Механізм управління банківським ризиком

Сутність та класифікація банківських ризиків. Сутність, складові та етапи ризик-менеджменту комерційного банку. Моделі та методи управління ризиками банку. Моніторинг та контролінг ризиків. Шляхи удосконалення системи ризик-менджменту в банках України.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи ризик-менеджменту комерційного банку

1.1 Банківські ризики, їх сутність та класифікація

1.2 Ризик менеджмент комерційного банку, його сутність та складові

1.3 Етапи ризик-менеджменту комерційного банку

Розділ 2. Система ризик-менеджменту в комерційних банках України

2.1 Моделі та методи управління ризиками комерційного банку

2.2 Моніторинг та контролінг ризиків банку

2.3 Шляхи удосконалення системи ризик-менджменту в банках України

Розділ 3. Ризик - менеджмент комерційних банків зарубіжних країн

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Перехід України на шлях ринкових перетворень визначив її розвиток в руслі загальносвітових тенденцій. Перехід до принципово нових економічних відносин закономірно привів до необхідності постановки і вирішення нових для українських комерційних банків завдань, пов'язаних із значним збільшенням концентрації ризиків в їх діяльності.

Оскільки комерційні банки, як і вся банківська система загалом, покликані уособлювати надійність і безпеку, очевидною є необхідність розроблення та впровадження прийнятних і перевірених методів формалізації і оцінки ризиків, виявлення значимих критеріїв, а також розроблення і впровадження чітко налагодженої системи прийняття рішень, що базується на отриманих даних і приводить до ефективного результату (прибуткової діяльності та позитивного іміджу банківської установи).

Тому дослідження проблем подальшого вдосконалення функціонування банківської системи, зокрема процесу управління ризиками, привертає увагу як зарубіжних, так і вітчизняних науковців і практиків. Теоретичні, методичні аспекти ризик-менеджменту відображені в роботах провідних вітчизняних вчених з банківської справи, теорії кредиту та банківського менеджменту: В.І. Грушко, О.В. Васюренка, А.Я. Кузнєцової, А.М. Мороза, А.А. Пересади, Л.О. Примостки, Б.І. Пшика, С.К. Реверчука, М.І. Савлука та багатьох інших.

Питання пошуку й формування підходів до вирішення завдання комплексного управління ризиком в комерційних банках на цей період розроблені недостатньо. Тому актуальність питань, що досліджуються у курсовій роботі, їх значення для розвитку банківської системи України, зумовила вибір теми дослідження.

Метою курсової роботи є обґрунтування та комплексне дослідження механізму управління банківським ризиком, формування комплексного підходу до ризик-менеджменту.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- розглянути сутність банківського ризику;

- дослідити структуру ризик-менеджменту діяльності банку;

- проаналізувати ризики діяльності комерційного банку;

- запропонувати напрями удосконалення організації системи управління ризиком.

Об'єкт дослідження - комерційні банки як спеціалізовані установи, механізм їх діяльності.

Предмет дослідження - управління банківськими ризиками з метою вдосконалення функціонування банківської системи.

Розділ 1. Теоретичні основи ризик-менеджменту комерційного банку

1.1 Банківські ризики, їх сутність та класифікація

Здатність банків брати на себе ризики складає основу їх розвитку шляхом реалізації посередницької функції перерозподілу грошових ресурсів. Саме наявність ризиків є характерною рисою банківської діяльності. Для управління фінансовими ризиками, що піддаються кількісній оцінці, можливі два підходи: банк прагне оптимізувати співвідношення між ризиком і доходами, максимізуючи дохідність для заданого рівня ризику, або ж зводить до мінімуму ризик, який необхідно прийняти для забезпечення бажаного рівня дохідності. Фінансові ризики відносяться до спекулятивних і можуть забезпечити при сприятливих умовах дохід, а не лише збиток. Ті ж ризики, які не мають фінансового вираження (нефінансові), у процесі діяльності банку мають бути зведені до мінімуму.

З метою побудови та впровадження ефективних систем ризик-менеджменту в банках Національним банком України, як регулятором даної сфери, були розроблені Методичні рекомендації щодо організації та функціонування системи ризик-менеджменту в банках України [1], слідування яким має забезпечити захист інтересів вкладників, кредиторів і власників банків. Ці рекомендації використовуються банками з будь-яким профілем ризиків у своїй роботі. Запропонована НБУ класифікація ризиків відображає підхід регулятора ринку до ідентифікації ризиків банків:

1. Ризики, що піддаються кількісній оцінці (фінансові ризики), управління ними полягає в їх оптимізації.

2. Ризики, що не піддаються кількісній оцінці (нефінансові ризики), управління ними зводиться до їх мінімізації.

Точка зору Національного банку України на систему класифікації фінансових ризиків банку в процесі реалізації наглядової функції зводиться до виділення таких їх видів: кредитний, ринковий, валютний ризики, а також ризик ліквідності, ризик зміни відсоткові ставки.

Така модель класифікації фінансових ризиків банку досить повно відображає основні їх види, які мають місце у функціонуванні банківських установ. Але, як показав час, деякі ризики іноді можуть мати надто великий вплив на діяльність банків порівняно з іншими (наприклад, масове невиважене кредитування спричинило банкрутство чи значне погіршення стану ряду банківських установ з початку фінансової кризи). Тому за різних економічних умов рівноцінна увага до всіх фінансових ризиків може призвести до недооцінки в процесі ризик-менеджменту найбільш важливих з них.

Однак такий підхід до класифікації фінансових ризиків не охоплює всіх аспектів діяльності служб ризик-менеджменту банків. Різноманітні підходи до класифікації, описані в науковій та навчальній літературі, зумовлені великою варіабельністю таких ризиків та їх тісною взаємодією між собою. Виходячи з цього, доречно проаналізувати схеми класифікації, запропоновані вченими в процесі створення теоретичних основ управління ризиками.

І.Т. Балабановим, одним із перших серед дослідників пострадянських країн, запропоновано загальну систему ризиків та сформовано їх класифікацію за групами, категоріями, видами, підвидами та різновидами [2]. Побудова системи класифікації ризиків здійснена ним у формі графічного образу (класифікаційного дерева), при цьому їх, залежно від можливого результату, віднесено до чистих або спекулятивних. Системою визначено місце фінансових ризиків серед групи спекулятивних ризиків, які за їх сутністю пов'язані з можливістю отримання як позитивного, так і негативного результату від їх дії. Фінансові ризики, на думку автора, поділяються на ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей, та ризики, пов'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні).

До ризиків, пов'язаних з купівельною спроможністю грошей, автором віднесено інфляційні та дефляційні, валютні ризики, ризики ліквідності. Кредитний ризик при цьому також може бути різновидом ризиків прямих фінансових втрат, який об'єднує, крім нього, ще й біржовий і селективний ризики, ризик банкрутства.

Така класифікація досить докладно відображає множину ризиків та зводить їх в логічну систему. Вона визнається російськими й українськими науковцями, які в різний час досліджували проблеми класифікації та управління ризиками в цілому та окремих їх видів [3, 4].

Л.О. Примостка [5] до фінансових ризиків банку відносить ті ризики, які визначаються ймовірністю грошових втрат і пов'язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів, а саме: кредитний (з виділенням галузевого, географічного та регіонального), ризик незбалансованої ліквідності, інфляційний, ціновий (з виділенням ризику зміни відсоткових ставок, валютного і ринкового ризику), базисний та інші. До такої класифікаційної системи увійшли як загальноприйняті, так і другорядні види ризиків. Проте деякі порушення правил класифікації при структуруванні груп ризиків призвели до одночасного віднесення, зокрема, кредитного ризику до двох підвидів - ризику зниження дохідності та ризику прямих фінансових втрат. Іноді в дослідженнях спостерігається, що валютний та відсотковий ризики віднесено автором як до групи активних, так і пасивних операцій, що є певним порушенням правил класифікації, хоча й відображає логіку банківських операцій.

У результаті процесу дослідження нами підтримано підхід A.M. Герасимовича до класифікації фінансових ризиків банків як такий, що створює основу для побудови ефективної системи ризик-менеджменту банку. При цьому прийнята до уваги позиція В.В. Вітлінського та Г.І. Великоіваненка про те, що класифікація повинна бути не лише змістовною, а й прагматичною. Класифікація фінансових ризиків банків за A.M. Герасимовичем, спрямована на практичну розробку методів кількісної оцінки міри ризику. Відповідно до неї можлива побудова раціональної системи інструментарію для оптимізації ризик-менеджменту у банках [6].

Досвід провідних європейських країн із вивчення фінансових ризиків банків знайшов втілення в рекомендаціях Базельського Комітету з питань банківського нагляду (Basel Committee on Banking Supervision, BCBS). Ґрунтовним вивченням банківських ризиків у таких країнах активно займається Банк міжнародних розрахунків (BIS), який функціонує з метою проведення спільних фінансових операцій на світовом...