Роман "Диво" - перший історичний твір Павла Загребельного

Дослідження понять композиції, сюжету та фабули. Феномен історичності в романі Павла Загребельного "Диво". Активність авторської позиції та своєрідність композиції твору. Визначення структурно-семантичних типів та стилістичних особливостей роману.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Інститут філології та суспільствознавства

Факультет української філології

Кафедра української літератури

Курсова робота

з літератури

На тему:

"Роман "Диво" - перший історичний твір Павла Загребельного"

Виконала:

Студентка ІІІ курсу 3 групи

Лимар О.В.

Керівник:

доц. Козинський Л.В.

Умань 2013



Зміст

Вступ

Розділ І. Роман "Диво" - перший історичний твір Павла Загребельного

1.1 Феномен історичності в романі П.Загребельного "Диво"

1.2 Своєрідність композиції роману П.Загребельного "Диво"

Розділ ІІ. Проблема мистецтва і позиція автора у романі П.Загребельного "Диво"

2.1 Образ Сивоока в романі П.Загребельного "Диво"

2.2 Активність авторської позиції у романі П.Загребельного "Диво"

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

У контексті прози останніх десятиліть вирізняється творчість Павла Загребельного. Масштабність епічної оповіді, поліфонія політичних і моральних оцінок, цілісний погляд на історію, величезна авторська ерудиція письменника засвідчують його еволюцію не тільки в плані розширення, урізноманітнення сюжетів, але й у піднесенні до певного рівня узагальнень образів-символів. Безпосередньо присвячених Павлу Загребельному літературознавчих досліджень небагато: праці С.М. Шаховського, В.Фащенка, В. Чумака, Віталія Дончика. Автори прагнуть через ідейно-тематичне, проблемно-конфліктне, жанрово-стильове багатство прози П.Загребельного розкрити художній метод романіста, простежити еволюцію героїв, показати концепцію людини.

Особливості історичної прози П. Загребельного аналізують у статтях і монографіях В. Фащенка, В. Дончика, І. Захарчук та ін., звертаючи увагу на незвичність сюжету й композиції роману "Диво", але на сьогодні сюжетно-композиційні особливості твору докладно так і не вивчені. Для більшдокладного вивчення я з'ясовувала значення необхідних категорій,робила характеристику героїв, прослідковувала історичну добу про яку написано у романі П. Загребельного.

Мета цього дослідження - виявити та дослідити сюжетно-композиційні особливості роману, проаналізувати особливості побудови, виділити значення роману П.Загребельного "Диво".

Об'єкт - роман П.Загребельного "Диво".

Предмет - сюжетно-композиційні особливості, образи та символи у творі, проблематика.

Мета роботи визначила наступні завдання:

1)простежити розвиток теоретичної думки щодо понять композиція, сюжет, фабула;

2) вивчити зв'язок згаданих понять між собою й іншими компонентами художнього твору;

3) проаналізувати ідейно-художнє значення роману "Диво" П.Загребельного;

Методомдослідження є структурний аналіз тексту, особливості композиції, метод художнього аналізу твору, виокремлення основного змісту.Методологічну основу цього дослідження склали праці Ю. Бондаренка і Л.Цилевича "Феномен історичності в творчості П. Загребельного", П.Білоуса "Основи літературознавства", а також "Загадка Павла Загребельного" М. Слабошпицького, зокрема йогопогляд на композиційні прийоми.

Актуальність дослідження. Період другої половини 80-х -- початку 90-х років в історико-політичному плані складний і драматичний. Історики, журналісти, письменники першими сміливо порушують питання, які довгий час перебували під ідеологічним табу. Упродовж цього періоду широко використовується в літературі така символіка, яка допомагає висвітлити проблеми людського буття. Введення різних видів умовно-образного відображення дійсності (символу, алегорії, фантастики, гротеску) пожвавлює композиційні пошуки авторів і надає особливого розмаїття їхнім творам.

Увагу дослідників привертає індивідуальний стиль Павла Загребельного. Письменник увійшов в історію сучасної української літератури кінця ХХ - початку ХХІ століття як експериментатор, чия художня творчість відзначається постійним прагненням до новацій у галузі художнього слова. Однак вивчення роману "Диво" Павла Загребельного на сьогодні взагалі не було предметом спеціального вивчення, хоч його праця була основою для багатьох праць В. А. Чабаненка, присвячених дослідженню написання історичних творів; В. М. Білоноженко, І.С.Гнатюк, присвячених до вивчення історії; Л. П. .Дідківської, Л. О. Родніної - при здійсненні порівняльного аналізу композиції твору. Дослідники висвітлюють природу історії написання твору, його оригінальність, значення та проблематику.

Актуальність теми роботи визначається сучасною тенденцією української літературної мови до її "орозмовлювання", потребою теоретичного осмислення явищ активізації розуміння історії у мові сучасної художньої прози. Дослідники творчості Павла Загребельного звертали увагу на якісну різноманітність численних новотворів письменника, особливості написання та використання часових епох. У зв'язку з цим актуальною є потреба введення в науковий обіг нового матеріалу, проблематики твору та її взаємозв'язку із історичною епохою та її представниками.

Наукова новизна дослідження зумовлена застосуванням комплексного (різнорівневого) підходу до аналізу твору Павла Загребельного; визначенням структурно-семантичних типів та стилістичних особливостей твору; запропоновано критерії виділення основних характеристик твору.



Розділ І. Роман "Диво" - перший історичний твір П.Загребельного

1.1 Феномен історичності в романі П.Загребельного "Диво"

Літературна і творчість оригінальний спосіб історизації, тобто ціннісного виділеним сучасного і минулого. Історична романістика, до якої належить "Диво" Павла Загребельного, - один із найкращих зразків висвітлення досліджуваного явища.

Головне завдання історії - знайти в загальному ході подій доступну розумові закономірність. Виняткове значення надається при цьому певній ключовій події. Історична оповідь концентрується навколо даної події, а всі попередні й усі наступні факти розглядаються як такі, що або ж ведуть до неї і готують її, або ж розвивають її наслідки. Ключова подія ділить історію на дві частини, кожна з яких своєрідна.

За таких умов будівництво Софії Київської - центральна історична подія твору.

Існує також думка, що центр художньо-історичної оповіді - творець собору. [1,c.2]

У романі є чимало описів собору -- дива з див, але за цим дивом, у тісному зв'язку, з ним, поступово виростає інше диво - диво людського духу. Дивовижна людина, яка зуміла створити цей храм, дивовижно, сильні духом і ті, хто зберіг красу. Ось ця естафета людського духу і є тим композиційним центром, що забезпечує якість роману, на перший погляд, так хаотично скомпонованого.

Неісторичне заховане в тлінності, коли "безслідно зникають витвори людського генія, що їм судилося безсмертя". Водночас воно й у анонімності, невідомості. Парадоксальність доби середньовіччя в тому, що мистецькі шедеври цієї епохи пережили століття, а імена їхніх авторів для історії втрачені. Автор "Дива" по-своєму протестує проти цього. Давши незнаному будівничому Софії Київської ім'я, він художнім способом долає неісторичність, яка, на його думку, є фактом несправедливості стосовно людини, котра створила геніальну пам'ятку архітектури. Образ Сивоока - це спроба ввести ймовірного видатного митця в історію, принаймні в її художній варіант.[9,c.175]

Посилаючись на згадку Нестора Літописця про видатну історичну подію - збудування Софійського собору великим Київським князем Ярославом, автор створює свою версію маленького героя, витягуючи із забуття віків безіменний подвиг майстра - русича Сивоока, що прославив князя й Київську Русь у славнозвісному архітектурному шедеврі".

За великим рахунком, незаслужене потрапляння в реєстри історії залишає в інших відчуття несправедливості. Тому люди прискіпливі до тих, хто безпідставно намагається туди ввійти.[9, c.176]

Прагнення бути історичними живе в багатьох. Виражається воно по-різному, але водночас і схоже. Це тяжіння до величного в усіх його формах і виявах. Хтось творить це величне, хтось охороняє і досліджує. Історичність у мистецтві - видатні художні творіння, в науці - великі відкриття, в суспільному житті - кардинальні перетворення, які змінюють хід розвитку світу. Неперевершеність Софії Київської - перше втілення в її архітектурних формах рис бароко, доти не знаного в Європі, геніальні фрески на стінах - найпривабливіший дослідницький матеріал для вчених.

По-справжньому історичне нікого не залишає байдужим. Семантика слова диво має психологічне підґрунтявнутрішнє потрясіння людини, яка бачить щось незбагненне, грандіозне. Сивоок і сам умів відчути історичне ("а Київ наступав на них, спадав зі своїх пагорбів, приголомшував, знетямлював"), і міг подарувати це відчуття іншим, збудувавши Софію - "рожеве кам'яне диво: небаченої величі й краси храм". Герой постійно схвильований величним, коли відвідує християнські або язичницькі святині. Зустріч з історичним може стати поворотним моментом у житті, спричинити пробудження творчих сил людини. Прикладом цього в романі Загребельного є знову ж таки Сивоок. Історичне володіє силою магнетизму, притягуючи...