини і форми, пофарбованих у зелений колір різної інтенсивності. Мозаїчні хвороби рослин поширені повсюдно. Значно знижують врожай, погіршують якість продукції. При мозаїчних хворобах міняється форма листової пластинки рослини, вона відстає в росту. Патологічні зміни відбуваються головним чином у хлорофиллоносных тканинах; уражається палісадна паренхіма, йде розпад одних пластид, в інші знижується зміст хлорофілу, у результаті чого падає енергія фотосинтезу й у листах зменшується зміст вуглеводів; окремі клітки і ділянки тканин відмирають. Мозаїчні хвороби рослин легко передаються через насіння, із соком хворих рослин під час пікіровки розсади, при пасинкуванні, зіткненні хворих і здорових рослин і легені взаємному травмуванні їх, наприклад при вітрі. Механічні переносники вірусу - тля, клопи, кліщі, ґрунтові нематоди. Вірус проникає в рослину через ушкоджені тканини; зберігається в ґрунті, рослинних залишках і насіннях. З мозаїчних хвороб рослин найбільш шкідливі: мозаїка тютюну і томата (збудник - Nіcotіna vіrus 1), зелена мозаїка огірків і звичайна огіркова мозаїка (збудник - Cummіs vіrus 2) крапчатая мозаїка картоплі і зморшкувата мозаїка картоплі (збудники відповідно - Solanum vіrus 1 і S. vіrus 2), мозаїка буряка (збудник - Beta vіrus 2), мозаїка капусти (збудник - Brassіca vіrus 3), а також мозаїка сої, гороху, квасолі, мозаїчні хвороби плодових дерев, чагарників і декоративних рослин.

В своїй роботі ми розглянемо більш детельно вірус зморшкуватої мозаїки квасолі

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати особливості біології вірусу зморшкуватої мозаїки квасолі.

Основними завданнями курсової роботи є:

проаналізувати сучасний стан епідеміології вірусів вищих рослин;

розглянути поняття про мозаїчний вірус та його особливості;

охарактеризувати шляхи розповсюдження вірусу зморшкуватої мозаїки квасолі в природі та роль факторів навколишнього середовища;

заходи боротьби з вірусом зморшкуватої мозаїки квасолі.

Розділ 1. Сучасний стан епідеміології вірусів вищих рослин

На порозі двадцять першого століття епідемії хвороб рослин все-таки призводять до значних втрат у продовольстві, промисловості, лісових та сільськогосподарських культурах всюди у світі. Населення нашої планети продовжує збільшуватись і якщо ми хочемо мати достатньо продовольства, одягу та помешкань для поточного та майбутніх поколінь, важливим є зменшення або й зовсім усунення втрат від хвороб рослин.

Епідеміологія хвороб рослин являє собою вивчення просторових та часових змін, що відбуваються під час епідемій хвороб рослин, які викликані популяцією патогенів у популяції рослин. Епідемія трапляється, коли відбуваються зміни у інтенсивності захворюваності серед популяції господаря у часі та просторі. Патогеном можуть бути гриби, бактерії, мікоплазмоподібні організми (МПО), віруси, віроїди, нематоди або паразитичні рослини. Рослини можуть бути частиною будь-якої сільськогосподарської, садової, лісової, або природної екосистеми. Взаємодія патогена та рослини-господаря, що призводить до розвитку хвороби, може трапитися у будь-якому наземному, водному, або штучно створеному середовищі. Сума усіх патогенів, господарів та середовищних компонентів являє собою рослинну патосистему.

Наука, що вивчає епідемії хвороб рослин (тобто, епідеміологія) має як описову, так і кількісну фази. Спочатку ставиться питання, наприклад, де епідемії трапляються, коли можуть епідемії очікуватися, які фактори відіграють роль у розвитку хвороби. Коли знання патосистеми збільшується, починаються питання більш кількісної природи, наприклад, скільки інфекційних одиниць патогену потребується, щоб започаткувати епідемію, скільки хвороба триває, як швидко буде хвороба розвиватися, та як далеко може інфекційна одиниця патогену розповсюдитись. Щоб відповісти на ці питання, використовується експериментальна та аналітична техніка класичної фітопатології та техніки, розроблені у агрономії, ботаніці, хімії, екології, ентомології, генетиці, математиці, метеорології, фізиці та статистиці.

Віруси та мікоплазмоподібні організми (МПО) рідко є окремими, незалежними інфекційними одиницями в оточуючому середовищі. Навіть частки цих патогенів звичайно пов'язані з рослиною-господарем або з переносниками (комахами чи нематодами). Таким чином, визначення рівня інфекційних одиниць в першу чергу робиться шляхом оцінки титру патогена в рослинах-господарях, або шляхом моніторингу популяції відомих переносників та визначення частки популяції переносника, що несе патоген рослин. У випадку титру вірусу точну кількість його не вимірюють, тоді як комаха або нема-індії, кожна з яких є переносником патогену, насправді є інфекційною одиницею або пропагулою епідемічного розвитку.

Зібрані зразки з інфекційними збудниками вірусної природи можна ідентифікувати за допомогою електронного мікроскопу, візуального мікроскопічного спостереження або шляхом біологічного тестування. Біохімічні технології можуть бути корисними для вірусів та МПО. При виборі методу моніторингу потрібно приймати до уваги складність ідентифікації, необхідний час та вартість витратних матеріалів.

Концепція збудника не зовсім чітка для вірусів та МПО. Хоча існують окремі частки або одноклітинні організми, вони мало впливають на епідеміологію хвороб, спричинених вірусами або МПО. Для багатьох з цих хвороб патоген передається з рослини на рослину за допомогою діяльності комах. Деякі грунтові віруси переносять нематоди або гриби. Обчислення кількості інфекційних одиниць поза рослиною-господарем роблять за допомогою збирання зразків векторів. Обчислення вірусів та МПО в їхніх рослинах-господарях для епідеміологічних завдань дає кращі результати при оцінці інтенсивності хвороби.

Хоча рослинні патогени переносять різні ряди комах, найбільш численні вектори має ряд Homoptera. Родини цього ряду включають горбаток, білокрилок, кокцид та попелиць. Взагалі, комахи Homoptera переносять 241 вірус та 45 МПО. Як і у випадку з повітряними грибами, комах можливо обчислити за їхнім накопиченням (зіткненням) із стаціонарними пастками, або їх концентрації в повітрі за допомогою всмоктувальних пасток. Далі, можливо визначити кількість особин, що несуть патоген та здатні до його трансмісії.

Оцінка хвороб рослин є одним з найбільш важливих та часто найбільш складних завдань у епідеміології хвороб рослин. Оцінка хвороби на даний час є підвалиною статистичного аналізу даних, зусиль з моделювання та інтерпретації патосистеми. Похибка, введена під час оцінки хвороби, може бути дуже малою на початку, але збільшитись при подальших епідеміологічних аналізах. Отже, ступінь впевненості у висновках та спроможність розрізнювати справжні ефекти не буде більшим, ніж рівень надійності при оцінці хвороби.

Оцінка хвороби звичайно триває багато часу і тому відносно дорога. Кропітке планування -- як, коли, де та ким -- хворобу буде оцінено, дуже істотне. Планування вимагає ясної концепції мети специфічного дослідження та докладне знання патосистеми.

Оцінки хвороби можуть бути кількісними, якісними, або комбінацією цих двох типів. Кількість наявної хвороби можна назвати поширеністю хвороби. До інтенсивності хвороби входять розповсюдженість хвороби та суворість хвороби. Додатково, такі характеристики, як концентрація або титр пропагативних або інфекційних одиниць (віріонів) у тканинах, можуть віддзеркалити інтенсивність хвороби. Якісні оцінки хвороби можуть включати як ринкову якість (вміст протеїну, олії, або вміст поживних речовин у господарі або Його продукті) так і такі фактори, як поживність, смак та запах.

Поширеність хвороби -- це число одиниць рослин, що візуально уражено, звичайно до загального числа одиниць, що оцінено. Якщо розглядати рослину в цілому як одиницю, тоді поширеність хвороби є пропорція або процент рослин із симптомами хвороби. Поширеність хвороби може також бути оцінена, використовуючи окремі гілки, листки або коріння як рослинну одиницю.

Поширеність та суворість як виміри оцінки вживають разом, і правомірність кожного виміру повинна бути встановлена для кожної окремої патосистеми. Поширеність часто найбільш легка та найбільш швидка міра хвороби. Число зів'ялих рослин томату, почорнілі колосся пшениці, корінь із пухлинами або листя з некрозами чи мозаїчними симптомами можуть бути пораховані досить точно та акуратно. Звичайно поширеність є відповідною мірою хвороби для патосистем, у котрих один некроз на одиницю рослини є фатальним, також як і у випадку з хворобами в'янення та багатьма системними вірусними хворобами. Поширеність симптоматичних листків aбo гілок може також бути м...