Будова та структура спинного мозку людини, його нервові процеси та клітинна структура. Складні функціональні об’єднання нейронів. Розташування їх в різних відділах центральної нервової системи. Значення рефлексів в регулюванні рухів тулуба і кінцівок.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Контрольна робота

з дисципліни: Анатомія та еволюція нервової системи людини

на тему: Спинний мозок: положення, форма, будова

Зміст

Вступ

1. Будова та структура спинного мозку людини

2. Нервові процеси спинного мозку

3. Клітинна структура спинного мозку людини

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

До нервової системи людини відносяться головний і спинний мозок, а також ряд специфічних утворень, таких як нерви, нервові вузли, нервові сплетіння та інше. Всі вони складаються переважно з нервової тканини. Поряд з тим до складу нервової системи входять кровоносні судини, мозкова рідина, сполучна тканина тощо, яким належить допоміжна роль.

Анатомічну основу нервової системи становить нервова тканина. Це найбільш спеціалізована тканина в організмі людини. У процесі еволюції вона виробила здатність сприймати та аналізувати подразнення, утворювати нервові імпульси і передавати їх на робочі органи. Нервова тканина в свою чергу складається із двох компонентів - нервових клітин (нейронів) і клітин нейроглії. Вони мають не однакові функції і відрізняються своєю будовою, але разом складають єдину нервову систему людини.

Усе керування життям організму в найширшому розумінні цього слова зосереджене в головному і спинному мозку. Вони становлять центральну частину, або, як кажуть, центральну нервову систему. Тут міститься більшість нервових клітин. Сюди з усіх куточків тіла, від усіх його тканин і органів чуття безперервним потоком надходить численна й різноманітна інформація. Звідси до всіх органів нашого тіла ідуть сигнали, що регулюють їх роботу. На розрізах головного і спинного мозку можна помітити, що вони складаються з двох речовин різного кольору - сірої і білої. Сіра речовина утворюється скупченнями нервових клітин (з початковими відділами їхніх відростків), а біла речовина - скупчення нервових волокон. Нервові волокна мають мієлінову оболонку, яка надає їм білого кольору. У різних відділах центральної нервової системи розташування сірої і білої речовини не однакове. У спинному мозку сіра речовина знаходиться в середині, а біла - зовні. У головному мозку в одних відділах його сіра речовина знаходиться зовні, в інших - у середині.

1. Будова та структура спинного мозку людини

Спинний мозок (medulla spinalis) розміщений у хребетному каналі і має вигляд сплющеного спереду назад циліндричного тяжа товщиною з мізинець (близько одного сантиметра)

Довжина його у дорослих дорівнює в середньому біля 45 см, вага - 40-45 г. Зверху спинний мозок безпосередньо переходить у довгастий (нижній відділ головного мозку) на рівні верхнього краю атланта. У цьому місці відходить перша пара спинномозкових нервів. Внизу він поступово стоншується у вигляді конуса і закінчується на рівні другого поперекового хребця. Від конуса тягнеться кінцева нитка, що є продовженням оболонок спинного мозку. Вона прикріплюється до другого куприкового хребця.

Кінцева нитка та корінці поперекових і крижових нервів, які її оточують, разом становлять утворення, що називається кінським хвостом (за характерним виглядом) (мал. 1). Він знаходиться нижче спинного мозку, а отже заповнює нижню частину хребетного каналу.

Малюнок 1

У спинному мозку розрізняють два потовщення: шийне (верхнє) і поперекове (нижнє), у складі яких є скупчення нейронів, що іннервують відповідно верхні і нижні кінцівки. У людини в зв'язку з більш складною діяльністю руки як органу праці шийне потовщення спинного мозку більших розмірів від поперекового.

Вздовж передньої поверхні спинного мозку тягнеться глибока передня серединна щілина, а вздовж задньої - неглибока задня серединна борозна. Вони заглиблюються у спинний мозок і поділяють його вздовж на дві симетричні половини - праву і ліву.

В спинному мозку розрізняють такі ж самі відділи, як і в хребетному стовпі: шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприковий, які не співпадають між собою, оскільки спинний мозок у цілому коротший від хребетного стовпа.

Спинний мозок має виражену сегментарну будову. Під сегментом розуміють поперечну ділянку спинного мозку, від якої відходять пара (правий і лівий) спинномозкових нервів (мал. 2). У складі спинного мозку розрізняють 31 сегмент, із них - 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. Від кожного сегменту відходять по 2 передніх (вентральні, трухові) і 2 задніх (дорзальні, чутливі) корінці, які, попарно з'єднуючись між собою справа і зліва від спинного мозку, утворюють спинномозкові нерви. Задні корінці мають потовщення, які називаються спинномозковими (міжхребцевими) вузлами, або спінальними гангліями, що містять скупчення чутливих нейронів.

Малюнок 2

Через задні корінці збудження передається з периферії в спинний мозок, а через передні - від спинного мозку до м'язів та інших органів.

Кожний сегмент спинного мозку за допомогою своєї пари нервів сполучений з певною частиною тіла - іннервує певні скелетні м'язи і ділянки шкіри.

Спинний мозок складається з сірої і білої речовини, взаємне розміщення яких добре видно на поперечному розрізі (мал. 3). Центральну частину його займає сіра речовина, а по периферії розташовується біла речовина. У сірій речовині знаходиться центральний канал спинного мозку. Він є залишком порожнини нервової трубки і містить мозкову рідину.

Малюнок 3

Мозкова рідина створює в порожнинах мозку відносно постійний тиск, бере участь в обміні речовин і виконує захисну функцію. Утворюється вона із плазми крові. У нормі мозкова рідина прозора, містить невелику кількість білків і поодинокі лімфоцити.

Сіра речовина на поперечному розрізі спинного мозку нагадує за формою метелика чи букву “Н”, бо має парні передні і задні виступи, або роги. У грудному відділі спинного мозку та верхній частині поперекового є ще й невеликі бічні роги.

Роги сірої речовини спинного мозку містять різні за функціями нейрони. У передніх рогах знаходяться рухові, або мотонейрони, у задніх - вставні, а в бічних рогах - вегетативні нейрони. Від клітин передніх рогів відходять відростки, які утворюють передні корінці. До задніх рогів спинного мозку підходять пучки нервових волокон, які складаються із відростків клітин спинномозкових вузлів, що називаються задніми корінцями.

Нервові клітини сірої речовини спинного мозку розташовані у вигляді скупчень різних розмірів і називаються ядрами. Ядра передніх рогів є руховими соматичними центрами, ядра задніх рогів - чутливими соматичними центрами, а ядра бічних рогів - центрами симпатичного відділу вегетативної нервової системи. У сірій речовині крижових сегментів спинного мозку знаходяться також вегетативні ядра, що є центрами парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Біла речовина спинного мозку, що складається лише з нервових волокон, оточених тут мієліновою оболонкою, займає всю периферію і ділиться рогами сірої речовини, які вдаються в неї, на теж парні канатики, або стовпи: передні, задні, бічні. Передні канатики знаходяться між передніми рогами, задні канатики - між задніми рогами, а бічні канатики - з боків спинного мозку.

Передні канатики складаються з рухових нервових волокон, які передають імпульси від головного мозку; задні канатики містять чутливі волокна, які передають імпульси до головного мозку; бічні канатики мають волокна різного значення - як доцентрові, так і відцентрові, а також порівняно короткі волокна, що з'єднують різні частини спинного мозку.

Отже, нервові волокна розміщуються вздовж спинного мозку, сполучають різні сегменти і відділи його самого, а також спинний мозок з головним. Окремі скупчення нервових волокон утворюють провідні шляхи, які проводять імпульси вздовж спинного мозку. Вони найкраще виражені у людини.

2. Нервові процеси спинного мозку

Провідні шляхи спинного мозку можна розділити на дві групи: шляхи, що забезпечують зв'язок різних сегментів спинного мозку, і шляхи, що зумовлюють зв'язок спинного мозку з головним. Останні, залежно від того в якому напрямку вони проводять і які імпульси, розрізняють двох типів: висхідні (чутливі, аферентні), що проводять імпульси до головного мозку, і низхідні (рухові, еферентні), які проводять імпульси від головного мозку (мал. 4). Отже, кожний провідний шлях проводить імпульси, як правило, лише в одному певному напрямку. Провідні шляхи парні.