Алкалоїди

З найдавніших часів людина використовувавала алкалоїди як ліки, отрути і магічне зілля, однак структура багатьох з цих сполук була визначена відносно недавно. Термін «алкалоїд» («схожий на луг») був запропонований у 1819 фармацевтом В.Мейснером. Перше сучасне визначення (1910), дане Е. Вінтерштейном і Г.Триром, описує алкалоїд у широкому змісті як азотовмісну речовину основного характеру рослинного або тваринного походження; при цьому справжній алкалоїд повиннен задовольняти чотирьом умовам: 1) атом нітрогену повинний бути частиною гетероциклічної системи; 2) сполука повинна мати складну молекулярну структуру; 3) вона повинна виявляти значну фармакологічну активність і 4) мати рослинне походження. Хоча в наш час алкалоїди знайдені і в тварин.

Алкалоїди характеризуються в більшості випадків складною будовою і звичайно містять у своїх молекулах гетероцикли. Багато алкалоїдів володіють сильною фізіологічною дією: у великих дозах вони є отрутами, а в малих їх часто застосовують як лікарські речовини.

Складність структури –надто розпливчасте поняття, щоб входити у визначення: те, що складно для одних хіміків, здається простим для інших. Фармакологічна активність – невдалий критерій, оскільки багато речовин виявляють її, якщо присутні в достатніх дозах. Якщо включити її у визначення, прийдеться вказати рівень доз. Багато речовин зі структурою класичних алкалоїдів отримані з матеріалів нерослинного походження – тканин тварин, грибів (у тому числі цвілевих), бактерій.