Видатний майстер хорового мистецтва професор К.К. Пігров

Одеська диригентсько-хорова школа. Теоретичні основи дослідження творчості К.К. Пігрова. Виконання народної, духовної і традиційної класичної музики. Студентський хор Одеської консерваторії. Педагогічна спадщина диригента-хормейстера К.К. Пігрова.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

У фаховій підготовці педагогів-музикантів повинна особлива увага приділятись вивченню творчості видатних діячів культури і мистецтва , зокрема, українських диригентів-хормейстерів. Керівник хору повинен мати широку музичну ерудицію, знання щодо принципів і методики викладення різних хорових шкіл і видатних диригентів-хормейстерів, адже він є інтерпритатором музики, тлумачем художнього твору, трансформатором знань майбутньому поколінню. Педагог-музикант повинен знати і наслідувати кращі зразки багатовікового досвіду диригентів-хормейстерів, їх принципи виконавства і методик навчання і виховання.

Хорова музика має стати складовою музичної культури педагогів-музикантів. Спілкування з нею вдосконалює фахову підготовку вчителів музики, допомагає адаптуватись в новому середовищі й осягти нові реалії суспільного життя. Соціальна значущість такого контакту визначається художньою глибиною музичних образів, якістю відображення в них духовного досвіду людини, здатної усвідомлювати трансформаційні процеси дійсності. Формування інтересу до хорової музики є важливою психолого-педагогічною умовою, що стимулює розвиток духовного світу педагогів-музикантів, розширює їхній естетичний світогляд та реалізує музично-творчій потенціал, піднімаючи його на сучасний рівень професійної майстерності. Розвиток хорової музики і хорового виконавства не можливо уявити без творчого осмислення художнього досвіду видатних митців минулого.

Великим надбанням української музичної школи стала одеська диригентсько-хорова школа, засновником якої є видатний майстер хорового мистецтва професор К.К.Пігров. Вивченням творчої діяльності К.К.Пігрова- видатного майстра хорового мистецтва є дуже важливим у диригентсько-хоровій освіті майбутніх педагогів-музикантів. Оскільки він не тільки видатний хормейстер як виконавець, а й перш за все, педагог, який залишив і передав свої знання учням та написав науково-педагогічні праці.

Творче життя Пігрова-класичний взірець виховання власним прикладом. Його музична культура, енциклопедичні знання, тонкий художній смак, невичерпна працелюбність - ті риси, які характеризують постать цього самобутнього майстра.

У К.К.Пігрова є чимало послідовників -- А.Авдієвський, М. Гринишин, П.Горохов, С.Дущенко, А.Захаров, В.Іконник, С. Крижанівський, Г.Ліознов, А.Мархлевський, П.Окружко, А.Серебрі, В. Толканьов, В.Шип , які продовжують традиції К.К.Пігрова.

Спираючись на кращі традиції відомих хорових шкіл, видатний педагог приділяв увагу пошукам нових шляхів розвитку цього виду мистецтва , вихованню музикантів-професіоналів , яким була присвячена його книга “Керування хором”. Дослідження К.К.Пігрова у виконавській діяльності - це допомога майбутнім диригентам-хормейстерам у практичній роботі з хором.

Вивченням творчості К.К.Пігрова займалися такі науковці в галузі мистецтвознавства як Л.Бутенко , А. Мартинюк , Б. Лехницький , А.Серебрі.

Мистецтвознавець Бутенко Л. досліджує виконавську діяльність К.К. Пігрова, а саме питання, що пов'язанні з репетиційною роботою хормейстера в оперному хорі. Бутенко Л. підкреслює , що методологічні принципи школи К.К.Пігрова уневерсальні для усіх хорових жанрів.

Мартинюк А. у своїх роботах розглядає педагогічні аспекти творчості К.К.Пігрова, вона вважає що, педагогічна система К.К.Пігрова синтезувала кращі традиції російської і української шкіл.

Лехницький Б. у своїх статтях говорить, що у процесі виховання диригентів-хормейстерів нарівні з глибоким засвоєнням хорової справи К.К.Пігров приділяв велику увагу розвитку голосів, вокальної техніки студентів.

Серебрі А. досліджує пігровський метод виховання хормейстерів, котрий заключається, насамперед, у комплексному підході до підготовки спеціалістів.

Мета нашої роботи - дослідити творчу дічльність К.К.Пігрова, його педагогічну спадщину , основні принципи роботи, що мають значний вплив на фахову підготовку спеціалістів ( магістрів) .

Розділ 1: Теоретичні основи дослідження творчості К.К.Пігрова

1.1 К.К.Пігров як представник Одеської хорової школи.

Традиції одеської хорової школи, закладені діяльністю К.К.Пігрова і його послідовників, базувалися на виконанні нарадної , духовної і традиційної класичної музики. Виконання творів Віденських класиків- Й.Гайдена, В. Моцарта, складали кульмінаційні моменти роботи хормейстерів ; у 1950-і роки велике місце в хоровому репертуарі колективу Одеської консерваторії займали твори романтиків , у тому числі С.Танєєва, А.Аренского, А.Гречанінова, одеських композиторів К. Данкевича, Т. Малюковой - Сидоренко. Для останніх хор Пігрова став « творчою лабораторією» . Особливе місце в становленні Одеської державної консерваторії зайняло виконання творів видатного українського майстра М.Леонтовича, якого по праву називають « українським Бахом». Також звучали пісенні добутки Г.Майбороди , І.Дунаєвського , а також хорові твори Л.Ревуцкого , А.Штогаренко. У виді виняткового випадку “наближення до модерну ” вводилися в репертуар опуси А.Флярковського, П.Хіндеміта. Вперше «репертуарні експерименти » здійснилися з хором заочного відділення . Зазвучала музика В.Гавриліна, В.Калістратова, тобто представників « нової фольклорної хвилі », безумовно, приділялася увага родоначальникам цього напрямку Б.Лятошинському, Г.Свіридову. У репертуарі зайняли почесне місце імена представників « нової української музики» Л.Дичко, Яковчука.

Творчі позиції даної хорової школи значною мірою визначила тісна співпраця з композиторами-випускниками одеської консерваторії. Кращі твори К.Данькевича , С.Орфеєва , Т.Сидоренко , Д. Загрецького, В.Іконніка, Ю.Владимирова, А.Красотова,М.Успенського, А.Ровенко отримували у хорі високо - майстернє втілення. Тісний взаємозв'язок одеської диригентсько-хорової і композиторської шкіл позитивно позначився на активізації композиторської творчості в галузі хорової музики. Відзначимо також, що інтерпретація в студентському колективі хорових творів, які ще не малі сталих виконавських традицій, аналіз процесу звукового втілення художніх образів визначним художником К.К.Пігровим та його талановитими учнями-диригентами хору (В.Шип, В.Луговенко); взаємний обмін думками між художнім керівництвом хору та авторами, наслідком якої були певні корективи в музиці і виконанні; творча праця композиторів, як диригентів хору (Д.Загрецький, В.Іконник, К.Данькевич) сприяли формуванню виконавського стилю хору, удосконаленню його вокально-хорової техніки, становленню музичного мислення та духовному збагаченню молодих митців.

Вагомі здобутки одеської диригентсько-хорової школи пов язанні з тим, що в особистості К.Пігрова поєднувались якості натхненного диригента-виконавця, тонкого і глибокого індивідуального інтерпретатора , чудового едагога, видатного теоретика хорового мистецтва.

Найвищого мистецького рівня і світового визнання досяг організованний ним студентський хор Одеської консерваторії. Про плідність творчіх пошуків професора К.К.Пігрова засвідчує високий мистецький рівень цього хору. Виконавський стиль відзначили такі якості як чудове вокальне звучання , високий ступінь володіння вокальною технікою , багатство вокальних барв з переважанням світлого забарвлення , дзвінкість та політність звуку, які збереглися навіть тоді , коли хор виступав разом з симфонічним оркестром; відмінний стрій; бездоганний ансамбель; виразна дикція; широка палітра динамічних засобів ; широке коло різноманітних художніх відтінків, особливо в хоровій поліфонії; глибоке втілення авторського задуму.

Професор К. Птиця у своєму нарисі про життя і творчу діяльність Костянтина Костянтиновича Пігрова відзначав,що: «... хор викликав одностайне, незрівнянне захоплення слухачів і всього складу жюрі . Врода і стрункість співу, зворушлива задушевність та виразність виконання підкорили всі серця. Цим колективом був лауреат Всесоюзного конкурсу хор студентів Одеси. Художнім керівником цього чудового колективу, що приніс чергову славну перемогу хоровому мистецтву, був заслужений діяч мистецтв, професор Костянтин Костянтинович Пігров.»

Велике значення в педагогічному репертуарі хору здобуває спадщина українських композиторів. Концертна діяльність хору консерваторії під керівництвом К.К.Пігрова почалась з виконання «Вечорниць» П.Нищінського. У репертуарі студентів були твори професора Н.Вилинського, пізніше К.Данькевича. Плідну роль у створенні багатонаціонального репертуару зіграла творча робота С.Орфеєва, особлива робота С.Орфеева у хоровому жанрі, це проявився його талант обробки народних пісень для хору без супроводу, безпосередньо призначених для виконання хором консерваторії під керуванням К. Пігрова. Тонкий смак , висока майстерність зробили ці обробки справді художніми творами.

Музикознавець В. Довженко підкреслював , що “ хор виконував один з найкращих , найскладніших творів світової класичної музики - ораторію Й. Гайдна "Пори року", який має понад сорок музичних номерів - сольні пісні, арії та речитативи, вокальні дуети, терцети і велика кількість хорових епізодів, у котрих провідне місце належить поліфонії. Студентський хоровий колектив виконував ораторію на високому професійному рівні. Чітка і виразна дикція співаків доносить до слухача кожне слово і примушує уважно стежити за драматургічним розгортанням дії. Різноманітна, широка гама відтінків - від ледве чутного піанісімо до монолітного, компактного і могутнього звучания. Хор, ніби вправний соліст віртуоз, вільно опанував вокальну техніку і блискуче виконуе найскладніші вокалізи. Особливо вражае майстерність К. Пігрова у відшукуванні різноманітних тембрів і барв звучання кожної пар...