Бад Пауелл та становлення бі-бопа

Життя й творчiсть Бада Пауела. Нью-Йорк і перша госпіталізація. Сольні записи й в тріо. Париж, останні роки. Коротка історична довідка з історії становлення бі-бопа. Головні переваги фортепіано. Використання альтерированих акордів як нововведення течії.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

[Введите текст]

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ імені С.С. ПРОКОФ'ЄВА

Кафедра музичного мистецтва естради

КУРСОВА РОБОТА З ТЕМИ:

БАД ПАУЕЛЛ ТА СТАНОВЛЕННЯ БІ-БОПА

ДОНЕЦЬК - 2013



ВСТУП

Бад Пауелл - джазовий піаніст, що народився й виріс у Гарлеме, Нью-Йорк. Найбільший вплив на нього зробили Телониус Монк, що став його близьким другом, і Арт Тейтум. Поряд із Чарлі Паркером і Діззі Гіллеспі, Пауелл був одним із ключових музикантів у розвитку бі-бопа, а його за віртуозну гру називали «Чарли Паркером піаніно».

Його мелодійні одноголосі лінії дозволяли йому без зусиль відтворювати й підтримувати паркеровські саксофонні фрази. Фактично, він узяв на себе обов'язок перекласти для фортепіано суть духового бі-бопа, що послужило основою для наступних поколінь піаністів. У цих поколіннях народжувалися чудові музиканти, які не були революціонерами, скоріше, вони інтегрували досягнення своїх попередників і представили їх публіці в зрозумілому й привабливому вигляді.

Таким чином, актуальність теми бакалаврської роботи обумовлена:

- малою кількістю робіт, присвячених становленню бi-бопа й, зокрема Баду Пауеллу;

- потребою розглянути один з найяскравiших джазових стилів - бi-боп;

- iнтересом до видатного піаніста-виконавця, новатора фортепианної джазової школи Бада Пауелла.

Крім цього вибір матеріалу для бакалаврської роботи був обумовлений значним інтересом джазових виконавців до становлення, еволюції й розвитку бі-бопа. Виходячи із цього, можна сформулювати й виділити основні завдання бакалаврської роботи.

Об'єкт роботи - роль Бада Пауелла в становленні бi-бопа.

Предмет роботи - особливості й інновації виконавської майстерності Бада Пауелла.

Ціль роботи - розглянути основні особливості фортепианного бi-бопа, які привніс Бад Пауелл.

Завдання роботи - виявити особливості фортепианного піанізму Бада Пауелла.

Методологічною базою роботи стали наукові методи, серед яких історичний, стилістичний, системний, а також цілісний аналіз, завдяки яким стало можливим виявлення й розкриття особливостей передумов і становлення бі-бопа, а так само роль у цьому Бада Пауелла.

Теоретичну базу роботи склали дослідження, присвячені:

- питанням особливостей фортепианного виконання бі-бопа;

- питанням теорії й методики джазового піанізму;

- питанням історії зародження й розвитку бибопа;

- загальним питанням джазової музики.

Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, додаткiв, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи 23 сторінки: основний матеріал 18 сторінок, список використаної літератури 11 найменувань.



РОЗДІЛ 1. ЖИТТЯ Й ТВОРЧІСТЬ БАДА ПАУЕЛЛА

Ерл Рудольф «Бад» Пауелл народився 27 вересня 1924 у Гарлєме, Нью-Йорк. Батько Пауелла був страйд-піаністом. Коли юному Ерлу виповнилося п'ять років, батько найняв для нього вчителя класичного фортепіано. У десять років він зацікавився джазом, що виконували буквально по всій окрузі. Бад уперше з'явився на публіці на вечірці, наслідуючи стиль гри Фетса Уоллера, а першою джазовою композицією, що він освоїв стала «Carolіna Shout» Джеймса П. Джонсона.

Старший брат Бада, Вільям, грав на трубі, й у віці п'ятнадцяти років Бад почав грати в його групі. До цього часу він вже познайомився з віртуозним і технiчним Артом Тейтумом.

1.1 Нью-Йорк і перша госпіталізація

Бувши неповнолітнім, Бад Пауелл був залучений до захоплюючої авантюрної атмосфери музичного клубу Uptown House, що був практично за рогом його будинку. Саме тут, вночi, було чутно перші паростки модернізму. Там уперше з'явився Чарлi Паркер під час короткої зупинки в Нью-Йорку. В 1942 році він познайомився з Телонiусом Монком, що періодично виступав у цьому ж клубі. Як шанований піаніст і композитор Монк міг увести Пауелла в коло музикантів бі-бопа, що почав формуватися в клубі Mіnton Playhouse. Монк був там резидентом клубу, і представив Бада Пауелла своїм протеже. Їхні відносини міцніли й Монк став наставником Пауелла й навіть присвятив йому свою композицію «Іn Walked Bud».

На початку 1940-х Пауелл грав у декількох танцювальних оркестрах, у тому числі й у турі з Куті Уiльямсом. Мати Пауелла вирішила, що її син повинен грати саме з ним, а не приймати пропозицію від Оскара Петтифорда й Діззі Гіллеспі, чий модерністський квінтет збирався відкрити в центрі міста нічний клуб. Пауелл був піаністом на декількох записах Уiльямса у 1944 році, останнiй з яких включв перший в історії запис «Round Mіdnіght» Монка.

Співробітництво з Уiльямсом раптово закінчилося один раз уночі в січні 1945 року, коли після концерту у Філадельфії Бад був затриманий залізничною поліцією п'яним на вокзалі. Він був побитий поліцейськими, а потім ненадовго затриманий поліцією міста. Незабаром після його звільнення й повернення в Гарлем, він був госпіталізований спочатку у звичайну лікарню, а потім у психіатричну лікарню. Він залишався там протягом двох з половиною місяців.

Пауелл відновив виступ у Манхеттенi відразу, коли виріс інтерес до різних малих складів для нічних клубів. У період 1945-46-х рр. Бад зробив багато записів, з такими музикантами, як Френк Соколов, Декстер Гордон, Джей Джей Джонсон, Сонні Стітт, Фетс Наварро й Кенні Кларк. Незабаром Пауелл прославився своєю блискучою швидкою грою. Його ударна техніка, фразування, а також швидкість і інтелект, безсумнівно, були впливом Чарлі Паркера й інших сучасників.

Кар'єра Пауелла просунулася, коли Чарлi Паркер взяв його своїм піаністом для записів квінтетом - з Майлзом Девісом, Томмі Поттером і Максом Роучем у травні 1947 року. Пауелл продемонстрував свій зрілий стиль під час запису «Donna Lee», де він виконав невелике соло. Його жартівливі акорди заповнили паузу, коли музиканти, що грали на духових інструментах зупинилися, щоб перевести подих під час композиції «Buzzy». Коли квінтет знову зібрався на заключний етап запису, Пауелл зробив на фортепіано свій остаточний, саркастичний коментар по темі.

Пауелл мало записувався протягом більшої частини 1947 року. У листопаді він посварився з одним із клієнтів у барі в Гарлемi. У ході бійки, що відбулася, Пауeллу потрапили в око пляшкою. В Harlem Hospіtal після обстеження його визнали непослідовним і дратівливим та відправили в психіатричну лікарню. Бад перебував там протягом одинадцяти місяців.

Перебуваючи в психіатричній клініці, в своєму інтерв'ю Пауeлл заявив, що зазнає переслідувань на основі расизму. З лютого по квітень 1948-го Бада лікували електрошоковою терапією, але в нього все одно траплялися приступи неконтрольованої люті. Це, можливо, було реакцією на відвідування його подруги, яка розповіла, що вона вагітна їх спільною дитиною. Пауелла випустили тільки в жовтні 1948 року, хоча після цієї й наступних госпиталiзацiй, він був емоційно нестабільним протягом всієї своєї кар'єри.

Безумовно, на характер Пауeлла вплинув його безпробудний алкоголізм, що робив його агресивним або похмурим. Проте, після ще однієї (хоча й недовгої) госпіталізації на початку 1949 року, Пауeлл незабаром досяг найбільшої художньої висоти за всю кар'єру.

1.2 Сольні записи й записи в тріо

Загальновизнано, що з 1949 по 1953 рр. Бад Пауелл зробив свої кращі записи. Перший сейшн у серпні 1949 року з Фетсом Наварро, Сонні Роллінзом, Томмі Поттером і Ріємо Хайнсом зробив популярними теми «Bouncіng wіth Bud» і «Dance of the Іnfіdels». Другий сейшн в 1951 році в тріо із Джорджем Расселом і Роучем містить у собі «Parіsіan Thoroughfare» та «Un Poco Loco», остання з яких була обрана літературним критиком Гарольдом Блумом для включення у свій короткий список найкращих творів американського мистецтва ХХ століття. Також були зроблені більше десятка сесій поодинці або із тріо, з різними басистами й барабанщиками, у тому числі Расселом Роучем, Бадді Річем, Реєм Брауном, Персі Хітом, Джорджем Дювівье, Артом Тейлором, Ллойдом Тротманом, Осиє Джонсоном, Артом Блейкі й Кенні Кларком.

Через нестабільний психічний і фізичний стан Пауелла, виник конфлікт із Чарли Паркером, у той час як їхнє співробітництво могло зробити геніальну музику.

Пауелл записувався для Blue Note і Granz протягом п'ятдесятих років, перериваючись для тривалого перебування в психіатричній лікарні з кінця 1951 до початку 1953 року, після арешту за зберігання марихуани. Він був звільнений з-під опіку Оскара Гудстейна, власника нічного клубу Bіrdland. В 1953-ому сесія для Blue Note у тріо з Дювiвье й Тейлором включала композицію Пауелла «Glass Enclosure», натхненну його ув'язненням у квартирі Гудстейна.

Гра Пауелла після виписки з лікарні серйозно змінилася від ліків Largactіl, прийнятого їм для лікування шизофренії. А наприкінці п'ятдесятих років талант Бада пішов на спад. В 1956 році його брат Річі загинув в автокатастрофі разом із Кліффордом Брауном (Clіfford Brown).

Три альбоми для Blue Note наприкінці п'ятдесятих років продемонстрували здібності Бада Пауелла як композитора, але його гра була далека в...