Медична реабілітація хворих після травм спинного мозку

Комплексна відновна терапія травм спинного мозку, що забезпечується поєднанням засобів консервативного і оперативного лікування. Лікувальна фізична культура, комплекс вправ. Рефлекторно-сегментарний масаж. Фізіотерапевтичне лікування й психотерапія.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Вищій навчальний заклад

«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Горлівськй регіональний інститут

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Фізична реабілітація»

за темою: «Медична реабілітація хворих після травм спинного мозку»

Розробила:

студентка VI курсу групи ФР-04

ГРІ ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

Завражна Ірина

Горлівка 2013р

План

1. Медична реабілітація хворих після травм спинного мозку

2. Засобі реабілітації

3. Післялікарняний період реабілітації

Література

1. Медична реабілітація хворих після травм спинного мозку

За даними ООН всього на Землі протягом року реєструють близько 6-8 мільйонів травм з ураженням нервової системи, які у 12-15 % випадків призводять до смерті. Розрізняють такі основні форми травматичних уражень спинного мозку: струс, забій, крововилив, стиснення. Спинний мозок страждає переважно у разі переломів хребців (компресійних, осколкових),

що призводять до його стиснення, внаслідок чого нижче місця ушкодження виникають рухові, чутливі, трофічні, тазові розлади. Тяжкість і стійкість їх залежить від рівня травми, ступеня порушення цілісності і поширення патологічного процесу у поперечнику та по довжині спинного мозку. Найчастіше ушкодження локалізуються на рівні С1-С6 і Т^-І^ хребців. Чим вищий рівень пошкодження хребта, тим частіше пошкоджується спинний мозок.

Мета реабілітації - досягнення максимально можливої медичної, психологічної, професійної і соціальної реабілітації.

Завдання реабілітації - створення максимально сприятливих умов для перебігу реституційно-регенеративних процесів у спинному мозку; нормалізація порушеного обміну речовин; попередження і лікування пролежнів і деформацій кістково-суглобового апарату; встановлення контрольованих актів сечовипускання, дефекації; відновлення статевої здатності; профілактика і лікування ускладнень з боку сечовидільної, дихальної, серцево-судинної систем; попередження і лікування атрофії м'язів; вироблення здатності самостійно переміщуватися, користуватися протезами; набуття навичок самообслуговування; професійне перенавчання; раціональне працевлаштування.

Прогноз залежить від форми і травми спінальної травми. Він звичайно сприятливий у разі струсів спинного мозку, незначних крововиливів. У хворих, які перенесли забій спинного мозку, значний епідураль-ний чи паренхіматозний крововилив, особливо на тлі переломів і вивихів, ушкоджень міжхребцевих дисків, розриву зв'язок тощо, наслідок менш сприятливий, смертність досягає 25 % (її причини: уросепсис, дихальні розлади, пневмонії). Повне відновлення спінальних функцій у віддалений період відбувається не завжди. Воно залежить від ступеня пошкодження спинного мозку і переважання незворотних чи зворотних змін спинного мозку і кінського хвоста. В.М. Угрюмов (1961) наслідки ТРАВМ СПИННОГО МОЗКУ поділяє на 3 групи: до першої віднесені хворі, яким операція забезпечила декомпресію спинного мозку і тим самим були створені умови для відновлення функцій; до другої - хворі, у яких після операції рухова функція відновилась частково і залишились парези та паралічі; до третьої - хворі з тяжкими ушкодженнями спинного мозку, в тому числі, з повним перериванням його. У такому випадку розлади функції спинного мозку незворотні, відновлення втрачених функцій нижче місця травми не відбувається.

2. Засоби реабілітації

Комплесна відновна терапія травм спинного мозку забезпечується поєднанням різних засобів консервативного і оперативного лікування та диференціюється залежно від механізму травми, характеру пошкодження, рівня пошкодження, тяжкості і періоду захворювання спинного мозку, а також ступеня компенсації порушених функцій організму. Використовують медикаментозну терапію, лікування положенням, дієто-і психотерапію, ортопедичні засоби, засоби фізичної реабілітації.

Починається вона з правильного транспортування хворого: на щиті, у суворо горизонтальному положенні з фіксацією, що виключає будь-які зміщення хребтового стовпа. У разі травми шийного відділу хребта - в положенні на спині, грудного і поперекового - на животі (якщо хворий втратив свідомість - на спині).

Хворим з травмами хребта і спинного мозку найбільш доцільно проводити реабілітацію в умовах спеціалізованого лікувального закладу -спінального реабілітаційного центру для хворих з пошкодженнями спинного мозку, де може проводитися комплексне лікування за участю всіх необхідних спеціалістів (невропатолог, нейрохірург, ортопед, уролог, фізіотерапевт, лікар з лікувальної фізкультури тощо).

Лікування ускладнень. Зразу ж необхідно проводити заходи, спрямовані на профілактику трофічних розладів, бо нижче від рівня ушкодження спинного мозку значно порушується трофіка тканин і внутрішніх органів. Виникають пролежні і мацерації. Травми шийного і верхньогрудного відділів спинного мозку часто супроводжуються гострими трофічними розладами в легенях. У разі травм нижньогрудного і поперекового відділів спинного мозку виникають нейротрофічні порушення в органах черевної порожнини. Травми спинного мозку завжди призводять до розладу функції органів таза: порушується сечовиділення, дефекація, статева функція.

Лікування пролежнів. Пролежні, які виникають у 20-53 % хворих, є вхідними воротами інфекції, стають джерелом септичних ускладнень і у 20-30 % - летальних випадків.

Медикаментозні засоби: ефективним є застосування стимуляторів відновних процесів (метилурацил, вітаміни, підшкірна оксигенація), накладають пов'язки з антисептиками і антибіотиками, гіпертонічним розчином, мазеві пов'язки.

Фізіотерапевтичні засоби. В стадії первинної реакції - ультрафіолетове опромінення, в некротичній і некротично-запальній стадії - ультрафіолетове опромінювання, (після некректомії) - локальне використання протеолітичних ферментів, найефективніше - введення їх за допомогою гальванічного струму. В запально-регенеративній стадії - УВЧ, ультразвук, ультрафіолетове опромінювання тощо. При глибоких пролежнях -франклінізація з соком каланхое. В регенеративній стадії - електрофорез алое, склоподібного тіла. При процесах, які в'яло перебігають - дарсанвалізація і електромагнітне поле НВЧі При пролежнях рубця, запальних інфільтратах, які тривалий час не розсмоктуються і глибоких колагенових рубцях показане застосування ферментотерапії - ронідаза чи лідаза-електрофорез.

У випадку тривалого незагоювання пролежня застосовують оперативне лікування (некректомія, вільна шкірна автопластика, місцевопластичні операції).

Лікування порушення функції сечового міхура. При гіпотонічному синдромі - періодична катетеризація з метою виведення сечі і промивання сечового міхура; зовнішня або трансректальна стимуляція діадинаміч-ними або синусоїдальними модульованими струмами за збуджуючою методикою; електрофорез прозерину або пілокарпіну; голкорефлексотерапія (збуджуючий метод), грязеві аплікації відповідного вогнища ураження спинного мозку; лікувальна гімнастика для м'язів таза; функціональне моделювання акту сечовипускання: електростимуляція сечового міхура, коли внутрішньоміхуровий тиск досягає заданої величини, радіочастотна стимуляція сечового міхура.

При синдромі гіпертонії детрузора і сфінктера: діадинамічні чи синусоїдальні модульовані струми за гальмівною методикою; парафінові і грязеві аплікації чи гальваногрязь на сечовий міхур; електрофорез лідази; голкорефлексотерапія (гальмівний метод); сегментарний масаж; кінезогід-ротерапія в басейні; пресакральні і ендосакральні новокаїнові блокади.

При міхурових порушеннях водночас із катетеризацією рекомендується тренувати сечовий міхур, витискуючи сечу через рівні проміжки часу. Якщо тазові порушення носять затяжний характер, то рекомендується накладати надлобкову сечо-міхурову норицю. У разі симптомів циститу призначають регулярні промивання антисептичними (борна кислота, срібла нітрат, фурадонін, сульфаніламіди, антибіотики) засобами.

Лікування порушення функції кишечника. При парезі кишок показані послаблювальні засоби, сифонні клізми, холіноміметичні препарати (прозерин, галантамін), електрофорез прозерину на ділянку кишечника: електроімпульсну стимуляцію ректальним електродом; зовнішню електростимуляцію кишечника синусоїдальними модульованими струмами; голкорефлексотерапію за збуджуючою методикою; сегментарний масаж; грязеві ректальні тампони; комплекс вправ лікувальної гімнастики для м'язів живота і тазового дна.

При спастичних запорах показано: електрофорез атропіну на ділянку кишечника; зовнішня електростимуляція кишечника синусоїдальними модульованими струмами; електроімпульсна стимуляція ректальними електродами; масаж живота і сегментарний масаж; грязеві ректальні тампони; голкотерапія за гальмівним методом.

При нетриманні калу лікування включає комбінацію різних лікувальних засобів: ін'єкцій прозерину, стрихніну, вітаміну Вг, АТФ; голкорефлексотерапія за збудливим методом; ендосакральне введення суміші прозерину і стрихніну; електроімпульсну стимуляцію ректальним електродом; електрофорезу прозерину; грязеві аплікації на ділянку крижів; сегментарний масаж; комплекс вправ лікувальної гімнастики для зміцнення м'язів тазового дна.

Профілактика пневмонії полягає у проведенні антибіотикотерапії, ЛФК (дихальної гімнастики, загальнозміцнювальних вправ, регулярних змін положення тіла), масажу, фізі...