Поняття, сутність і класифікація страхування. Організаційна структура страхування

Поняття, функції та класифікація страхування; характеристика його форм за видом власності страховика чи організації. Визначення розміру відшкодування в майновому страхуванні згідно моделей пропорційної, граничної відповідальності і системи першого ризику.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

1.1 Поняття і сутність страхування

1.2 Функції страхування

1.3 Класифікація страхування

1.4 Форми страхування

1.4.1 За формою власності страховика

1.4.2 За формою організації

1.5 Системи страхових відносин

2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СТРАХУВАННЯ

2.1 Основні елементи і категорії страхування

2.2 Системи страхової відповідальності

2.3 Договір страхування

ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП

Тема реферату "Поняття, сутність і класифікація страхування. Організаційна структура страхування" з дисципліни "Страхування".

Мета роботи - розглянути поняття і сутність страхування, його функції, класифікацію, систему страхових відносин; навчитися розрізняти основні елементи та категорії страхування, системи страхової відповідальності; сутність договору страхування; розглянути на практичних прикладах.



1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

1.1 Поняття і сутність страхування

Страхування - це відносини по захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні окремих не передбачуваних несприятливих подій за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Іншими словами, категорія страхування визначає систему економічних відносин, що включає сукупність форм і методів формування цільових фондів грошових коштів і використання їх на відшкодування збитку при різних непередбачених несприятливих явищах (ризиках), а також на надання допомоги громадянам при настанні окремих визначених подій у їхньому житті.

З погляду права страхування відноситься до цивільно-правових відносин.

Специфічні ознаки страхування:

– відносини формуються при наявності імовірності настання непередбачених, раптових, несприятливих подій, що можуть викликати матеріальний збиток;

– при формуванні відносин здійснюється розподіл можливого збитку між учасниками страхування за рахунок того, що випадковий характер подій робить їх малоймовірними для всіх учасників одночасно;

– страхування передбачає перерозподіл збитку, як між учасниками, так і в часі;

– замкнута розкладка збитку обумовлює зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд: уся сума страхових платежів (без обліку витрат організацій, що здійснюють страхування) повертається у формі відшкодування збитку на протязі прийнятого в розрахунок інтервалу часу в тому ж самому територіальному масштабі.

Сутність страхування полягає в розподілі збитку між усіма ділянками страхування. Це є кооперацією по боротьбі з наслідками стихійних лих і протиріччями, що виникають у суспільстві через розходження майнових інтересів людей. Таким чином, страхування - елемент виробничих відносин. Воно пов'язано з відшкодуванням матеріальних втрат, що є основою для безперервності і безперебійності процесу відтворення.

Страхування - одна з найдавніших категорій суспільно-виробничих відносин. По мірі розвитку товарно-грошових відносин примітивна форма - натуральне страхування - була замінена грошовою формою. Страхові відносини, закріплені в письмовому договорі страхування як цивільно-правова угода, відомі, принаймні, з епохи пізнього Середньовіччя. Тоді завдяки великим географічним відкриттям помітно розширилися обсяги морської міжнародної торгівлі. Підприємцям знадобилися великі капітали, щоб використовувати нові можливості, що відкрилися.

Історично виникнувши в зв'язку з необхідністю забезпечити компенсації збитків, які не підлягають перекладанню на інших осіб, страхування перетерпіло в ході свого тривалого розвитку істотні зміни і поширюється зараз на багато випадків, коли настання збитків пов'язане з цивільно-правовою відповідальністю їх носія. У таких випадках страхування є для потерпілого додатковою гарантією охорони його майнових інтересів. Надалі, поряд з майновим страхуванням, що забезпечує відшкодування збитків, пов'язаних з втратою чи ушкодженням матеріальних благ, з'явилося особисте страхування, що гарантує виплати визначених грошових сум при настанні смерті, каліцтва, хвороби та при дожитті до визначеного віку людини.

Ключовим елементом страхових відносин є страховий фонд - фонд грошових чи матеріальних ресурсів, призначених для компенсації збитку та (чи) подолання наслідків непередбачених випадкових подій.

Суспільна практика виробила ряд організаційних форм страхового фонду. З погляду умов функціонування сучасної економіки можна виділити наступні:

- централізований страховий (резервний) фонд;

- фонд самострахування;

- страховий фонд страховика.

Централізований страховий (резервний) фонд утворюється за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення цього фонду - відшкодування збитків та усунення наслідків стихійних лих і великих аварій, які принесли великі руйнування і великі людські жертви. Цей фонд формується як у натуральній, так і грошовій формі. У натуральній формі він уявляє собою постійно поновлювані запаси продукції, матеріалів, сировини, палива, продовольства по визначеній номенклатурі, що розміщені на спеціальних базах. Це стратегічні запаси, що перебувають у розпорядженні Кабінету Міністрів України. Централізований страховий фонд у грошовій формі - це централізовані державні фінансові резерви, що є надбанням держави. Прерогатива розпоряджатися ними належить уряду. Ресурси загальнодержавного централізованого страхового (резервного) фонду використовувались, наприклад, для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, повеней у Західній Україні і т.д.

Фонд самострахування - як правило, це децентралізований, організаційно відособлений фонд переважно у виді натуральних запасів суб'єкта, що хазяює, чи домогосподарства. Разом з тим, можлива і грошова форма фонду самострахування. Фонд самострахування дає можливість перебороти тимчасові утруднення в процесі життєдіяльності чи виробництва громадян.

В аграрному секторі економіки за допомогою механізму самострахування утворюються насінний, фуражний і інші натуральні фонди, покликані пом'якшити чи усунути негативний вплив природнокліматичного фактора на результати діяльності сільських господарств.

В умовах ринку підприємства функціонують у хитливому економічному середовищі. У той же час через фонд самострахування підприємств й інші суб'єкти, що хазяюють, прагнуть забезпечити собі стійкий розвиток, можливість працювати без фінансових і виробничих зривів.

Страховий фонд страховика створюється за рахунок великого кола його учасників - підприємств, об'єднань, установ і окремих громадян. Учасники цього фонду (пайовики і користувачі) виступають як страхувальники. Формування фонду відбувається тільки в децентралізованому порядку, оскільки страхові внески кожним учасником (страхувальником) сплачуються окремо. Фонд знаходиться в оперативному керуванні страховика - страхової компанії.

У сучасних умовах страховий фонд страховика має тільки грошову форму. Витрата коштів фонду здійснюється на конкретні цілі - на відшкодування збитку і виплату страхових сум відповідно до встановлених страховиками правилами і умовами страхування. Обсяг грошових ресурсів фонду, необхідних для виплати страхового відшкодування і страхових сум, визначається на основі статистики, емпіричних прогнозів і теорії ймовірності. Чим більше кількість учасників фонду, тим більш достовірними будуть показники, які визначають обсяг його фінансових ресурсів.

У рамках страхового фонду страховика досягається дуже висока ефективність використання наявних коштів. Збитки в даному випадку як би розкладаються на всіх учасників страхового фонду, відбувається значний перерозподіл коштів, що в остаточному підсумку приведе до більшої маневреності і прискореної оборотності.

Соціальна природа страхового фонду відображає його реальне матеріальне наповнення. Страхові відносини по сплаті страхових внесків у страховий фонд і по виплаті страхового відшкодування виражають відносини між всіма учасниками страхового фонду. У страховому фонді страховика реалізуються колективні й особисті інтереси його учасників.

Суспільний характер страхового фонду страховика вимагає відповідного суспільного характеру його керування. Кожна страхова установа, в оперативне керування якої передано страховий фонд, з одного боку, покликана вирішувати задачі наявних в суспільстві страхових інтересів, а з іншого боку - повинна мати у своєму розпорядженні необхідні матеріальні, фінансові і людські ресурси для виконання цих задач.

Практична сторона функціонування страхового фонду страховика знаходить відображення в страхових правовідносинах, що складаються між їх учасниками: страховиками і страхувальниками, а також страховими посередниками. Сукупність загальнообов'язкових правил поведінки (норм) страхувальника і страховика, установлених чи санкціонованих державою, складає страхове право.

Основним нормативним документом страхового права в Україні є Закон України "Про страхування".

1.2 Функції страхування

Сутність страху...