Художня специфіка житій печерських подвижників з Києво-Печерського Патерика

Києво-Печерський патерик в історико-літературних працях. Розвиток агіографії та дослідження художніх особливостей житій печерських подвижників: часопросторові характеристики та структурування тексту. Біографія святого як засіб структурування тексту.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Вступ

1. Києво-Печерський патерик в історико-літературних працях

2. Художні особливості житій

3. Художні особливості житій печерських подвижників ( часопросторові характеристики, структурування тексту)

3.1 Часопросторові характеристики Києво-Печерського патерика

3.1.1 Час

3.1.2 Простір

3.2 Біографія святого як засіб структурування тексту

4. Техніка безпеки в галузі

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми. Тема дипломної роботи "Художня специфіка житій печерських подвижників з Києво-Печерського Патерика" пов'язана з вивченням історії української літератури найдавнішого періоду - середньовіччя. Як зазначає О. Александров, "у перший період свого існування література виражала духовне життя епохи переходу від родоплемінної міфології до національної, …в період пізнього середньовіччя вона повною мірою стає виразником духовного життя нації" [8:3]. Відтак література Київської Русі заклала фундамент для всього подальшого розвитку вітчизняної літератури. Найбільш різноманітною в жанровому відношенні, а також найбільш продуктивною і масовою в києворуській літературі була агіографія. Актуальність вивчення художньої специфіки житій зумовлюється, насамперед, потребою глибшого вивчення шляхів розвитку агіографії, адже Києво-Печерський Патерик є оригінальною версією дуже цікавого жанру житійної літератури, що, хоча й привернув до себе увагу дослідників, усе ж лишається недостатньо опрацьованим насамперед на рівні образної системи та художньої своєрідності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дипломну роботу відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна "Поетика української літератури Х-ХХІ ст.".

Мета дипломної роботи полягає в дослідженні художньої специфіки житій печерських подвижників з Києво_Печерського Патерика.

Метою передбачено розв'язання таких завдань:

- узагальнити літературно-критичні праці дослідників, які зверталися до вивчення Києво-Печерського Патерика;

- проаналізувати роботи, присвячені появі й розвиткові агіографії, її художній специфіці, виділити основні структурні елементи житійного твору;

- здійснити аналіз часопросторових характеристик Києво-Печерського Патерика;

- встановити взаємозв'язки образного та сюжетного компонентів твору, виявивши, як біографія святого структурує текст окремого житія.

Об'єкт дослідження - текст Києво-Печерського Патерика.

Предмет дослідження - художня специфіка житій Києво-Печерського Патерика.

Методи дослідження. Для реалізації теми нашого дипломного дослідження будуть використані

- біографічний метод при розгляді постання різних редакцій Києво_Печерського Патерика та впливу біографії його авторів на структуру твору;

- культурно-історичний метод - для окреслення ширшого культурного, релігійного та суспільно-політичного контексту європейського середньовіччя, в якому розвивалася києворуська література в цілому та агіографія зокрема;

- структурно-семіотичний метод для аналізу внутрішньотекстових відношень, бінарних опозицій у художній структурі твору тощо.

Теоретико-методологічною базою нашої роботи стали дослідження А. Гуревича, Д. Ліхачова, Ю. Лотмана, С. Авєрінцева, В. Топорова, Ж. ле Гоффа; праці дослідників києворуської літератури та дослідження, присвячені історії Києво-Печерського Патерика - Д. Абрамовича, М. Вікторової, М. Грушевського, В. Ключевського, Г. Федотова, Ю. Ісіченка, О. Александрова, Т. Волкової, М. Башликової та інших.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що в дипломній роботі дістали подальшого розвитку напрацювання літературознавців у галузі вивчення середньовічної літератури; вперше проаналізовано часопросторові характеристики тексту з урахуванням їх впливу на сюжетно-образно систему твору; доведено залежність між біографією святого та структурою житія.

Практичне значення одержаних результатів. Зроблені в дипломній роботі висновки дозволяють поглибити знання про українську літературу епохи середньовіччя, агіографічний жанр та його художню специфіку. Вони можуть служити основою для подальших наукових студій і використовуватися на уроках з української літератури в школі.

Апробація результатів дослідження. Дипломна робота обговорювалась на засіданні кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Структура роботи. Структура дослідження визначається його метою й завданням. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження 83 сторінки та 9 сторінок використаних джерел (73 позиції).



1. Києво-Печерський патерик в історико-літературних працях

Києво-Печерський патерик - визначна літературна пам'ятка - віддавна досить активно досліджувався істориками та літературознавцями. Перші згадки про неї з'явилися в Росії наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. у біобібліографічних словниках М. Новикова (1772) та Євгенія Болховітінова (1818).

Євгеній Болховітінов у "Словнику історичному про письменників духовного чину греко-російської церкви, що були в Росії" (1827) подає відомості про ченців Симона й Полікарпа, авторів майбутнього Києво_Печерського патерика. Полікарп, пише Євгеній Болховитинов, другий архімандрит Києво_Печерського монастиря і постриженець його, за словами Патерика Печерського, був родичем життєписателю Симону, єпископу Суздальському й Володимирському, з яким він переселився в Суздаль, і живучи при ньому, з його сказань уклав життєписи деяких преподобних Києво_Печерських [59:195]. Потім він послав ці життєписи Києво_Печерському архімандриту Акиндину, а потім і сам переселився в той же монастир. Після смерті Акиндина в 1164 році був вибраний на його місце. Помер Полікарп у 1182 році і похований у ближніх Київських печерах. Його життєписи та послання до Акиндина друкуються у другій частині патерика [59:195].

Щодо Симона Євгеній Болховитинов зазначає, що він був першим єпископом Володимирським і Суздальським, постриженцем Києво_Печерського монастиря, помер 1226 року. Симон описав чудеса преподобного Антонія Печерського, деякі житія преподобних угодників і склав "Сказання про святу чудотворну церкву Печерську Київську". Усе це друкується в першій частині Патерика Печерського, а вся третя частина повністю укладена Симоном. До неї приєднується й Повчальне послання його до монаха Полікарпа [59:218-220].

У праці "Історія давньої російської словесності" (1839) М. Максимовича міститься багато спостережень над житійними творами Нестора та Посланнями Симона до Полікарпа. Дослідник відносить Патерик та Четьї Мінеї до головних творів, у яких описане життя духовних письменників давнього часу [52].

Вивченням ранніх списків Патерика плідно займався О. Кубарєв. У його статті "Про Патерик Печерський" (1838) друковані тексти зіставлено з давньоруським першоджерелом. Відомі на той час 12 списків поділено на три групи, дві з яких аналогічні Арсеніївській (1406) та Другій Касіянівській (1462) редакціям; охарактеризовано основні частини твору; подані відомості про авторів. О. Кубарев наводить перелік усіх статей патерика:

житіє св. Феодосія, ігумена Печерського, написане преп. Нестором;

похвала св. Феодосію невідомого автора;

послання Симона до Полікарпа, що містить житія угодників печерських та сказання про створення церкви Печерської;

послання Полікарпа до Акиндина, що також містить житіє печерських угодників;

житія Даміана, Ієремії, Матвія та Ісаакія; статті про знайдення мощей св. Феодосія і про початок Печерського монастиря (з Несторового літопису);

у більшій частині рукопису дві короткі виписки: з Новгородського літопису про єпископа Нифонта, з Київського літопису - про обрання попа Василія на місце померлого архімандрита Полікарпа в 1182 р.;

у найдавнішому списку - служба преп. Феодосію;

у деяких списках "Відповідь Феодосія на питання великого князя Ізяслава про латинян" невідомого автора [38:3-4].

О. Кубарев досить критично ставиться до друкованого патерика 1661 р., вважаючи, що упорядники внесли зміни, котрі були не на користь давній пам'ятці [38:23-26].

Дальшим кроком у цьому напрямі був огляд редакцій патерика, здійснений Макарієм Булгаковим у дослідженні "Огляд редакцій Києво_Печерського патерика, переважно старовинних" (1856), де виділяється 10 редакцій твору. Дослідник високо оцінює й пізніші редакції патерика, на відміну від попередніх вчених, котрі вважали вартісними тільки перші, середньовічні варіанти [14].

Критичну позицію засвідчує М. Вікторова та автор передмови до її розвідки І. Некрасов. У монографії "Складачі Києво-Печерського Патерика і подальша його доля" (1871) М. Вікторова розповідає про Симона і Полікарпа, спираючись на дані літопису. Зокрема, щодо Симона дослідниця зазначає, що Юрій Всеволодович, ставши князем Володимирським, 1214 року зробив преподобного Симона єпископом. Коли князі змусили Юрія відмовитися від Володимирського князівства, разом із ним місто покинув і Симон. Декілька років вони мешкали в містечку Ра...