Феномен двійництва у романі В. Шевчука "Три листки за вікном"

Художні традиції феномена двійництва в українській культурі рубежу XIX-XX століть, передумови його розвитку, художні засоби втілення та генезис в літературі. Валерій Шевчук та його творча характеристика, феномен двійництва в романі, що вивчається.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Вступ

двійництво роман шевчук література

Актуальність теми полягає в тому, що феномен двійництва, не дивлячись на те, що виник у давні часи, до кінця не досліджено. Проте, слід сказати, що головною ознакою феномену двійництва є протиставлення між антонімічними поняттями, наприклад, «добра» та «зла». Але, знов таки постає двірницьке тлумачення: у кожного своє бачення «добра» і «зла».

Літературні твори використовують феномен двійництва для того, щоб встановити «погану» і «добру» ознаку певної події, дії або особи для того, щоб людина сама мала змогу обирати між ціми двома різними між собою поняттями.

Мета дослідження: виявити феномен двійництва у романі В. Шевчука «Три листки за вікном», а для цього було висунуто такі завдання:

- проаналізувати художні традиції феномену двійництва в українській культурі рубежу 19-20 століть,

- показати розвиток феномену двійництва,

- охарактеризувати художні засоби втілення феномена двійництва,

- визначити генезис літературного двійництва,

- надати характеристику творчої майстерності Валерія Шевчука,

- виявити феномен двійництва у романі В. Шевчука «Три листки за вікном».

Предмет дослідження: роман В. Шевчука «Три листки за вікном».

Об'єкт дослідження: феномен двійництва.

Методи дослідження:

- психологічний підхід орієнтується на вивчення психології автора як творця і на дослідженні сприйняття художнього твору читачем. Формулювання досить туманна. Психологічний метод історично виокремили з біографічного і апелює до глибинного «я» автора, яке, за запевненнями Потебні, проявляється в поетиці літературного твору. Відповідно до теорії, сам літературний образ неповторний, бо створений оригінальним авторським мисленням, мухаха. Ось тут вже серйозне завдання по створенню детектора, який відрізнить крадене від автентичного. Одним словом - потрібно шукати неповторне в художньому тексті й інтерпретувати це неповторне на користь автора,

- психоаналітичний метод (лібідо, свідоме / несвідоме, «едипів комплекс», комплекс неповноцінності, «воно», «над-Я», «Я», згущення (сновидіння), зміщення («помилкова» дія)) літературний твір розглядає як прояв психічного складу автора, ширше - взагалі художня творчість як сублімоване символічне вираження споконвічних психічних імпульсів і потягів, відкинутих реальністю і втілених у фантазії. Якщо фрейдистський психоаналіз націлений на виявлення біографічної підгрунтя художньої діяльності, то психоаналіз Юнга (архетипний метод) досліджує не індивідуальне, а національне і загальнолюдське підсвідомість в його незмінних образних формулах - архетипах. У центрі тут не особистість творця, а надособистісним внесознательная символіка: найзагальніші позаісторичні феномени простору і часу (відкрите / замкнене, внутрішнє / зовнішнє), фізична і біологічна субстанція (чоловіче / жіноче, молоде / старе), стихії. Іншими словами - поетика сновидінь, образів-символів, архетипів, всілякої неясною каламуті, і т.д. і т. п. Фахівці-фрейдисти можуть «прочитати» будь-який текст і відшукати в ньому весь спектр перверсій та інших вишукувань. Зловживання призводить до приниження первинного сенсу на користь хизування гучних і безглуздих висновків,

- феноменологічний підхід передбачає виявлення свідомості автора через текст, описує твір поза контекстом. Домінантна установка методу: будь-який твір є відображенням авторської свідомості. Дослідник, щоб зрозуміти автора як феномена, повинен «співпереживати» у твір. Швидше інтуїтивне, ніж літературне прочитання. Критик-читач намагається в унісон автору осмислювати написане. Феноменологічний підхід дуже часто призводить до «виявленню» третього, п'ятого, десятого смислів, невідомих автору.

Наукове значення. Дане дослідження може бути використане в якості посібника для написання наукових робіт для студентів або для читання лекцій для викладачів вищих навчальних закладів за літератуною спеціальністю.

Структура роботи. Загальний обсяг роботи 49 сторінок, серед яких: зміст, вступ, розділ І Визначення феномену двійництва, котрий було поділено на підрозділи: 1.1 Художні традиції феномена двійництва в українській культурі рубежу 19-20 століть, 1.2 Розвиток феномену двійництва, 1.3 Художні засоби втілення феномена двійництва, 1.4 Генезис літературного двійництва, 1.5 Валерій Шевчук та його творча характеристика, розділ ІІ Тлумачення феномену двійництва у романі В. Шевчука «Три листки за вікном», висновок та список використаних джерел.

1. Визначення феномену двійництва

1.1 Художні традиції феномена двійництва в українській культурі рубежу 19-20 століть

Рубіж століть у сучасних дослідженнях прийнято називати епохою «кінця століття». Глибокий зміст цього поняття полягає не в хронологічних межах епохи, а позначує фінал всіх колишніх часів, кінець старої Європи.

Грань століть в Україні визначається небувалим суспільним напруженням, посилюванням політичних дисонансів. Атмосфера даної епохи - це атмосфера передчуттів, кризи, не передбачених змін і заколотів - двох воєн, трьох революцій. Крім того, згадуючи ознаки соціально-економічного розвитку України, особливої уваги потребують технічні нововведення, широким потоком впроваджувалися в життя. Вони викликали здивування та захоплення. Проте, наступ століття машин мало й інші наслідки для творчої особистості: у ньому бачили загрозу придушення індивідуальності.

Індустріалізація, нові наукові відкриття, передчуття соціальних катастроф породили, свого роду, рубіжний світогляд, для якого було властиве ускладнення зв'язків людини з дійсністю. Все це не могло не позначитися на зміні свідомості, і світорозуміння людини даного періоду. Вона відчуває свою розгубленість перед потрясіннями, перед величезним світом з його нестійким, нестабільним становищем, і це зумовлює усвідомлення людиною своєї занедбаності, самотності, внаслідок чого відбувається втрата внутрішньої цілісності особистості.

У даний період творчий світ в міру своєї харизми намагається передати атмосферу, повітря епохи, вона тонко відчуває рубіжность моменту. [5, c. 79]

Можна сказати, що діячі культури, завжди відображають настрої своєї епохи, найбільш тонко відчували загальну нестійкість світу, нерівновагу, переломність даного уривку життя та історії. Це, як правило, певним чином наклало відбиток на їх світовідчуття, світогляд, і позначилося в їхній творчості, для якого в цілому характерні настрої розгубленості, самотності, розгубленості перед життям.

На цьому етапі культурного розвитку і стає актуальний феномен двійництва, як один з аспектів кризового свідомості епохи, що у великій мірі було обумовлено відчуттям втрати внутрішньої цілісності особистості. Можна сказати, що феномен двійництва з'явився одним з найбільш яскравих проявів кризи епохи як на рівні індивідуальної свідомості творчої особистості, як характерна риса художньої свідомості.

Двійництво як філософська, художня категорія виникає в романтизмі, реалізуючись у творчості західноєвропейських романтиків, вона по-різному проявляється у творчості відчизняних письменників 19 століття. У літературній і художній критиці епохи виникає стійкий інтерес до прояву феномена двойничества в літературі і мистецтві попередніх історичних епох. З позицій двойничества інтерпретуються художні явища, творчі особистості. Саме в контексті двійництва в культурі рубежу 19-20 століть актуалізуються імена Єсеніна, Лермонтова, Булгакова, нове звучання і сенс набувають художні відкриття Достоєвського. Їх творчість в українській культурі початку 20 століття художньо, критично переосмислюється, вивчається. [2]

Категорія двойничества вперше філософськi і естетично осмислюється у літературі романтизму. Слід сказати, що прояв феномена двойничества в культурному свідомості романтизму пов'язано, насамперед, з соціально-політичними потрясіннями в Європі.

Література і мистецтво в цей час, мабуть, вперше ставлять нову для себе завдання - створити теорію, здатну відбити звістку комплекс питань буття людини, природи і всього всесвіту.

Таким чином, в романтизмі спостерігається конфлікт між існуючою дійсністю і індивідом, романтичним героєм. У силу цього відбувається своєрідне роздвоєння світу - поділ його на світ реальний, дійсно існуючий і світ нереальний, фантастичний, ірраціональний або світ мрії, мрій, що у свідомості романтичного героя: художній світ романтиків, розвиваючись, породжує і роздвоєння їх героїв.

Дійсність представляється романтикам низькою, прийдешньої, вони прагнуть бігти від цієї згубної реальності будь-якими способами, і найчастіше рятуються від неї відходом у світ мрії, мрій, у світ своїх фантазій, у світ, який вони самі створюють, протиставляючи його світу реальному. Це роздвоєння світу у свідомості і художній практиці романтиків не могло не вплинути на свідомість окремо взятої особистості. Двоемирие обумовлює розлади особистості, її розуму, розпад її цілісності, що в свою чергу призводить до роздвоєння особистості.

У літературі романтизму феномен двійництва вирішується на рівні особистості, свідомість якій під тиском розколотого, роздвоєного світу також двоїться, викликаючи тим самим появу своєрідних образів - двійників романтич...