Політика рефінансування та її види

Економічна сутність політики рефінансування банків та її значення для банківської системи. Досвід центральних банків зарубіжних країн щодо застосування механізму рефінансування. Реалізація антикризового механізму в Україні. Стан банківської системи.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

Світова фінансова криза 2008 року спричинила руйнацій в економічному середовищі практично всіх країн світу, особливо тих, хто проявляв значну залежність від зовнішнього середовища, а значить і від інших держав.

Банківська система України у порівнянні з банківськими системами інших країн світу є доволі слабкою і тією, яка тільки починає розвиватися, саме тому для неї кризові явища були особливо важкими. В період з 2008-2009 років через нестачу фінансових ресурсів значна кількість банків просто не змогла виконувати власні зобов'язання, через що було підірвано і без того хитку довіру як до банківської системи в цілому, так і до національної грошової одиниці. В результаті державі довелося рятувати становище і активно втручатися в банківську систему. Значну роль тут відігравав Національний банк України, який є для комерційних банків кредитором останньої інстанції, останньою можливістю для поповнення необхідних фінансових ресурсів та врегулювання власної стабільності.

НБУ для комерційних банків виступає кредитором, а це означає, що його завданням в цій ситуації є рефінансування банків, тобто надання необхідної кількості грошей для підтримки ліквідності як банківської системи в цілому, так і кожного окремо взятого банку.

Політика рефінансування є складовою грошово-кредитної політики, яку проводить НБУ. В умовах кризи інструменти політики рефінансування стають останньою можливістю, яка здатна втримати їх «на плаву». В Україні механізми втілення даної політики пройшли складний еволюційний шлях, через, що відбулося встановлення певних окремих методів, щодо проведення політики рефінансування, та все ж таки треба зазначити, що в нашій державі існують певні проблеми, як з боку впровадження даного інструменту, так і з боку контролю.

Саме тому вивчення недоліків та плюсів даного інструменту, а також особливостей його використання за кордоном актуалізується в сьогоднішніх умовах.

Метою даної роботи є вивчення особливостей даного інструменту в Україні, та проблем, які виникають під час його використання.

Об'єктом вивчення є сутність політики рефінансування та її види, що використовуються в Україні.

Предметом даного дослідження є вивчення специфічності механізмів рефінансування, що використовуються в Україні та наслідків від їх використання.



Розділ 1. Теоретичні аспекти політики рефінансування банків

1.1 Економічна сутність політики рефінансування банків та її значення для банківської системи

Серед різноманітних інструментів ГКП одним з найбільш важливих є саме той, де НБУ виступає кредитором останньої інстанції для комерційних банків. У різних країнах світу з ринковою економікою, Центральний банк надає кошти як комерційним банкам так іншим небанківським фінансово-кредитним установам, і таким чином здійснює рефінансування їхніх операцій.

Основною перешкодою на шляху визначення сутності політики рефінансування є те що серед різних наукових праць, не можна знайти єдиного, всебічного тлумачення цього поняття, що зумовлене розходженням в поглядах науковців на даний вид грошово-кредитної політики, та все ж думки науковців з даного питання дещо схожі між собою і із всього спектра визначень найбільш доцільним буде розглянути саме ті, які наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Сутність політики рефінансування з погляду науковців [2, C.146; 5, C. 107; 8 C.246; 21 C.190; 22 C. 156; 23 C. 140]

Автор	Сутність визначення
А.М. Мороз	Під рефінансуванням розуміють забезпечення центральним банком комерційних банків додатковими резервами на кредитній основі, тобто запозиченими резервами.
А.М. Герасимович	Рефінансування -- це процес здійснення банком активних операцій (кредитних вкладень) за рахунок позик, отриманих у інших банках
Автор	Сутність визначення
О.Я. Стойко	Рефінансування - це погашення старої заборгованості шляхом надання нових позичок, головним чином заміною короткострокових зобов'язань довгостроковими цінними паперами.
М.П. Кочерявенко	Рефінансування -- це випуск нових позик з метою покриття раніше випущених боргових зобов'язань.
М.Ф. Пуховкіна	Політика рефінансування -- це один з поширених інструментів грошово-кредитної політики, який використовують центральні банки різних країн. Сутність політики рефінансування полягає у зміні центральним банком умов, за якими він надає кредити комерційним банкам.
Д.Л. Лобода, А.М. Литвинчук	Як результат, сформульовано, що операції, пов'язані з підтримкою банків, які потрапили в складне фінансове становище, - це суть процесу рефінансування комерційних банків.

Для комерційних банків рефінансування в центральному банку -- це процес відновлення банківських ресурсів, які були вкладені в позички, цінні папери та інші активи, це останній спосіб (надія) регулювання їхньої ліквідності. Для центральних банків -- це спосіб випуску в обіг платіжних засобів, тобто канал безготівкової емісії, спосіб регулювання банківської ліквідності та спосіб запобігання банківській паніці. В умовах світової фінансової кризи кредити центрального банку виступають як першочергові заходи з протидії та з подолання наслідків фінансової кризи в банківському секторі [2, C.146].

З нашою точки зору, сутність політики рефінансування полягає в наступному - це економічні відносини фінансової установи з центральним банком держави, які здійснюються у разі потребування банком коштів для виконання власних зобов'язань з метою надання певної кількості коштів для підтримки ліквідності і стабільності безпосередньо того банку який цього потребує так і опосередковано всієї банківської системи, де з одного боку фінансова установа виступає позичальником а центральний банк кредитором.

Економічну сутність політики рефінансування можна розглядати як на макрорівні так і на мікрорівні, а це означає що її здійснення має велике значення як для банківської системи так і для економіки держави в цілому (рис. 1.1).

Однією з особливостей політики рефінансування є також те, що вона опосередковано впливає на грошову масу, яка перебуває в обігу. Вся справа в тому, що коли НБУ надає кредити банкам, то це означає що вони використовуючи ці кошти можуть врівноважувати та збалансовувати свою діяльність, а отже матимуть можливість здійснювати як кредитну експансію так і кредитну рестрикцію, що в свою чергу буде безпосередньо впливати на кількість готівкових грошей в обігу.

Іншою особливістю політики рефінансування є те, що кредити які надаються комерційним банкам мають свою вартість.

Вартістю кредитів НБУ є ставка рефінансування - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування [9].

Основною метою здійснення рефінансування Національним банком України, є підтримка ліквідності комерційних банків та інших небанківських фінансово - кредитних установ, і як наслідок забезпечення їх фінансової стійкості та стабільності, а також забезпечення стабільності банківської системи в цілому.

Слід зазначити, що, відповідно до світової практики, підтримання банківської ліквідності здійснюється лише на короткостроковій основі (14 або 90 днів) й за умови, що орган банківського нагляду оцінює фінансову установу як платоспроможну і здатну надати під такий кредит НБУ адекватне забезпечення. Підставою для надання короткострокової підтримки ліквідності за надзвичайних обставин є проблеми з фінансуванням чи ліквідністю на ринку (наприклад, у банках відбувається вилучення депозитів або відтік ресурсів з ринку спричинив різке збільшення ставок запозичення) [13, С. 215].



Размещено на

Рисунок 1.1 - Економічна сутність політики рефінансування [8]

На думку С.В. Міщенко, потрібно чітко розрізняти два взаємопов'язані процеси: втрату банком своєї платоспроможності через низький рівень управління ризиками й нестачу ліквідності у зв'язку з обмеженістю чи деформуванням ресурсної бази. Оскільки основана функція центрального банку полягає у формуванні пропозиції грошей, то механізми рефінансування покликані забезпечувати необхідний рівень ліквідності банків, а не їх платоспроможність, хоча між цими категоріями існує певний взаємозв'язок. Кредити рефінансування, навіть в умовах кризи, не повинні надаватися істотно недокапіталізованим чи неплатоспроможним банкам до вирішення проблем їх капіталізації. Якщо банк є неплатоспроможним або має серйозну нестачу капіталу, спочатку потрібно вирішити питання поповнення його капіталу, а вже потім розглядати можливість надання йому нових кредитних ресурсів [12].