Передумови створення IV Симфонії П.І. Чайковського, аналіз твору. Активна моральна та матеріальна підтримка Н.Ф. фон Мекк. Зіткнення людини з силами долі та року. Програма симфонії, схема її частин, експозиція. Значення творчості композитора для України.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

• Розділ 1. Історія створення IV симфонії Чайковського
• Розділ 2. Аналіз твору
• Розділ 3. Значення творчості П.І. Чайковського для України
• Висновки
• Використана література

Вступ

"Музика починається там, де закінчується слово" (Генріх Гейне).

Наш сучасник - видатний український композитор Валентин Сильвестров - висловив дуже влучну й глибоку думку: "Чайковський належить до тих композиторів (подібно Й.С. Баху, В.А. Моцарту, Л. Ван Бетховену, Ф. Шуберту, Ф. Шопену), які були завжди; і їхні шедеври настільки ототожнились із нашою європейською (а може і світовою) музичною свідомістю, що ми цього не помічаємо - як не помічаємо повітря, яким дихаємо…".

Цими словами надзвичайно ємко розкривається ставлення до музики одного з найвеличніших геніїв - Петра Ілліча Чайковського, творчість якого сьогодні є надбанням не тільки російської, а й світової музичної культури.

"Зі століття у століття, від покоління до покоління переходить наша любов до Чайковського, до його чудової музики - і в цьому його безсмертя", - ці слова Д.Д. Шостаковича передають безмежність спадщини митця, яка не знає ні часових, ні просторових, ні національних кордонів.

2010 року світова культурна спільнота вшановувала 170-річний ювілей великого композитора. Для Національної музичної академії України, яка вже багато років осяяна ім'ям цього славетного Майстра, настає особливий час, пов'язаний із новим осмисленням і його творчого доробку, і тих традицій, які впродовж багатьох десятиліть наповнюють життєдайною енергією простір нашої Академії, час усвідомлення значущості музики П. Чайковського для сучасної української культури.

Музика, яка звучить на всіх концертах і якій присвячені поважні творчі та наукові заходи, переконує в тому, що спадщина П. Чайковського невичерпна. Вона гідна постійного вдосконалення нашого розуміння, втілюваного у виконавській чи то слухацький інтерпретації, у нових музикознавчих та культурологічних розвідках, а тому є завжди сучасною і потребує творчого ставлення. Відомий український музикознавець Олена Зінькевич так визначила мету подальших наукових досліджень спадщини великого Майстра: "Чайковський ще далеко не вивчений! Більше того: наша наука про нього неадекватна власне феноменові Чайковського, не "дотягує" до його рівня… У Всесвіті П. Чайковського ще багато невідкритих просторів".

Метою даної курсової роботи є спроба дослідити передумови створення одного з творів П.І. Чайковського, а саме IV Симфонії та провести аналіз твору.

Розділ 1. Історія створення IV симфонії Чайковського

"Ніколи, ні на одну секунду, працюючи, я не забуду, що Ви даєте мені можливість продовжувати моє артистичне покликання. А багато, багато ще мені залишається зробити".

Відірвавшись від письма, Петро Ілліч задумливо дивиться у вікно на оповиті туманним серпанком обриси Савойських гір, на розстеляється внизу озеро. Незворушна тиша, урочисте спокій розлиті навколо. Так само тихо і спокійно у відокремленому пансіоні "Вілла Рішельє", де живе він зараз з братом Анатолієм, цілком занурений у творчість.

На великому столі розкладені чорнові начерки четвертої симфонії. Ось уже кілька днів, як він із зростаючим захопленням знову почав працювати над нею. Рука його тягнеться до товстої нотного зошита, що розгорівся погляд ковзає по сторінці.

Так, він упевнений, симфонія буде закінчена не далі грудня, і в цьому ж концертному сезоні її почує його кращий друг, якому він пише тепер лист.

Надія Філаретівна фон Мекк, вдова найбільшого власника залізниць, володарка величезного стану, після смерті чоловіка жила відокремленим життям, присвятивши себе вихованню дітей. Хвороблива і нервова, вона й раніше цуралася товариства, а тепер заповнювала своє дозвілля читанням і музикою.

Надія Філаретівна була незвичайною натурою. Розумна, енергійна, за життя чоловіка вона багато допомагала йому в справах, давала хороші поради. Широко освічена, культурна людина, вона цікавилася історією, філософією, мистецтвом і літературою.

Улюбленим її мистецтвом була музика, а улюбленим композитором - Чайковський. Надія Філаретівна одна з перших побачила в творах молодого композитора блиск великого обдарування і стала його ревною шанувальницею.

Вона не пропускала жодного концерту, де виконувалися нові твори Чайковського, запрошувала до себе музикантів і співаків, щоб грати з ними його твори. У домашніх концертах фон Мекк брав участь один з друзів Чайковського - талановитий скрипаль Котек.

Надія Філаретівна докладно розпитувала його про життя улюбленого композитора. Дізнавшись, що Чайковський часто потребує грошей, вона стала замовляти йому невеликі твори та перекладання - марш на теми з "Опричника", чотириручне перекладення його квартетів, симфоній і т.п.

Замовлення ці незвичайно щедро винагороджувалися. Потроху між ними зав'язалося листування. Надія Філаретівна в задушевних виразах висловлювала своє щире захоплення його музикою.

Чайковський, зворушений такою любов'ю і глибоким розумінням своєї творчості, відповідав їй, дякуючи за увагу. Так виникла і зміцніла ця чудова дружба, яка тривала багато років. Оригінальність її полягала в тому, що Чайковський і Мекк особисто ніколи не були знайомі.

Велике місце в їх листуванні займала музика. Надія Філаретівна дуже тонко розбиралася в музиці, і її оцінки багатьох творів Чайковського нерідко бували вірніше відгуків професійних критиків.

Завдяки цьому листуванні збереглося безліч цінних думок Чайковського про музику і музикантів, про те, як він сам створює свої твори, про те, як важлива для композитора планомірна, наполеглива робота.

Щоб покласти кінець будь-якій нещирості в їх відносинах, Чайковський відмовився від її замаскованої допомоги, а коли у нього трапилися грошові труднощі просто попросив необхідну суму. Коли по Москві поширилася звістка про тяжку хворобу композитора, Надія Філаретівна стривожилася і поспішила прийти до нього на допомогу.

Стан здоров'я Петра Ілліча був таким, що він не міг приступити до занять в консерваторії, що давали йому засоби до життя. Грошові ресурси рідних до того часу виснажилися. Необхідно було також забезпечити і дружину.

У цей важкий час Надія Філаретівна запропонувала Чайковському щорічну пенсію в шість тисяч рублів, для того щоб він міг спокійно працювати, не відволікаючись для заробітку ні викладанням, ні замовленнями.

Допомогу її композитор прийняв з глибокою вдячністю, без помилкового сорому. Він знав, що при величезному багатстві Н.Ф. Мекк ця сума не порушить її бюджету. Простягнута рука друга воскрешала його до життя, давала можливість цілком віддатися творчості. Жити для нього значило - творити. Ось кому писав він з далекого Кларана в похмурий і тихий осінній день.

"Ви питаєте мене, чи є певна програма цієї симфонії?. У нашій симфонії програма є. і Вам, тільки Вам одним, я можу і хочу вказати на значення як цілого, так і окремих частин його, - писав композитор Надії Філаретівні. - Зрозуміло, я можу це зробити тільки в загальних рисах".

Інтродукція є зерно всієї симфонії, безумовно головна думка:

Це фатум, це та фатальна сила, яка заважає пориву на щастя дійти до мети, яка ревниво стереже, щоб добробут і спокій не були повні і безхмарні, яка, як Дамоклів меч, висить над головою і неухильно, постійно отруює душу. Вона непереможна, і її ніколи не переможеш.

Отже, все життя є безперервне чергування важкої дійсності зі скоро проходять сновидіннями і мріями про щастя. Пристані немає. Пливи по цьому морю, поки воно не охопить і не занурить тебе в глибину свою. Ось, приблизно, програма першої частини.

Друга частина симфонії виражає інший фазис туги. Це те меланхолійне почуття, яке є вечерком, коли сидиш один, від роботи втомився, взяв книжку, але вона випала з рук. З'явилися цілим роєм спогади.

І сумно, що так багато вже було, та минуло, і приємно згадувати молодість. Були хвилини радісні, коли молода кров кипіла і життя задовольняла. Були і важкі моменти, незамінні втрати. Все це вже десь далеко. І сумно і якось солодко занурюватися в минуле.

Третя частина не висловлює певного відчуття. Це примхливі арабески, невловимі образи. На душі не весело, але й не сумно. Ні про що не думаєш; даєш волю уяві, і воно чомусь пустилося малювати дивні малюнки.

Серед них раптом згадалася картинка під'їхавши мужичків і вулична пісенька. Потім десь далеко пройшла військова процесія. Це ті зовсім незв'язних образи, які проносяться в голові, коли засинаєш.

Четверта частина. Якщо ти в самому собі не знаходиш мотивів для радощів, дивись на інших людей. Іди в народ. Дивись, як він вміє веселитися, віддаючись безроздільно радісним почуттям. Картина святкового народного веселощів. Ледве ти встиг забути себе і захопитися видовищем чужих радостей, як невгамовний фатум знову є і нагадує про себе.

Але іншим до тебе немає діла. Вони навіть не обернулися, не глянули на тебе і не помітили, що ти самотній і сумний. О, як їм весело! як вони щасливі, що в них все почуття безпосередні і прості. Нарікай на себе і не кажи, що все на світі сумно. Є прості, але сильні радості. Веселися чужим веселощами. Жити все-таки можна".