Очні лікарські форми

Основні захворювання очей. Очні краплі, примочки, вставки. Перспективи створення й організації виробництва очних засобів в Україні. Власна технологія очних крапель з антибіотиком, рецептура, фармацевтична експертиза. Контроль якості лікарської форми.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

Очні лікарські форми виділяють в особливу групу у зв'язку з специфічними вимогами до них, які регламентовані аналітично-нормативною документацією.

Особливості анатомічної будови ока дають великі можливості для місцевого застосування лікарських засобів. Лікування місцевими засобами застосовується при захворюваннях допоміжних органів ока і його переднього відділу. При цьому створюються умови для безпосереднього впливу лікарських речовин на патологічний процес. Застосовуються різні концентрації лікарських речовин, а також різні способи їх введення: інстиляції розчинів очних крапель, введення мазей, очних лікарських плівок а кон'юнкгивальний мішок, ін'єкцій під кон'юнктиву, введення лікарських засобів в епісклеральний простір, ретробульбарно, в передню камеру ока, в скловидне тіло. Місцева терапія лежить в основі фармакотерапії очних захворювань. Нерідко при очних хворобах місцева терапія є єдиним методом лікування; загальну терапія застосовують за показами.

Лікування рідкими лікарськими формами (очними кралями, примочками) не завжди задовольняють терапевтичний ефект. Багато лікарських речовин не розчинні у воді, тому їх застосування для ока можливе тільки у формі мазі. Очні мазі забезпечують тривалий, пролонгований терапевтичний ефект лікарського засобу. При комбінованому способі лікування досягається оптимальні умови для створення достатньої концентрації лікарської речовини в осередку ураження ока.

Слизова оболонка ока найбільш чутлива з усіх слизових організму. Вона різко реагує на механічні включення, значення рН препаратів, чутлива до мікроорганізмів. Тому до очних мазей ставляться додаткові вимоги. Виготовлення даної лікарської форми вимагає специфічних теоретичних знань та практичних навичок.

У зв'язку із особливостями будови ока, існує ряд конкретних вимог щодо приготування лікарських засобів офтальмологічного профілю, наприклад, розмір часток дисперсійної фази, стерильність або вміст коригуючих та допоміжних речовин, що можуть викликати алергічні реакції або навіть опіки. Як правило, коли йдеться мова про препарати із конвеєру фармацевтичної фабрики, то в таких умовах дуже складно прослідити весь технологічний процес і забезпечити повну відсутність великих за розміром часток у розчині, оскільки масовий випуск продукції не усуває ймовірності випуску бракованої партії товару.

Відомо, що лікарські засоби, виготовлені в умовах виробничих аптек, мають ряд суттєвих переваг над промисловими аналогами; цей факт не оминає і офтальмологічні препарати. З точки зору біофармації, екстемпоральні ліки більш ефективні та менш токсичні за ті, що були виготовлені на заводі із додаванням стабілізаторів, консервантів та пролонгаторов [28].

Головною перевагою аптечних прописів очних крапель є те, що приготування лікарських засобів йде індивідуально для кожного конкретного пацієнта, із урахуванням фізіологічного стану людини, її віку, статі, особливостей здоров'я (алергія на ті чи інші речовини із можливістю їх замінити на менш алергенні, перенесені захворювання очей, особиста непереносимість діючих або допоміжних речовин пропису). Такий відповідальний підхід до лікування хворих зменшує ризик розвитку негативних наслідків з боку пацієнтів. В умовах аптеки також можливе приготування авторських прописів очних крапель, мазей або плівок, де наведені речовини, що мають строк зберігання декілька діб, тому їх також неможливо зустріти у невиробничих аптеках.

Фармакотерапія хвороб очей представляє особливу проблему серед інших напрямків лікарської терапії захворювань людини. Це пов'язано з рядом причин медичного і соціального характеру, а також із сучасним станом економіки та фармацевтичного виробництва в Україну. Це також пояснюється винятковою роллю очей у житті людини:

щорічно в Україні реєструється понад 2,5 млн. звернень до клінік;

проводиться близько 110 тисяч операцій з приводу захворювань очей;

в Україну понад 29 тисяч інвалідів по зору. [16]

При проведенні порівняльного аналізу ринку очних ЛЗ встановлено, що на фармацевтичному ринку України знаходиться 170 препаратів заводського виробництва. Із зазначених 170 препаратів тільки 34 виробляються українськими підприємствами. Як бачимо, асортимент очних лікарських засобів представлений на 80% дорогими іноземними препаратами, крім того,через складність виробництва, промисловий випуск не в змозі повністю задовольнити потреби практичної медицини. Тому виникла необхідність виготовлення очних ЛЗ в умовах аптек. [13]

Таким чином, проблема виробництва очних ЛЗ є актуальною і відкритою темою на сьогоднішній день, а розробка і виробництво засобів для лікування органів зору в умовах є перспективним напрямом для фармацевтичної галузі України.



РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ОЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Перші згадки про офтальмологічні препарати, з'явилися ще в епоху первіснообщинного ладу, коли в боротьбі за виживання, перед людиною вперше постала проблема лікування травм очей. Вже на зорі людства була відома лікувальна дію дикої цибулі, часнику, черемхи, полину та інших рослин. Багато авторів саме до цього періоду відносять виникнення офтальмології.

Найперші документальні матеріали про очні лікарські форми знайдені в Єгипті, де в гробницях фараонів виявлені флакони зі слонової кістки з залишками очного зілля, вік цих знахідок приблизно 4400 років.

Єгипетські лікарі використовували у своїй практиці такі засоби, як сік алое, подорожника, блекоти, солодки, кунжутне масло, настій опійного мака, виноградне вино. Ці засоби використовували, як в середину, так і зовнішньо.[12]

Особливо широкого застосування отримав бджолиний мед. У давньоєгипетському лікарському нарисі Єберса, вказується, що медові мазі успішно застосовували для лікування захворювань очей. Поряд з препаратами рослинного походження застосовувалися і мінеральні солі. так, наприклад, для лікування трахоми використовували розчин міді ацетату. Слід зауважити, що цей препарат використовували в офтальмології аж до появи антибіотиків і сульфаніламідів [16].

Прийоми лікування Стародавнього Єгипту справили великий вплив на розвиток давньогрецької офтальмологічної фармації. Гіппократом і його учнями для лікування захворювань очей застосовувалися примочки і мазі, до складу яких входили солі металів, виноградне вино, ладан, сабур і різні бальзами. Особливо популярними були бальзами перуанський і копайський.

З часом центр світової культури перемістився в Древній Рим. Ця епоха дала чимало видатних вчених: Птоломей, Платон, Евклід Цельс та ін.

Корнеліус Цельс (25 р. до н.е.-50 р. до н.е.) вперше систематизував методи медикаментозного лікування очних хвороб. Значне місце в працях видатного лікаря і філософа Стародавнього Риму Клавдія Галена (131-201 рр. н.е.) належить опису анатомії ока та його захворювань. Ним були описані такі захворювання, як катаракта і глаукома [39].

Китайськими лікарями на початку нашої ери було винайдено спосіб приготування ліків хімічним шляхом. Це призвело до успішного використання у медицині препаратів ртуті, сірки, міді, заліза та ін.

В середньовічний період розвитку медицини і фармації найбільшу роль відіграли лікарі великого арабської держави, систематизувавши відомості про ліки, у тому числі і про препарати. які застосовувалися для лікування захворювань очей. Так перший твір з офтальмології був написаний Хунаін Ібн Ісхаком (друга половина ІХ століття). Велике історичне значення належить працям, створеним лікарями Аль-Фарабі, Алі-ібн-Аббас, а також фізиком і оптиком, винахідником очок Ібн Хаїтамом. Керівництво з очних хвороб, що отримало широке поширення в Західній Європі аж до ХVIII століття, написав відомий арабський лікар Алі Ібн-Ісса.

Араби ввели в офтальмологічну фармацію сиропи, ароматні води, практикували застосування проносних (сенна, ревінь, жостір) і корегуючих засобів (лимонний сік, фіалковий корінь).

У найбільш повному і систематизованому вигляді офтальмологія середньовіччя представлена в "Каноні лікарської науки" видатного таджицького вченого і лікаря Абу Алі Ібн Сіни (Авіценна). Третя книга "Канону лікарської науки" присвячена офтальмології, складається з чотирьох трактатів і називається "Анатомія ока, його стан і його хвороби". Авіценна широко використовував для лікування очей такі лікарські засоби як:

охолоджуючі (сік салату-лутука, рожеву воду);

зігріваючі (перець, чистотіл, мускус);

стягуючі (мазі з алое, крушини, шафрану);

заспокійливі (мигдальне молоко, білок, слизу рослин);

розчиняючі (фенхель, перська камедь);

одурманюючі (мак, опій).

Починаючи з Х-ХІ століть спостерігався занепад арабської медицини. Епоха феодалізму характеризується кризою алхімії, що стала причиною

виникнення лікувальної хімії. Родоначальником цього напряму став Парацельс.

Надалі Іоганном Кеплером була запропонована нова теорія зору, пояснюється значення сітківки ока і кришталика. Відбувається становлення офтальмології як науки.

Цілий переворот в офтальмології зробив новий клас з'єднань - алкалоїди. З 1806 по 1895 роки було відкрито: морфін (Сертюрнер, 1806), атропін (Мейн, 1833), гіосціамін (Гейтер, Гессе, 1833), пілокарпін (Арді, 1895), ефедрин (Нагаї, 1877) та інші. Ці препарати стали вкрай необхідними для лікувальних та діагностичних цілей в о...