Виникнення масажу, його вплив на системи організму, шкіру, суглоби, внутрішні органи. Вимоги до масажиста та кабінету масажу. Техніка післяопераційного масажу черевної порожнини, фізіотерапія після лапаротомії. Комплекс вправ лікувальної гімнастики.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Дипломна робота на тему:

Післяопераційний масаж черевної порожнини

Зміст

масаж черевна порожнина лікувальний

• Розділ І
• 1.1 Масаж. Виникнення масажу
• 1.2 Вплив масажу на організм людини
• 1.2.1 Вплив масажу на нервову систему
• 1.2.2 Вплив масажу на шкіру
• 1.2.3 Вплив масажу на судинну систему
• 1.2.4 Вплив масажу на суглобово-зв'язковий апарат
• 1.2.5 Вплив масажу на м'язову систему
• 1.2.6 Вплив масажу на внутрішні органи та імунну систему
• 1.3 Вимоги до масажиста та кабінету масажу
• 1.3.1 Вимоги до кабінету масажу
• 1.3.2 Вимоги до масажиста
• 1.3.3 Вимоги до пацієнта
• 1.4 Види масажу
• 1.4.1 Гігієнічний масаж
• 1.4.2 Лікувальний масаж
• 1.4.3 Спортивний масаж
• 1.4.4 Косметичний масаж
• 1.5 Способи та методи виконання масажу
• 1.5.1 Апаратний масаж
• 1.5.2 Самомасаж
• 1.5.3 Техніка виконання масажу
• 1.6 Показання і протипоказання до застосування масажу
• розділ іі
• 2.1 Види масажу черевної порожнини і органів черевної порожнини
• 2.1.1 Види операцій, після яких показаний масаж черевної порожнини
• 2.1.2 Прийоми класичного-лікувального масажу
• 2.1.3 Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування методів фізичної реабілітації при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини
• 2.1.4 Особливості методики лікувальної фізкультури в післяопераційному періоді залежно від характеру захворювання
• РОЗДІЛ IІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
• 3.1 Техніка післяопераційного масажу черевної порожнини
• 3.2 Масаж і фізіотерапія після лапаротомії
• 3.3 Застосування лікувальної фізичної культури в післяопераційний період
• 3.4 Комплекс вправ лікувальної гімнастики на 2-3-й день після операції на органах травлення
• 3.5 Комплекс вправ в диафрагмальном диханні для м'язів черевного пресу на 4-5-й день після операції на органах травлення
• 3.6 Комплекс фізичних вправ для профілактики післяопераційних тромбоемболій вен тазу і зміцнення м'язів тазового дна
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ПРИЛОЖЕНИЕ
• масаж черевної порожнини
• Вступ
• Актуальність проблеми. Останнім часом у всьому світі спостерігається неухильне зростання хвороб органів травлення у зв'язку з урбанізацією життя, гіпокінезією, а також такими негативними соціально обумовленими явищами, як неадекватне, незбалансоване живлення, алкоголізм, куріння, наркоманія і ін. Хвороби органів черевної порожнини - одна з частих причин втрати працездатності і розвитку інвалідності. За даними літератури, у кожного сьомого хворого на причину втрати працездатності є патологія органів травлення. Частіше за все спостерігаються хвороба язви, ентероколіти, холецистити і гепатити, які нерідко ведуть до серйозних ускладнень, що вимагають хірургічного втручання і відповідних реабілітаційних заходів. Все це визначає актуальність і соціальну значущість проблеми.
• Об'єкт дослідження. Не дивлячись на зростаючу кількість різних методів консервативного і хірургічного лікування захворювань органів травлення, кінцеві результати не завжди досягають поставленої мети. Об'єктом дослідження є недостатнє застосування засобів і методів фізичної терапії з урахуванням етіопатогенезу, характеру захворювання і наявності ускладнень.
• Предмет дослідження. Пропонована робота включає узагальнені дані різних медичних джерел. В достатньому об'ємі відображені питання диференційованого вживання різних форм ЛФК, масажу, фізіотерапевтичних методів лікування на різних етапах хірургічного лікування захворювань органів черевної порожнини.
• Мета і завдання. Дана робота створена з метою висвітлення актуальності теми ефективного лікування органів черевної порожнини, шляхам профілактики хвороб органів черевної порожнини через застосування масажу, вправ лікувальної фізичної культури. Зокрема, конкретизувати застосування масажу та ЛФК у післяопераційний період після лапаротомії.
• Методи дослідження. Всі дані і результати справжньої роботи одержані шляхом ретельного аналізу літературних джерел, практичної діяльності лікувальних установ, а також аналізу власних результатів досліджень.
• Матеріал дослідження. Працюючи над роботою була опрацьована загальна та спеціальна література, використана інформація практикуючих спеціалістів та власні спостереження.
• Наукова новизна. Наукова новизна полягає у застосуванні добре відомих вправ та прийомів ЛФК (лікувальної фізичної культури) та масажу паралельно з медикаментозним лікуванням у перед- та післяопераційні періоди.
• Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення полягає у можливості застосування запропонованих комплексів вправ у лікарській практиці як таких, що довели свою ефективність та не потребують додаткових досліджень.

Розділ І

1.1 Масаж. Виникнення масажу

Ще в глибокій старовині масаж був відомий як лікувальний засіб. Масаж застосовували первісні люди. Очевидно, прогладжування, розтирання, розминка хворого місця спочатку була чисто інстинктивною. Його робили на найраніших етапах розвитку народної медицини. Встановлено, що багато століть назад масаж застосовували як лікувальний засіб народи, що живуть на островах Тихого океану.

Цікава історія виникнення слова "масаж". Так, одні автори вважають, що відбулося від арабського "mass" або "masch" - "ніжно натискати, торкатися", інші - від грецького "masso" - "стискати руками", треті - від латинського "massa" - "прилипаюче до пальців".

З найстародавніших часів масаж був частиною лікарського мистецтва.

Прийоми масажу першими описали індійці і китайці.

У Китаї застосовувати масаж стали в третьому тисячолітті до нашої ери. Там його використовували для лікування ревматичних болів, вивихів, зняття утомленості, спазм м'язів і ін. При цьому, роблячи масаж, китайці розтирали руками все тіло, здавлюючи ніжно м'язи і проводячи особливі сіпання в зчленовуваннях. При сіпанні був чутний тріск.

У одному з медичних трактатів Стародавньої Індії, відомому під назвою "Аюрведи", детально описані прийоми масажу, вживані індійцями при різних захворюваннях.

При цьому відбувалася розминка всього тіла - з верхніх кінцівок до стоп. Індійці першими з'єднали парові лазні з масажем. При масажі в лазні на розжарені залізні плити лили деяку кількість води, яка, випаровуючись, проникала в шкіру кожного хто знаходився в приміщенні. Коли тіло людини достатньо зволожувалося, пацієнта розтягували на підлозі, і двоє слуг, поодинці з кожної сторони, з різною силою стискали розслаблені м'язи кінцівок, а потім масажували живіт і груди. Після цього людину перевертали і робили масаж на задній поверхні тіла.

Як в Індії, так і в Китаї масаж виконувався священнослужителями. Крім того, в цих країнах були створені школи, в яких навчали прийомам масажу.

У Стародавньому Китаї були закладені витоки профілактичної медицини. Там практично у всіх провінціях були створені лікарсько-гімнастичні школи, в яких займалися підготовкою лікарів, що досконало володіли прийомами масажу і лікувальної гімнастики.

Робили примітивний масаж і в країнах Америки і Африки. Тубільці при багатьох хворобах застосовували найпростіші масажні прийоми.

Застосовувався масаж і в Давньому Єгипті, Абіссінії, Лівії, Нубії. Він був відомий в цих країнах ще за 12 століть до н.е.

В Єгипті масаж поєднували з дією лазні. З лазні ніхто не виходив, не зробивши масажу. Розпарену людину розтирали, розтягували, м'яли, тиснули на всілякі лади руками різні частини тіла. Масажували всі суглоби. Спочатку масажували людину спереду, а потім ззаду і з боків. Окремо масажували руки: їх згинали, розтягували різні суглоби всієї руки, потім кожного пальця окремо, потім переходили на передпліччі, плече, груди, спину, згинаючи їх в різні сторони. Окрім згинання, розтягування і масажу суглобів, застосовували розминку і розтирання решти м'язів.

Судячи із зображень, що збереглися на стародавніх барельєфах і на деякому єгипетському папірусі, можна зробити висновок про те, що ассірійці, перси, єгиптяни не тільки були знайомі з масажем, але і застосовували його з лікувальною метою. Так, при розкопках могили єгипетського полководця був знайдений папірус із зображенням основних прийомів масажу: прогладжування литкового м'яза, розтирання стопи, биття м'язів спини і м'язів сідниць.

З Єгипту масаж набув широке поширення в Стародавній Греції, де в поєднанні з гімнастикою зайняв важливе місце в мистецтві лікування хвороб. Масаж вважався одним з основних елементів грецької медицини. Його вживання було обов'язковим.

У "Одіссеї" Гомера розказується про те, як Цирцея в лазні змащувала Одіссея маслами і розтирала його мазями, а жінки розминали тіла воїнів перед битвами. На старовинному барельєфі, що зображає Одіссея, показані прийоми масажу, вживані стародавніми греками. Такі відомі грецькі лікарі, як Геродікос, Гіппократ і інші, в своїх працях також детально описували багато прийомів масажу. Масаж за тих діб використовувався з гігієнічною і лікувальною цілями (при захворюваннях суглобів і вивихах).

Гіппократ (459-377 рр. до н. э.) дослідним шляхом перевірив всі теоретичні полож...