Художні особливості історичного роману (на основі романів Генріха Манна "Молоді роки короля Генріха IV" та "Зрілі роки короля Генріха IV")

Поетика та особливості жанру історичного роману, історія його розвитку. Зображення історичних подій та персонажів у творах В. Скота, В. Гюго, О. Дюма. Життя та характерні риси особистості правителя-гуманіста Генріха IV - головного героя романів Г. Манна.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет іноземних мов

Кафедра англійської філології

Курсова робота

Художні особливості історичного роману (на основі романів Генріха Манна «Молоді роки короля Генріха IV» та «Зрілі роки короля Генріха IV»)

Студентки ІІ курсу спеціальності

"Мова та література (англійська)"

Кокіної Альони Геннадіївни

Науковий керівник:

доцент, кандидат філологічних наук

Бумбур Юлія Миколаївна

Маріуполь 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОЕТИКА ЖАНРУ ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ

1.1 Історія жанру

1.2 Вальтер Скот як основоположник жанру історичного роману

1.3 Історичний роман В. Гюго

1.4 Особливості історичних романів О. Дюма

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ЕПОХИ НА ПРИКЛАДІ РОМАНІВ Г.МАННА «МОЛОДІ РОКИ КОРОЛЯ ГЕНРІХА IV» ТА «ЗРІЛІ РОКИ КОРОЛЯ ГЕНРІХА IV»

Висновки до розділу 2

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Дослідження присвячено створенню теоретичної моделі історичного роману, опису його стійких структурних особливостей і будові типології даного жанру. При цьому враховуються різні традиції, які ввібрав у себе історичний роман за період свого розвитку.

В дослідженні роздивляються історичні романи німецького письменника Генріха Манна «Молоді роки короля Генріха IV» (1935) та «Зрілі роки короля Генріха IV» (1938), написані в період найвищої популярності жанру історичного роману.

Мета дослідження - визначити особливості історичного роману як жанру.

Мета визначає наступні конкретні завдання дослідження:

1. Виявити особливості історичного роману.

2. Дослідити історію становлення жанру.

3. Визначити ключові особливості романів Генріха Манна «Молоді роки короля Генріха IV» та «Зрілі роки короля Генріха IV».

Об'єктом дослідження є жанрові особливості історичного роману.

Предметом дослідження є особливості історичних романів Генріха Манна «Молоді роки короля Генріха IV» та «Зрілі роки короля Генріха IV».

Методи дослідження: історико-літературний, біографічний, систематичний, типологічні методи дослідження художнього тексту.

Теоретико-методологічну основу дослідження у зв'язку з характером поставлених завдань склали праці вітчизняних і зарубіжних теоретиків, літературознавців, культурологів, з проблем сутності жанру історичного роману ЧЙЧ ст., а саме праці Волкова. Н.Н., Знаменської. Г.Н. та Ніколаєва. П.А.

Теоретичне значення роботи полягає в дослідженні особливостей історичного роману у піці його розвитку, уточнення понять історизм та гуманізм.

Практичне значення дослідження. Результати роботи можуть бути використані в процесі викладання курсів історії зарубіжної літератури,під час вивчення особливостей історичного роману, спецкурсів і спецсемінарів, присвячених творчості Генріха Манна.

Структура й обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу у якому розкриті актуальність, мета, об'єкт, завдання та методи дослідження, двох розділів, РОЗДІЛ.1 «ПОЕТИКА ЖАНРУ ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ», та чотирьох підпунктів, в яких розглядається історія розвитку жанру історичного роману, його особливості та історичні романи Вальтера Скотта, Віктора Гюго та Олександра Дюма. РОЗДІЛ.2 «ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ЕПОХИ НА ПРИКЛАДІ РОМАНІВ Г.МАННА «МОЛОДІ РОКИ КОРОЛЯ ГЕНРІХА IV» ТА «ЗРІЛІ РОКИ КОРОЛЯ ГЕНРІХА IV»», в даному розділі ми розглянемо на практиці використання історичного роману, його особливості та характерні риси, розкриємо проблематику романів Генріха Манна, та визначимо особливості даних романів; висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаної літератури (27 джерел). Загальний обсяг роботи - 30 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ПОЕТИКА ЖАНРУ ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ

Літературний жанр - тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури [9].

Роман - жанр оповідної літератури, розкриває історію декількох, іноді багатьох чоловічих доль протягом тривалого періоду часу, інколи цілих поколінь [10].

Специфічною особливістю роману в його класичній формі є розгалуженість сюжету, відображається складність відносин у суспільстві, що малює людину в системі його соціальних зв'язків.

Роман зародився в XIII столітті у Франції як розважальна література, протиставлена літературі духовного змісту. Вельми різноманітні романи за тематикою - від сімейно-побутових до філософських, від соціальних до пригодницьких. Та зараз ми розглянемо історичний роман.

Історичний роман - це прозовий жанр, в якому вигадані персонажі діють на тлі історичних подій і тому можуть в ході розповіді стикатися з особистостями що реально існували, і брати участь в історичних подіях описуваного періоду [4]. У зв'язку з цим вважається, що в той момент, коли автор починає опис історичних подій, він перестає бути художником і перетворюється на історика-документаліста. Однак це не завжди так. Найчастіше автори схиляються до однієї з цих сторін, і тоді роман виходить більше історією або більше вигадкою.

Історія - правдива розповідь про події минулого. Роман - вимисел. «Історичний роман», таким чином, можна було б визначити як «правдивий вимисел». У самій назві жанру полягало протиріччя: назва поєднала, здавалося б, несумісні, взаємовиключні поняття. Задача теоретиків і апологетів жанру полягала в тому, щоб довести можливість правдивого вимислу і вигаданої правди.

Поняття правди - одне з центральних у романтичній естетиці. Для романтиків 20-х років правда майже ототожнювалась з історією. «Метафізична», абсолютна правда, яку шукали раціоналісти XVIII сторіччя, правда для всіх часів і народів поступилася місцем правді історичного розвитку, що вічно змінюється, рухливій, але справедливій, що неухильно прямує до ідеалів.

У новому її розумінні правда одержала найбільше повний вираз в історичному романі. Історична правда, що складається з маси відносних істин, потребувала широких узагальнень і водночас максимальної конкретності. І те й інше досягалося засобами мистецтва, що зливає воєдино роботу філософського розуму і художньої уяви.

Історичний процес, тобто безупинне становлення людського розуму і суспільства, - це процес боротьби. Щоб зрозуміти його, потрібно зрозуміти глибокий внутрішній конфлікт, у якому коріниться причина руху. Така задача історичного роману, що завжди зображував боротьбу не стільки окремих осіб, скільки історичних сил.

1.1 Історія жанру

Історія, на думку романтиків, - це життя народу, тому його інтереси і пристрасті, його думки входять в зміст історії. Та чи інша подія може набути значення в залежності від того, як відбилася вона у свідомості народу. Тому історія фактів і історія характерів повинна бути доповнена історією думок. Так романісти відкривали собі шлях до вивчення народної свідомості і реально інтерпретували марновірства і легенди, що раціоналістам XVIII сторіччя здавалися дурницею або масовим психозом.

Широкою течією ввійшов у роман фольклор в усіх його формах, - від переказів і пісень до повір'їв і прислів'їв. Історична правда наполегливо потребувала чудесного, тому що чудесне жило у свідомості далеких епох, відбивало інтереси народу і спонукало його до дії.

Кожна епоха вирішує особливу задачу, що визначає усі її процеси, створює її єдність і відрізняє її від інших. Історичний роман повинен зрозуміти цю задачу і цю єдність і пояснити події не дрібними причинами психологічного характеру, не випадками, що виникають у житті, не примхою государя і не капризами двору, а законами епохи.

Проте усе, навіть особо прославлені історичні романи повні біографічних, побутових, психологічних деталей, і всякого роду випадків, що вторгаються в мирне життя героя і спрямовують його на нові, несподівані шляхи. Пригода ніяк не виключена з господарства історичного роману, - навпроти, вона для нього характерна, але випадок, що раптом перевертає хід подій, втрачає свою самостійність. Він є результатом обставин і тенденцій, взаємовідносин сил епохи, що борються. Вторгнення випадку є прояв закономірності і доказ її.

Одним із законів історичного жанру був закон перспективи, без якої неможливо було б осмислити події і створити єдність твору, - а про це романісти-романтики тривожилися не менше, ніж драматурги-класики. Потрібно було показати, куди ведуть події, до чого приходить епоха, показати майбутнє, що виникає з руїн минулого в катастрофах сучасності. Романи, що зображують середньовіччя, повні трагічних і страшних подій, - інакше історична правда була б перекрученою. Але чим страшніше і трагічніше події, тим світліше...