Математична модель економічної задачі лінійного програмування
Краткое сожержание материала:
Размещено на
Задача 1. Побудувати математичну модель економічної задачі
Державне сільськогосподарське підприємство відвело три земельних масиви площею 7, 8, 9 тис. га відповідно під вирощування буряку, моркви і картоплі. Середню врожайність культур на кожному масиві подано в таблиці:
Таблиця 1
Культура |
Земельні масиви |
|||
перший |
другий |
третій |
||
Буряк, ц/га |
15 |
20 |
25 |
|
Морква, ц/га |
12 |
18 |
24 |
|
Картопля, ц/га |
32 |
36 |
48 |
За 1 ц буряку господарство одержує прибуток 20 у.о., за 1 ц моркви - 25 у.о. і за 1 ц картоплі - 15 у.о.
Яку площу слід відвести під кожну з культур і на якому масиві, щоб одержати максимальний прибуток, коли за планом передбачено зібрати не менше як 80000 ц буряку, 50000 ц моркви і 70000 ц картоплі.
Розв'язання:
Нехай - план розподілу посівних площ, тобто
Таблиця 2
1 масив ( 7 тис. га) |
2 масив ( 8 тис. га) |
3 масив ( 9 тис. га) |
||
Буряк |
х11 |
х12 |
х13 |
|
Морква |
х21 |
х22 |
х23 |
|
Картопля |
х31 |
х32 |
х33 |
Тоді обмеженість площ полів дає систему нерівностей:
Враховуючи задану врожайність, буряку буде вирощено () ц, моркви - () ц, картоплі - () ц.
За планом передбачено зібрати не менше як 80000 ц буряку, 50000 ц моркви і 70000 ц картоплі, тобто:
? 80000
? 50000
? 70000
Площа не може бути від'ємною, тому: , , .
За 1 ц буряку господарство одержує прибуток 20 у.о., за 1 ц моркви - 25 у.о. і за 1 ц картоплі - 15 у.о. Тоді прибуток від реалізації вирощених овочів (цільова функція) запишеться у вигляді:
Прибуток необхідно максимізувати, тобто .
Одержуємо задачу лінійного програмування в стандартній формі:
? 80000
? 50000
? 70000
, , .
Задача 2. Графічним методом визначити оптимальний план задачі лінійного програмування
2 х1 + х2 ? 10
х1 + 2 х2 ? 2
- х1 + 3 х2 ? 3 Z = 4 х1 + 3 х2 > mах (mіn)
х1 ? 0, х2 ? 0
Розв'язання:
Спочатку побудуємо многокутник розв'язків; що визначається системою обмежень.
Для цього побудуємо граничні прямі, рівняння яких отримуємо, змінив знаки нерівностей на знак “=”. Потім визначаємо півплощину, яка відповідає кожній нерівності. Для цього в нерівність підставляємо координати будь-якої точки, наприклад, початку координат (х1=0; х2=0). Якщо отримаємо вірну нерівність, то шукана півплощина містить цю точку, інакше - не містить. Потрібну півплощину позначаємо стрілками. Перетин даних півплощин, який лежить в першій чверті (х1 ? 0; х2 ? 0) і дає шуканий многокутник розв'язків.
Будуємо граничні прямі і визначаємо потрібні півплощини:
(1)
2 х1 + х2 = 10 - пряма проходить через точки (2; 6) і (5; 0)
2 х1 + х2 < 10 => 0 + 0 = 0 < 10 вірно, тобто шукана півплощина містить точку (0; 0), і тому лежить нижче від прямої (1).
(2)
х1 + 2 х2 = 2 - пряма проходить через точки (0; 1) і (2; 0)
х1 + 2 х2 > 2 => 0 + 0 = 0 > 2, не вірно, півплощина лежить вище від (2).
(3)
- х1 + 3 х2 = 3 - пряма проходить через точки (0; 1) і (3; 2)
- х1 + 3 х2 < 3 => 0 + 0 = 0 3, вірно, півплощина лежить нижче від (3).
Перетин цих півплощин в першій чверті - це чотирикутник АВСD.
Далі будуємо вектор - градієнт N, який складається з коефіцієнтів цільової функції Z = 4 х1 + 3 х2, тобто N = (4; 3). Цей вектор визначає напрям зросту функції Z , тобто її значення збільшується в напрямі вектора N і зменьшується в протилежному напрямі. Потім будуємо пряму рівня (позначимо її буквою L) перпендикулярно до вектора N в початку координат. Вона має рівняння Z = 0.
Починаємо зміщувати (пересувати) пряму L паралельно самій собі в напрямі вектора N. Перша зустрінута вершина многокутника - точка А(0; 1) - буде точкою mіn. Остання зустрінута вершина многокутника - точка В - буде точкою mах.
Таким чином, при х1 = 0; х2 = 1 функція Z досягає свого мінімального значення:
Zmіn = 4 х1 + 3 х2 = 4 · 0 + 3 · 1 = 3
Знаходимо координати точки В, розв'язуючи сумісно рівняння прямих, на перетину яких вона лежить, тобто рівняння (1) і (3) :
Таким чином, при х1 = 27/7 ; х2 = 16/7 функція Z досягає свого максимального значення:
Zmах = 4 х1 + 3 х2 = 4 · 27/7 + 3 · 16/7 = 156/7 ? 22,3.
Відповідь: Zmіn = 3 при х1 = 0; х2 = 1;
Zmах = 156/7 при х1 = 27/7; х2 = 16/7.
Задача 3. Розв'язати задачу лінійного програмування симплексним методом
Z = -х1 - 2 х2 + 2 х3 (mіn)
2 х1 + х2 + х3 = 10
х1 - х2 ? 2
хj ? 0 j =1,2,3.
Розв'язання:
Приводимо задачу до каноничного вигляду: додаємо до лівої частини нерівності нову додатну змінну х4 ? 0.
Z = -х1 - 2 х2 + 2 х3 > mіn
2 х1 + х2 + х3 = 10
х1 - х2 + х4 = 2
хj ? 0 j =1,2,3,4.
Система обмежень містить одиничну матрицю, тому для розв'язку використовуємо звичайний симплекс-метод.
Векторна форма запису даної задачі така: Z =C*х > max
х1A1 +х2A2 + х3A3 + х4A4 = A0, х ? 0
Тут С = (С1, C2, C3, C4) = (-1, -2, 2, 0) - коефіцієнти цільової функції Z.
A0 = ; A1 = ; A2 = ; A3 = ; A4 = ;
Ця задача має опорний план X1=(0, 0, 10, 2), визначаємий системою двох одиничних векторів A3, A4.
Складаємо першу симплекс - таблицю:
Таблиця 1
і |
Баз |
Сбаз |
A0 |
-1 |
-2 |
2 |
0 |
|
A1 |
A2 |
A3 |
A4 |
|||||
1 |
A3 |
2 |
10 |
2 |
1 |
1 |
0 |
|
2 |
A4 |
0
Другие файлы:
Побудова та реалізація економіко–математичної моделі Методика економіко-математичного програмування Задача лінійного програмування та методи її розв'язування Математичне програмування Математичне програмування |