Теоретичні засади дослідження правового статусу Національного банку. Загальна характеристика правової природи і особливості статусу. Основи взаємовідносин з вищими органами держави та юридична відповідальність за порушення банківського законодавства.
Краткое сожержание материала:

2

Размещено на

Размещено на

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні засади дослідження правового статусу Національного банку України
• 1.1 Поняття про банківську систему
• 1.2 Загальна характеристика правової природи Національного банку України
• Розділ 2. Аналіз особливостей правового статусу Національного банку України
• 2.1 Правовий статус Національного банку України
• 2.2 Основи взаємовідносин Національного банку України з вищими органами держави
• 2.3 Функції та операції Національного банку України
• Розділ 3. Правові засади організації банківського нагляду та застосування юридичної відповідальності за порушення банківського законодавства
• Висновки
• Література

Вступ

Актуальність теми дослідження. Докорінні зміни, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя, складні процеси трансформації держави, її переходу до ринкових відносин вимагають глибокого політичного, соціально-економічного та наукового усвідомлення об'єктивності цих процесів, реформування системи всіх сфер соціально-економічного життя, побудови правової держави.

Важливою складовою здійснюваних економічних перетворень є розвиток банківської системи ринкового типу, формування її правових засад, як обов'язкової умови ефективної економіки.

Банківська система як важливий елемент економіки сучасної держави, справляє значний і різнобічний вплив на суспільство. Вона не тільки акумулює вільні кошти та залучає їх у обіг, але й перерозподіляє грошовий капітал - цей важливий елемент розрахунково-платіжного механізму господарської системи країни.

Центральні банки створені та функціонують у багатьох країнах. Вони відрізняються за назвами, порядком утворення, обсягом повноважень. Проте, незважаючи на певні об'єктивні відмінності, центральним банкам притаманні спільні риси. Центральний банк характеризується подвійною правовою природою: з одного боку, він є органом державної влади, уповноваженим здійснювати державне управління в сфері банківської діяльності, а з іншого, - банківською установою, яка здійснює банківські операції, виступає кредитором останньої інстанції для інших банків.

Правовий статус центральних банків характеризується такими основними чинниками:

рівнем нормативно-правового закріплення;

ступенем самостійності (незалежності) в системі органів державної влади;

характером взаємовідносин з іншими банками та фінансово-кредитними установами.

Центральні банки - це юридичні особи, що мають особливий статус, відмітна ознака якого - відособленість майна банку від майна держави. Хоч формально це майно перебуває у державній власності, центральний банк наділений правом розпоряджатися ним як власник. Цим центральний банк відрізняється від державного банку, майно якого повністю контролюється державою.

Дослідження свідчать, що за своїм правовим статусом центральний банк має бути незалежною і впливовою установою, яка здійснює грошово-кредитне регулювання на основі закріплених за ним законом повноважень та забезпечує надійність і стабільне функціонування кредитно-банківської системи. Однак у реальних умовах незалежність багатьох центральних банків виявляється обмеженою, зокрема у результаті конфліктів, що виникають через протиріччя між задекларованими урядом завданнями економічної політики і необхідністю підтримки стабільності національної грошової одиниці.

Правовий статус Національного банку України визначений, в першу чергу, Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є суспільні відносини, що стосуються сфери діяльності банківської системи України.

Предмет дослідження - правовий статус Національного банку України.

Метою курсової роботи є дослідження правового статусу Національного банку України.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

визначити теоретичні засади дослідження правового статусу Національного банку України;

здійснити аналіз особливостей правового статусу Національного банку України;

дослідити правові засади організації банківського нагляду та застосування юридичної відповідальності за порушення банківського законодавства.

Практичне значення. Практичне значення курсової роботи полягає в можливості застосування матеріалу роботи при підготовці семінарських занять, а також використання матеріалу у подальшій науковій роботі.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження правового статусу Національного банку України

1.1 Поняття про банківську систему

Банки є одними з найстаріших і найбільших за активами фінансових посередників. Вважають, що перші банки виросли з контор міняйл і з'явилися за епохи Відродження в італійських містах. Зазвичай під банком розуміють кредитну організацію, яка має виключне право здійснювати сукупно такі банківські операції: залучення до вкладів грошових коштів; розміщення зазначених коштів від свого імені, за свій рахунок і на власний ризик, на умовах поворотності, платності, строковості; відкриття й обслуговування банківських рахунків і здійснення розрахунків. Банківські установи, на відміну від так званих "негрошових" кредитних установ, постійно створюють фінансові активи та керують їх переміщенням.

Після проголошення незалежності для України одним із нагальних і пріоритетних завдань стало реформування банківської системи та, відповідно, розробка і прийняття національного банківського законодавства. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991 р. банками визнавав установи, функцією яких було кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Нова редакція цього Закону, прийнята Верховною Радою України 07.12.2000 p., внесла істотні корективи в регулювання банківської справи. Однією з головних причин реформування її була спрямованість державної політики на уніфікацію банківських стандартів і гармонізацію національного законодавства із законодавством ЄС [22, 621].

Чинне законодавство визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати сукупно такі операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. З цього визначення випливає суть банківської діяльності, її характерні риси, розроблені теорією банківського права.

Банківську діяльність, яка є досить широким поняттям, слід розглядати як один з елементів фінансової діяльності держави. Складний комплексний характер відносин, що виникають у сфері банківської діяльності, застосування імперативного й диспозитивного методів правового регулювання спричинюють і теоретичні проблеми у дослідженні її правової природи та приналежності до конкретної галузі права. Широкий спектр наукових теорій зараховує правовідносини, що виникають у сфері банківської діяльності, й до фінансових, і до господарських, і до цивільних. Водночас доцільно розглядати банківські відносини, регульовані нормами права, саме як комплексний правовий інститут.

До банківської діяльності належить комплекс із трьох основних операцій: 1) прийняття грошових вкладів від клієнтів; 2) надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; 3) здійснення розрахунків між клієнтами. Ці операції є базовими й утворюють первинну сферу банківської діяльності. Спираючись на поняття "базова операція", банки можна класифікувати на: а) універсальні, що виконують усі базові операції на грошовому ринку та будь-які інші; б) спеціалізовані, які здійснюють лише частину базових операцій на грошовому ринку [22, 621].

Чинне законодавство України, зокрема ЗУ "Про банки і банківську діяльність" [2], дає нормативне закріплення поняття спеціалізованого банку. Відповідно до ст. 4 Закону, банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані, зокрема ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові). За банком закріплено право самостійно визначати напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Відповідно НБУ регулює діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи й нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій [2].

У правовому розумінні банківська діяльність є сукупністю правових дій, проваджених певними суб'єктами у формі, якої вимагає закон або договір. У даному аспекті банківська діяльність становить систему постійно здійснюваних угод і операцій, спрямованих на отримання прибутку.

Банк також слід розглядати як підприємство, але особливого виду. Якщо в діяльності звичайного підприємства гроші відіграють головним чином роль засобу платежу, то в банківській діяльності гроші є товаром. Через цю особливість банківське підприємство є настільки своєрідним, що об'єктивно потребує...