Послуги праці, капіталу і природних ресурсів як фактори створення продукції. Карта ізоквант як метод опису виробничої функції. Капіталоінтенсивний та капіталозберігаючий типи технічного прогресу, їх аналіз за допомогою виробничої функції Кобба-Дугласа.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• 1. Виробництво як об'єкт моделювання
• 2. Виробнича функція Кобба-Дугласа
• Список використаних джерел

1. Виробництво як об'єкт моделювання

Виробництвом називають будь-яку діяльність щодо використання природних ресурсів, у тому числі й ресурсів самої людини, для отримання як відчутних на дотик, так і невідчутних ("нематеріальних") благ. Звісно, між різними видами виробництва благ чимало "технологічних" відмінностей. Загалом виробництво - це процес перетворення (трансформації) одних благ в інші блага. Під трансформацією розуміють:

1) зміну структури благ;

2) рух благ у просторі;

3) рух благ у часі.

Виробничі послуги праці, капіталу і природних ресурсів роблять їх факторами виробництва. Технологія - це особливий спосіб поєднання факторів виробництва. Технологія не стоїть на місці, а постійно розвивається, вдосконалюється. Це зумовлено двома причинами. По-перше, науковими відкриттями, які дають змогу створювати нові, більш продуктивні машини, устаткування та інструменти; більш розумно застосовувати старі механізми; економити різного виду сировину та матеріали. По-друге, неухильним підвищенням освітнього рівня населення.

Відношення між певною комбінацією економічних ресурсів (факторів виробництва) і максимально можливим обсягом продукції називають виробничою функцією. Вона характеризує суто технічну залежність між кількістю застосовуваних ресурсів і обсягом продукції за одиницю часу (день, місяць, рік). Виробнича функція описує множину технічно ефективних варіантів виробництва.

У теорії виробництва традиційно використовують двофакторну виробничу функцію виду:

Q=f(L,K),

яка характеризує залежність між максимально можливим обсягом випуску (Q), наявними кількостями застосовуваних ресурсів праці (L,) і капіталу (K). Відсутність серед ресурсів матеріалів пояснюється не тільки зручністю графічного зображення у двовимірному просторі, а й тим, що питома вага витрат матеріалів у багатьох випадках незначною мірою залежить від обсягу випуску. Ресурси L і К, а також випуск Q розглядаються як потік, тобто в одиницях використання (випуску) за одиницю часу.

Графічно кожний варіант виробництва може бути представлений точкою, координати якої характеризують мінімально необхідні для виробництва даного обсягу випуску кількості ресурсів L і К. За певної технології відбувається певне поєднання цих ресурсів. Виробнича функція тоді матиме вигляд лінії однакового випуску, або ізокванти (від грецьк. "ізо" - однаковий, рівний, "кванта" - кількість, обсяг). Ізокванта - це крива, на якій зображена нескінченна множина комбінацій величин обох факторів виробництва, здатних виробити однаковий максимальний обсяг продукції. Карта ізоквант - це набір ізоквант. Кожна iзокванта виражає свою, притаманну тільки їй максимальну величину загального продукту, яку підприємство може виробити, використовуючи нескінченні комбінації величин виробничих ресурсів. Карта ізоквант є альтернативним методом опису виробничої функції.

Ізокванти певною мірою, принаймні зовні, аналогічні кривим байдужості, якими ми користувалися при вивчені теорії споживчого вибору. На відміну від кривих байдужості кожна iзокванта характеризує певний обсяг випуску. Чим далі від початку координат розташована iзокванта, тим більший обсяг випуску вона представляє (графік 1).

На графіку наведено три ізокванти, які відповідають випуску 100, 200 і 300 одиниць продукції, отже, ми можемо сказати, що для випуску 200 одиниць продукції необхідно або Кй одиниць капіталу і L₁ одиниць праці, або К₂ одиниць капіталу і L₂ одиниць праці, або якась інша їх комбінація з множини, що представлена ізоквантою Q₂ = 200.



Кожна ізокванта виражена кривою з від'ємним (спадним) нахилом. Нахил ізоквант характеризує граничну норму технічного заміщення (MRTS; marginal rate of technical substitution - англ.) одного фактора іншим за незмінної величини кінцевого продукту і певної технології.

або для неперервного випадку

Гранична норма технічного заміщення одного фактора виробництва іншим вимірює ту кількість одного з факторів, яка може бути замінена одиницею величини іншого фактора, коли загальний обсяг виробництва залишається постійним.

Оскільки співвідношення двох змінних - це відносна величина, гранична норма технічного заміщення або заміщення капіталу робочою силою, або робочої сили капіталом повинна бути позитивною (в математиці, як ви знаєте, два мінуси дають плюс) (MRTS > 0).

Ізокванти (як і криві байдужості) можуть мати різну конфігурацію. Лінійна ізокванта (графік 2А) припускає досконалу замінність виробничих ресурсів, отже, даний випуск може бути отриманий або тільки за допомогою праці, або тільки капіталу, або з використанням різних комбінацій певного ресурсу за постійної норми їх заміщення. Ізокванта, зображена на графіку 6.2Б, характерна для випадку жорсткої доповненості ресурсів. Відомий лише один метод виробництва даного продукту: праця і капітал комбінуються в єдино можливому співвідношенні, гранична норма заміщення дорівнює нулю. Цю ізокванту іноді називають ізоквантою леонтьєвського типу, за іменем В.В. Леонтьєва, який поклав цей тип ізокванти в основу розробленого ним методу "затрати-випуск".

На графіку 2В показана ламана ізокванта, яка припускає наявність лише декількох методів виробництва (Р). При цьому гранична норма технічної заміщення при русі вздовж такої ізокванти згори донизу праворуч спадає. Ізокванта подібної конфігурації використовується в лінійному програмуванні. Нарешті, на графіку 6.2Г показана ізокванта, яка припускає можливість неперервного, але недосконалого заміщення ресурсів у певних межах, за якими заміщення одного фактора іншим технічно неможливе (або неефективне).

Ламана ізокванта найбільш реалістично демонструє виробничі можливості більшості сучасних виробництв. Однак традиційна економічна теорія звичайно оперує гладкими ізоквантами, що подібні до ізоквант на графіку 6.2Г, оскільки їх аналіз не вимагає застосування складних математичних методів. На графіку різні набори (K₁, L₁) та (К₂, _L2) ресурсів, що належать одній і тій же ізокванті Q₁ дають один і гой же обсяг випуску. Куту нахилу ізокванти відповідає норма технічного заміщення одного ресурсу іншим

Гранична норма технічного заміщення має той недолік, що вона залежить від одиниць, в яких вимірюються обсяги ресурсів, що застосовуються. Цього недоліку не має показник еластичності заміщення. Він показує, на скільки відсотків повинно змінитися відношення між кількостями ресурсів, щоб гранична норма заміщення змінилася на 1%. Еластичність заміщення (у) визначається як відсоткова зміна в граничній нормі технічного заміщення:

Показник еластичності заміщення не залежить від одиниць, з яких вимірюються L і К, оскільки і чисельник, і знаменник правої частини представлені відносними величинами.

Ще однією характеристикою виробничої функції є інтенсивність застосування різних ресурсів у певному виробничому процесі. Зона визначається нахилом лінії, проведеної з початку координат до точки на ізокванті, яка нас цікавить (графік 6.).

На графіку 3 виробничий варіант Р 1 більш капіталоінтенсивний, ніж Р₂. Вочевидь, тут Верхня частина ізокванти відображає капіталпіталоінтенсивні, а нижня - працеінтенсивні виробничі методи. Залежно від заданого проміжку часу окремі економічні фактори та технологія їх використання мають властивість змінюватися. Часовий фактор відіграє провідну роль у розумінні виробництва із застосуванням виробничої функції. Причому час, про який буде йти мова, - не календарний, а економічний.

Виробництво в короткому періоді

В економічній теорії розрізняють переважно три періоди: миттєвий, короткий і довгий (тривалий) періоди.

Під миттєвим періодом розуміють такий часовий відрізок, за якого всі незалежні величини, що визначають максимальний обсяг виробництва, є постійними, незмінними. Звідси - в миттєвому проміжку часу і максимальний обсяг виробництва також постійний. У межах цього періоду розширення виробництва неможливе.

Короткий період характеризується як час, протягом якого хоча б один незалежний фактор виробництва постійний, а інші фактори виробництва - змінні. В короткому періоді можна збільшити обсяг застосування лише змінного ресурсу. В цьому випадку змінюються пропорції, в яких застосовуються виробничі ресурси. Розширення виробництва в короткому періоді досліджується за допомогою поняття спадної віддачі (спадної продуктивності) змін...