Шансон – унікальне явище французького музичного мистецтва

Різновиди французької пісні. Популярна французька музика. Специфічна ритміка французької мови. Виконавці шансону: Едіт Піаф, Джо Дассен, Шарль Азнавур. Вплив шансону на розвиток вокальних жанрів сучасного естрадного музичного мистецтва європейських країн.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Управління освіти Броварської міської ради Київської області

Броварська спеціалізована школа І - ІІІ ступенів № 5

Проект

з художньої культури

на тему:

«Шансон - унікальне явище французького музичного мистецтва»

Підготували:

Учні 11 - А класу

Шевченко А., Коломійчук Д.

Учитель:

Костюк Л. М.

Бровари

2011

Шансон - унікальне явище французького музичного мистецтва

В історії музичного мистецтва кожна країна залишила світові свої суто національні явища, які є її своєрідними візитними картками. У музичному мистецтві Франції - це шансон.

Шансомн (фр. Chanson -- пісня) -- назва ряду різновидів французької пісні, а також жанру сучасної російської естради. Виконавці французьких естрадних пісень Ів Монтан, Анрі Сальвадор, Мірей Мат'є, Енріко Масіас, Джо Дассен, Даліда, Патрімія Каас, Лара Фабіан, Мілер Фармер не є шансоньє в класичному розумінні цього слова, хоча межа між шансоном і естрадною піснею дуже умовна. За межами франкомовних крахн всіх виконавців, які співають французькою мовою, часто називають шансоньєм.

XV--XVI століття

У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна французька пісня XV--XVI століть. Ранні шансони розвинулися з таких жанрів народної музики, як балад, віреле, рондо, мистецтва трубадурів. Першим значним композитором шансонів був Гійом де Машо (XIV століття).

У XV--XVI століттях шансон зазнав впливу нідерландської поліфонічної школи. Серед найвидніших авторів шансону -- Гійом Дюфаї, Жіль Беншуа, Йоганнес Окегем (середина XV століття), Жоскен Депре, Клеман Жаннекен (початок XVІ століття), Орландо ді Лассо (кінець XVІ століття).

У цей період шансон стає одним з найзначніших жанрів Відродження. Поліфонічні шансони багатоманітні за тематикою, їх музиці властиве використання популярних народних або професійних мелодій. Іноді ці мелодії могли звучати одночасно в поліфонічному з'єднанні. Нерідко застосовувався техніка канонів, в тому числі подвійних («Basiez Moy» Жоскена Депре) та нескінченних («Celebrons» Лассо). Жанекен створив програмні шансони з звуконаслідувальними прийомами.

XVII--XX століття

В кінці XVІ століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає сопрано. З XVII століття в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як аir de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент лютні або клавіру.

Впродовж 18 століття домінуючим вокальним жанром у Франції була опера, відродження сольної пісні припадає на XІX століття, спочатку із салонними мелодіями, а з середини століття завдяки впливу німецької Lieder. Відомою фігурою в цей час стає Луїс Нідермейєр.

В кінці XІX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався chanson realiste («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, Chanson realiste зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон realiste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як Ернст Шоссон, Габріель Форе, Клод Дебюссі.

В сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед виконавців шансону -- Едіт Піаф, Жорж Брассанс, Шарль Трені, Джо Дассен, Жак Брель, Шарль Азнавур, Лео Ферре та інші.

ХХ--ХХI століття

Шансон не забутій і у наш час. Шансоньє, які прийшли на сцену у кінці ХХ - на початку ХХІ ст., використовують нові підходи до сучасної легкої музики. Вони включають елементу року, латиноамериканські та інші етнічні ритми, електронну музику тощо. Але, як і раніше, всі виконавці дуже вимогливо ставляться до змісту текстів своїх пісень. Представники «нового шансону» - Домінік А, Бенжамен Бйолі, його сестра Коралі Клеман, Керен Анн, Олівія Руїз і багато інших.

Російський шансон

В російській мові термін «шансон» був позичений в кінці XX століття на окреслення широкого кола пісень, пов'язаних із тематикою кримінального світу. До певної міри об'єднувальною рисою російського і французького шансону є їх розповідний характер, що більшою мірою зближує їх з баладами ніж поп-музикою.

Едіт Піаф (19 грудня 1915, Париж -- 10 жовтня 1963, Грасс)

Гадаємо, ви неодноразово чули хвилюючий та пронизливий голос цієї легендарної французької співачки. Вона збирала величезні концерні зали, їй плескали стоячи, кричали «Браво!», обожнювали та боготворили. Мало хто знав, як ця фантастична тендітна жінка жила насправді і через що пройшла впродовж свого життя.

Едіт Піаф (справжнє ім'я Едіт Джованна Гассіон) народилася у Бельвілі. Матір'ю Едіт була акторка-невдаха Аніта Майяр, а батьком - вуличний акробат Луї Гассіон, який в часи Першої світової відправився на фронт. Коли Луї повернувся з війни, то виявив, що його напівбожевільна дружина віддала маленьку Едіт на виховання своїм батькам. Він знайшов Едіт в жахливому стані і не знайшов іншого виходу, як відправити малечу до своєї матері, яка працювала у публічному домі.

У три роки Едіт осліпла. Бабця повезла дівчинку в Ліз'є на могилу святої Терези, куди щорічно приїздять тисячі паломників у надії на зцілення. Через кілька тижнів маленька Едіт дивом стала бачити! У школі від Едіт не були у захваті, адже вона жила у домі розпусти. Згодом Луї забирає доньку в Париж і вони разом працюють на вулицях міста: батько показує акробатичні номери, а донька співає.

Одного разу дівчину запрошують на роботу у кабаре «Жуан-ле-Пен». Юність співачки не була спокійною: ранній шлюб, трагічна втрата дитини, тривалі запої. У 1935 році господар кабаре «Жерніс» Луї Лепле запросив Едіт виступати в його кабаре. Саме тут до неї приходить перший визначний успіх. Лепле навчив її триматися на сцені, обирати та режисувати пісні, відточив кожен її жест та емоцію.

Саме Лепле вигадав Едіт прізвисько «Піаф» («горобчик»). У 1936 році Едіт Піаф вже виступала у великому концерті в цирку «Медрано» разом з Марі Дюба та Морісом Шевальє. Та не все було гладенько. Незабаром Луї Лепле знаходять мертвим і його смерть пов'язують з Едіт Піаф. Її допитували та принижували, а «жовта преса» підігрівала скандал гаряченькими публікаціями.

Пізніше Едіт Піаф знайомиться з поетом Раймоном Ассо, який також береться за співачку і продовжує справу Лепле - «ліпить» з молодої жінки кумира мільйонів, змушуючи сотні разів відпрацьовувати кожен жест і порух брів. Саме Раймон Ассо добився, щоб Едіт виступала у мюзик-холі «АВС».

На початку Другої світової Едіт Піаф розірвала стосунки з Ассо і розпочала зустрічатися з режисером Жаном Кокто, який дав їй роль у п'єсі. Пізніш інший режисер Жорж Лакомб знімає за мотивами п'єси фільм «Монмартр на Сені», де Едіт грає головну роль.

З легкої подачі Едіт Піаф світ дізнався про багатьох талановитих виконавців. Саме вона вивела на сцену Іва Монтано, Едді Константена, Шарля Азнавура та інших. Опіслявійськові часи стали тріумфальними для Піаф. У цей час вона закохується у французького боксера, чемпіона світу у середній вазі, Марселя Сердана, який згодом загинув у авіакатастрофі. Від думок про самогубство Едіт Піаф рятував морфій…

Пізніше Едіт одружується зі співаком та письменником Жаком Пілсом, але невдовзі пара розлучається. В 1952 вона потрапляє в автокатастрофу. Від болю поламаних ребер і рук лікарі рятують Едіт морфієм. Наркотична залежність співачки набуває загрозливих масштабів.

Після запаморочливого і надзвичайно насиченого турне по Америці сили Едіт Піаф значно підірвалися і в 1961 році вона дізнається про рак печінки. Невгамовна співачка у віці 47 років закохується у грека, який молодший за неї на 20 років. Вони одружується. Тео, так його звали, був з Еліт до самої смерті і пережив свою кохану на 7 років.

Останній виступ Едіт Піаф відбувся 18 березня 1963 року. Зал більше п'яти хвилин беззупинно плескав у долоні. У жовтні того ж року Едіт не стало. Свого «горобчика» Париж проводжав 40-тисячним натовпом, морем квітів та сліз.

Джо Дассен (5 листопада 1938 -- 20 серпня 1980)

Джо Дассен почав свою кар'єру в Америці, виконуючи класичний французький шансон в місцевих барах. Але заповзятливий молодий співак незабаром доніс свою музику і до Франції, злетівши на вершини хіт-парадів 60-х зі своїм синглом "Bip Bip". Хоча його кар'єру обірвав фатальний серцевий напад на Таїті в 1980 р., Дассен записав цілий ряд шлягерів, включаючи легендарний "L'ete indien".

Джозеф Іра Дассен народився в Нью-Йорку 5 листопада 1938 Його батько Жюль, російський єврей, у той час намагався зробити акторську кар'єру, а мати - Беатріс Лонер, музикантка, яка народилася в Угорщині, була скрипалькою у жіночому оркестрі.

Незабаром після народження Джозефа сім'я переїхала в Лос-Анжелес, де Жюль став одним з видатних голлівудських режисерів 40-х років. Джо провів щасливе дитинство в Каліфорнії з сестрами Ріккі і Джулі.

Однак, ідилія закінчилася, коли до влади прийшов Мак Карті, і батько Джо потрапив у чор...