Поезії Марійки Підгірянки
КОНСПЕКТ УРОКУЗ літератури рідного краюПоезії Марійки ПідгірянкиТема. Література рідного краю. Марійка Підгіянка. Поезії.Мета. Ознайомити учнів у літературною довідкою про письменницю Марію Омелянівну Домбровську та її поетичну творчість. Розвивати в них уміння сприймати поетичні картини рідної природи через поезію. Виховувати любов до рідної землі, захоплення її красою та неповторністю.Обладнання. Портрет Марійки Підгіянки. Картини-пейзажі.Хід уроку.Додому стежичка в’єтьсяВся в квітіМилішої, кращої не знайду В світі.Краса всюди є на світі,Та щастя – лиш дома є!Краю милішого, ріднішогоЯк Україна –В світі нема.Служби чеснішої, вірнішоїЯк для України –В світі нема.Жертви чистішої, святішоїЯк для Вкраїни –В світі нема!І. Оголошення теми і мети уроку.ІІ. Вступне слово про письменницю.У передгір’ї Карпат, недалеко від ріки Прут, розкинулося мальовниче село Білі Ослави. Наприкінці села під лісом у чепурній хатині жив лісничий державних лісів Омелян Ленерт.День 29 березня 1881 року був радісним для нього – молода дружина подарувала йому первістка – дівчинку, яку охрестили Марійкою.Усе дитинство Марійки пройшло в мальовничих та чарівних Карпатах. Тут вона прислухалася до смерекової мови старого лісу, пильно читала таємні книги, писані та мережані стрімкими горами бурхливими ріками, захоплювалася народною піснею, входила у духовний світ свого народу.“Самоук, несміливе дитя Підгір’я”, - говорила вона пізніше про себе, бо освіту їй довелося здобувати самотужки. Українська школа і українські вчителі не були тоді в пошані у цісарсько-королівської влади. Та і батько не мав достатньо коштів, щоб дати вищу освіту всім своїм дітям.Марійка ж закінчила двокласну школу с. Уторопи, куди переїхали її батьки. Та і по навчанню.Однак допитливу й розумну дівчину аж ніяк не влаштовувала доля домогосподарки.Однак допитливу й розумну дівчинку аж ніяк не влаштовувала доля домогосподарки.Гостюючи у свого дідуся по матері священика Миколи Волошина в с. Заріччя, дівчина користувалася його багатством – великою бібліотекою класичної літератури. Тут вона прочитала твори Т.Шевченка, Ю.Федьковича, О.Пушкіна, Л.Толстого, А.Міцкевича.Наполеглива гуцулка самотужки склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу в Коломиї, а потім також екстерном – а жіночу вчительську семінарію – і стала вчителькою.ІІІ. Вчителювання.Сорок довгих учительських років...Сорок літ з не терпінням чекала вона першого дзвоника. Сорок разів тривожно прислухалася до літнього останнього дзвоника. Сорок років наполегливо боролася з неписьменністю українського народу, щиро, безкорисливо служила йому.Тернистим був шлях Марії Омелянівни Домбровської, цієї подвижниці народної освіти і невтомної громадської діячки у колишній Галичині. Скільки роботи перероблено нею, скільки сили та енергії віддано дітям, для яких вона була щирим другом і порадницею, а її вірші вони могли зустріти у читальнях у букварях.“Безконечні казки”“Діти й ластівка”Марія Омелянівна працювала сільською вчителькою у найбільш віддалених гірських та передгірських місцевостях. Вона не тільки навчала дітей, а йшла під селянські стріхи і учила матерів-господарок правильно доглядати за немовлятами, готувати смачні страви, підтримувати затишок в оселі. Була для них вчителькою і порадницею.Ця жінка була наділена неабияким поетичним хистом, що прислужився їй під час навчання і виховання діточок. Щирі мелодійні вірі Марійки Підгорянки допомагали дітям запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювати різноманітні явища природи.А почала писати Марія ще в юності. Тоді і обрала собі літературний псевдонім Марійка Підгорянка – в знак любові та пошани дорідного прикарпатського краю.Творчість Марійки Підгірянки.Твори Марійки Підгірянки друкувалися в 1902-1908 роках, на сторінках газети “Діло”, журналу “Літературно-науковий вісник”.1908 року вийшла її перша поетична збірка “Відгуки душі”. До неї увійшли кращі твори письменниці.Та життєва доля не тільки дарувала радість. Влада була незадоволена діяльністю вчителів-просвітителів і перекидала волоків в село Ворона (Коломийський р-н), розлучивши з дружиною. Лише через два роки дали дозвіл і Марійці переїхати до чоловіка.Вона веде активну громадську роботу, допомагає А.Домбровському налагодити діяльність товариства “Взаємна Поміч Українського вчительства”.Перша світова війна.Не оминула родину війна. Августин в армії, Марійка з чотирма дітьми з прифронтової зони депортована в барак для українських біженців і виселенців у Австрії.Та в цій життєвій бурі М.Підгіянка не губиться працює з дітьми українських виселенців, виконуючи свій учительський обов’язок.“Поетка зробила на мене враження людина великої духом, сильної індивідуальності і жіночої лагідності”.(згадувала Осипа Заклинська).Всі дивувалися тому, що М.Підгірянка була точною і обов’язковою. Скрізь, де вона працювала, шкільні власті, товариств і прості люди відносилися до неї з великим призначенням і повагою.Перебуваючи на чужині, тужила за рідним краєм. Слідкувала за боротьбою українських січових стрільців. Там народилася її нова збірка “на чужині”, яка загубилася в редакції “Волі” у Відні.Будучи надзвичайно талановитою і обдарованою поетеса мало дбала про дальшу долю своїх віршів. Рукопис четвертої збірки своїх поезій забула у поїзді.Закарпаття.Після ліквідації таборів М.Підгірянка переїжджає на Закарпаття. Вчителює, багато працює, займається громадською діяльністю.Знаючи німецьку, чеськ...