Єдність педагогічних вимог школи сім ї і громадськості
Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи школи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу. Школа як провідна ланка в системі виховання учнівської молоді повинна не лише залучати до цієї справи сім'ю, громадські та інші організації, а й озброювати їх основами психолога-педагогічних знань, передовим досвідом виховання, дбати про підвищення педагогічної культури батьків.Концепція національного виховання розглядає такі його принципи;— народність — єдність загальнолюдського і національного. Національна спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі та свого народу; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості всіх народів, що населяють Україну;— природовідповідпість — урахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних та регіональних особливостей;— культуровідповідність — органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами, забезпечення духовної єдності поколінь;— гуманізація — створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і вихованців; виховання — центр навчально-виховного процесу, повага до особистості, розуміння її запитів," інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості;— демократизація — усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, нарозвиток здібностей і вияв індивідуальності. Глибоке усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини і громадянською відповідальністю;— етнізація — наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина. Забезпечення можливості всім дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність, національну свідомість, почуття належності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання "їх як типових носіїв національної культури. Принцип етнізації — невід'ємна складова соціалізації дітей, він однаковою мірою стосується всіх народів, що живуть в Україні.Лише сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов. 2. Привчання як метод виховання ґрунтується на вимозі до учня виконати певні дії. Вирішальним чинником у привчанні є режим життя та діяльності школяра. Його виховна функція полягає в тому, що режим забезпечує постійність, неперервність зусиль, заощаджує енергію людини, привчає вчасно виконувати будь-яку роботу, до систематичного, неухильного дотримання встановлених вимог, А. Макаренко вважав, що шкільний режим викопує свою корисну функцію лише за умови, що він точний, педагогічно доцільний, загальний і визначений.Метод привчання відіграє особливу роль у вихованні. Нерідко учень не усвідомлює важливості й значення пропонованого йому виду поведінки, У такому разі від нього вимагають поводитися належним чином, керують ним у процесі діяльності, ускладнюючи методи роботи. Наприклад, у такий спосіб учня привчають бути ввічливим, дисциплінованим, читати книжки тощо. Якщо сьогодні, завтра, післязавтра від вихованця домагатися бажаного, з часом у нього сформуються відповідні навички поведінки, він усвідомить правильність, слушність, необхідність висунутих вимог, почне виконувати свої обов'язки.Доручення як метод виховання також передбачає вправляння учня в позитивних діях і вчинках. З цією метою педагог, учнівське самоврядування ш учнівський колектив дають йому конкретне завдання, виконання якого потребує певних дій або вчинків. Застосовуючи цей метод, враховують індивідуальні особливості учнів. Доручення підбирають з таким розрахунком, щоб його виконання сприяло розвиткові необхідних вихованцеві якостей. Наприклад, неорганізованим учням корисно доручити провести захід, у підготовці до якого треба виявити самостійність, ініціативу, зібраність. Отримавши доручення, учень повинен усвідомити його важливість і значення для колективу й для себе. Доручення має бути посильним для учня. Нескладне завдання виховує впевненість у власних силах, непосильне — підриває віру в свої можливості. Педагог повинен не лише дати доручення, а й навчити учня виконувати його, допомогти йому довести справу до кінця.Доручення можуть бути постійними або епізодичними. Постійні доцільно давати учням, які вже мають певний досвід їх виконання, а також розвинене почуття відповідальності. Згодом доручення ускладнюють за змістом і методикою виконання.Ефективність доручення як методу виховання значною мірою залежить від організації контролю за його виконанням. Саме завдяки контролю запобігають забудькуватості. Відсутність контролю призводить до безвідповідальності. Існує контроль індивідуальний з боку педагога або у формі звіту на зборах колективу чи засіданні ,його активу. Виконання доручень потребує оцінювання.3. На мою думку в 4 класі особистість учня як така ще не є сформована повністю. Тому застосовуючи метод порівняння вчителька робить цілком правильно. Якщо учень (в даній задачі Сергій Б.) буде рівняти себе до свого сусіда (Едика) і поставить його собі, як ідеал, то все може піти нормально. Він завжди буде підтягнутий, в ручці буде чорнило, зошити будуть акуратні. Можливий варіант, що однокласник не стане ідеалом, тоді в учня слід дізнатися хто є його ідеалом. Може бути такий варіант, що ідеал негативно впливає на формування особистості учня. Тоді слід заохотити його до самовиховання і взяти участь у перевихованні учня.Що процес перевиховання був ефективним слід поєднувати переконання з примусу. Гуманно ставитись до учня, ніколи не принижувати його в очах класу. Якщо в учня є позитивні якості, слід якомога більше їх розвивати.Для того щоб сформувати учня світогляд в школі перш за все треба тісно співпрацювати з сім’єю, церквою. Слід виховувати любов до прекрасного, тобто до мистецтва. Слід спрямовувати їх ні погляди на систему наукових, філософських, політичних, правових, моральних, етичних понять, які в подальшому визначають ставлення людини до оточуючої дійсності, самого себе.Якщо вчитель візьме це все до уваги, то він може бути впевнений, що з його учня виросте в майбутньому справжня людина і справжній патріот, який буде любити свою Батьківщину. ...
Другие файлы:
Запровадження магістерської програми "Педагогіка вищої школи" як передумова до підготовки кваліфікованих викладачів відповідно до вимог Болонського процесу
Зміст, форми і методи підвищення рівня компетентності педагогічних кадрів національної системи вищої освіти у рамках магістерського курсу “Педагогіка...
Педагогічна технологія взаємодії сім’ї і школи першого ступеня у вихованні учнів
Сім’я як один з найкращих соціальних досягнень людства. Народження дитини як вінець для сім’ї. Виховання дитини в умовах відродження духовності. Цілес...
Концепція морального виховання в початковій школі
Визначення впливу батьків на розвиток дитини. Основи спільної виховної роботи сім'ї, школи та громадськості. Шляхи підвищення педагогічних знань батьк...
Математика. 2 клас
У підручнику відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти та базової навчальної програми закладено можливості для реалізації в...
Аналіз проблеми дидактики вищої школи
Характеристика загальних дидактичних принципів вищої школи та визначення їх основних проблем (відсутність розвитку творчих здібностей). Розгляд тенден...
