Сутність і зміст міжбанківських розрахунків, їх види та форми, вимоги та нормативно-правове регулювання. Порядок відкриття та закриття коррахунку в НБУ. Схема здійснення міжбанківських розрахунків. Характеристика прямих кореспондентських відносин.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Вступ

Сучасний етап розвитку української банківської справи характеризується складністю і суперечливістю. Складність визначається тим, що становлення ринкових відносин в країні здійснюється в посткризових умовах, що проявляється у збільшенні кількості збиткових підприємств, зниженні прибутковості господарювання практично у всіх галузях і сферах економіки країни, що обумовлюють зростання напруженості у самій банківській системі. При орієнтації на форми і методи роботи зарубіжних банків у вітчизняному банківському менеджменті не сформувалися ринкові традиції управління, коли головним критерієм прийняття рішень є економічна доцільність, а не емоційні переваги.

Ці проблеми проявляються в значній мірі при здійсненні міжбанківських розрахунків - однієї з основних функцій банків, так як платіжна система країни знаходиться в глибокій кризі, яка виражається у зростанні кредиторсько-дебіторської заборгованості, розвитку не грошових форм взаєморозрахунків, високому рівні мінливості нормативної бази здійснення розрахунків в народному господарстві.

Роль і місце міжбанківських розрахунків у платіжній системі до сих пір чітко не визначені; практично не досліджені такі питання, як якість міжбанківських розрахунків, сутність і методи оцінки ризиків міжбанківських розрахунків, особливості комплексного управління міжбанківськими розрахунками на рівні комерційного банку - основної ланки банківської системи. Таким чином, при всьому розумінні значущості розрахункового обслуговування суб'єктів господарювання в економічній системі, блок питань, пов'язаних з дослідженням особливостей міжбанківських розрахунків в ринковій економіці та методами їх вдосконалення на рівні комерційного банку, вивчений недостатньо та є надзвичайно актуальним.

Метою курсової роботи є розробка та обґрунтування необхідних заходів вирішення проблем удосконалення процесу управління якістю міжбанківських розрахунків.

Для досягнення мети дослідження були поставлені і вирішені наступні завдання:

· відобразити сутність міжбанківських розрахунків, їх види та форми;

· дослідити практичні аспекти організації та обліку операцій при розрахунках через НСЕП;

· провести аналіз проблеми забезпечення якості міжбанківських розрахунків та аналіз факторів впливу;

· проаналізувати динаміку розвитку міжбанківських розрахунків в Україні;

· запропонувати необхідні шляхи вирішення проблем удосконалення процесу управління якістю міжбанківських розрахунків;

· провести ґрунтовне дослідження перспектив вдосконалення методів управління міжбанківськими розрахунками.

Предметом дослідження є економічні відносини, пов'язані зі здійсненням розрахунків у платіжній системі.

Об'єктом дослідження є міжбанківські розрахунки, форми та методи їх організації в Україні.

Методологічною основою дослідження є положення діалектичної логіки і системного підходу. У роботі використовувалися такі загальнотеоретичні методи і прийоми, як наукова абстракція, аналіз і синтез, методи групування та порівняння.



1. Сутність міжбанківських розрахунків, їх види та форми

міжбанківський правовий кореспондентський розрахунок

Міжбанківські розрахункові операції відносяться до числа найважливіших банківських операцій, що підтверджується результатами аналізу консолідованої структури активів і пасивів українських банків.

Міжбанківськими є розрахунки, за допомогою яких здійснюється регулювання банками платіжних зобов'язань з іншими самостійними розрахунковими суб'єктами кредитної системи. Міжбанківські розрахунки, безперечно, відіграють важливу роль у функціонуванні економіки країни, що обумовлено широкими міжрегіональними господарськими зв'язками вітчизняних підприємств і організацій.

Міжбанківські розрахунки розуміються в широкому сенсі, як сукупність всіх розрахунків, здійснюваних за допомогою банків. Міжбанківські розрахунки виникають тоді, коли платник і одержувач коштів обслуговуються різними банками, а також при взаємному кредитуванні банків та переміщенні готівки. У вузькому значенні під міжбанківськими розрахунками розуміється організація платежів між різними комерційними банками та установами центрального банку країни. Міжбанківські розрахунки являють собою систему безготівкових розрахунків між банківськими установами, засновану головним чином на прямих перекладах грошових коштів і регулярних заліках їх взаємних фінансових вимог і зобов'язань [1].

Місце міжбанківських розрахунків в економічній системі визначається тим, що міжбанківські розрахунки є частиною специфічної форми економічних відносин обміну - розрахункових відносин, здійснюваних банками за допомогою забезпечення проходження платежів між двома суб'єктами господарювання.

Міжбанківські розрахунки здійснюються відповідно до пред'явлених платіжних інструментів, регулюються нормами права, визначаються звичаями ділового обороту. Істотним чинником є інформаційно-технічний комплекс, який використовується в процесі обробки платіжних інструментів, оскільки його вартість впливає на розмір тарифів на розрахункові послуги, що надаються банками.

Розкриваючи суть міжбанківських розрахунків, необхідно виділити міжбанківські розрахунки в якості окремого пункту системи безготівкових розрахунків, встановити зв'язок цього об'єкта з іншими складовими системи, механізм реалізації даного зв'язку та взаємовплив безготівкових і міжбанківських розрахунків за допомогою такого механізму.

Міжбанківські зобов'язання за розрахунками виникають в результаті платежів клієнтів і можуть бути погашені двома основними способами. По-перше, банки можуть розрахуватися між собою шляхом передачі права власності на кошти, що зберігаються на відкритих один у одного рахунках. По-друге, банки можуть розрахуватися шляхом передачі власності на залишки коштів на рахунках, які вони мають з будь-якою третьою стороною -іншим комерційним банком або центральним банком [2].

Структурування міжбанківських розрахунків на складові елементи дозволяє представити їх у вигляді самостійної системи, що є частиною платіжної системи країни.

У структурі системи міжбанківських розрахунків є ряд елементів [3]:

· чотири підсистеми: розрахунки через центральний банк, міжфіліальні розрахунки, розрахунки через кореспондентські рахунки Лоро - Ностро, розрахунки через небанківські кредитні організації;

· принципи організації та функціонування системи міжбанківських розрахунків;

· вимоги до здійснення міжбанківських розрахункових операцій, а також механізм проведення розрахунків, що включає способи, форми і засоби здійснення розрахунків, організацію міжбанківського зв'язку і документообігу.

Особливістю структурування системи міжбанківських розрахунків є виділення міжфіліальних розрахунків в якості окремої її підсистеми, хоча багато економістів включають їх у внутрішньобанківські розрахунки або свідомо відокремлюють від внутрішньобанківських та міжбанківських.

Міжфіліальні розрахунки банку доцільно вважати складовою системи міжбанківських розрахунків за рядом причин. По-перше, наявність у філії банку власного балансу, банківського ідентифікаційного коду і коррахунку в підрозділі центрального банку, а також доручення на здійснення банківських операцій виводить таку філію в розряд самостійного суб'єкта розрахункових відносин. Отже, будь-який міжфіліальний платіж може бути віднесений до міжбанківського, оскільки здійснюється між самостійними розрахунковими суб'єктами. По-друге, система міжфіліальних розрахунків комерційного банку, як правило, покликана прискорити проходження транзитних платежів, коли одержувачем коштів є інший банк. У даній ситуації між філіальні розрахунки можна визначити як підсистему міжбанківських, оскільки відправником платежу є філія банку, а виконавцем - філія, яка в свою чергу

відправляє платіж зі свого кореспондентського рахунку на інший. По-третє, порядок обліку міжфіліальних розрахунків показує, що розрахунки з філіями виконують функції, аналогічні функціям кореспондентського рахунку, а саме

- здійснення розрахунків та надання-повернення кредитів [4].

Форма міжбанківських розрахунків обумовлена особливістю використання того чи іншого засобу платежу. Не існує будь-якої форми розрахунків, що застосовується виключно в міжбанківському платіжному обороті. До основних форм міжбанківських розрахунків, які використовуються в Україні належать: банківський переказ, інкасо та акредитив.

Основною формою міжбанківських розрахунків є банківський переказ. Переказ як форма розрахунків може розглядатися з різних точок зору. З одного боку - це форма розрахунків, яка передбачає перерахування коштів платником одержувачу з використанням різних платіжних інструментів дебетових або кредитових переказів [5].

Поряд з банківським переказом, широко поширеною в Україні формою міжбанківських розрахунків є інкасо. Правовою основою при проведенні розрахунків у формі інкасо за зовнішньоторговельними операціями служать

Уніфіковані Правила по інкасо, розроблені Міжнародною торговою палаші [5]. Дані правила однозначно регламентують загальні положення при здійсненні розрахунків, форму і структуру інкасових доручень, порядок подання документів платнику, зобов'язання і відповідальність сторін, а також інші положення.

Залежно від д...