Реалізм і народність художньої прози Б. Грінченка

Аналіз особливостей літературної творчості Б. Грінченка - письменника, фольклориста і етнографа, літературного критика і публіциста. Характеристика інтелігенції у повістях "Сонячний промінь" і "На розпутті". Реалізм художньої прози Бориса Грінченка.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Реалізм і народність художньої прози Б. Грінченка

Зміст

Вступ

Розділ 1. Літературна творчість Б. Грінченка

Розділ 2. Характеристика інтелігенції у повістях «Сонячний промінь» і «На розпутті»

Розділ 3. Реалізм і народність художньої прози Б. Грінченка (за повістями «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На початку 80-х років XIX ст. в українській літературі, науці та громадському житті з'явилася яскрава постать -- Борис Грінченко (1863--1910), людина феноменальної працездатності, талановитий письменник, фольклорист і етнограф, мовознавець-лексикограф, літературний критик і публіцист, організатор художньої періодики і видавець численних художніх та науково-популярних книжок. Іван Франко високо цінував Грінченка як творчу особистість, як людину, яка, працюючи без відпочинку, долаючи цензурні заборони і перешкоди, відстоювала інтереси рідної культури. В усіх його різноманітних за жанрами і тематикою творах виявлялася щира любов до України, цільний демократизм, гострі оцінки тодішнього суспільного устрою.

Творчість Грінченка свідомо підпорядковувалася вихованню національної гідності в українців, будівництву рідної культури. З притаманною йому щирістю письменник заявляв, що завжди «йшов туди, де розум посилав», близько до серця сприймав тяжкі будні народного життя, тому почуття відповідальності інтелігента за страждання трудівників, усвідомлення народної недолі визначали проблематику й ідейний пафос його творів.

Об'єктом художнього дослідження були насамперед селянські будні. Отож, з віршів поета поставали «смутні-невеселі» картини убогих нив і сіл, «обшарпаний люд», його одвічні прагнення вирватися із зачарованого кола злиднів і безземелля. Про беззаконня, насильство сільської адміністрації й міського «начальства» йдеться в оповіданнях про селян, їхніх дітей та народних учителів. Болюча тема села органічно входить навіть у повісті «Сонячний промінь» та «На розпутті», присвячені шуканням українською інтелігенцією свого місця в суспільному житті.

Гіркі роздуми про недолю соціально і національно поневоленого рідного народу знову й знову повертали Грінченка до життя селянства як осердя українського етносу. Так з'явилися повісті «Серед темної ночі» (1901) і «Під тихими вербами» (1902), нерозривно пов'язані темою соціальних суперечностей в українському селі на зламі століть, які зруйнували патріархальну хліборобську родину, принесли горе батькам, скалічили долю синів.

Актуальність нашої роботи полягає в дослідженні психологізму у повістях «Сонячний промінь», «На розпутті», «Серед темної ночі», «Під тихими вербами» Б. Грінченка.

Об'єкт дослідження - творчість Б. Грінченка.

Предмет дослідження - повісті «Сонячний промінь», «На розпутті», «Серед темної ночі», «Під тихими вербами» Б. Грінченка.

Мета дослідження - проаналізувати повісті «Сонячний промінь», «На розпутті», «Серед темної ночі», «Під тихими вербами» Б. Грінченка.

Основними завданнями роботи є:

1) розглянути літературну творчість Б. Грінченка;

2) дати характеристику інтелігенції у творах Б. Грінченка «Сонячний промінь» і «На розпутті»;

3) проаналізувати психологізм та реалізм художньої прози Б. Грінченка (за повістями «Серед темної ночі» і «Під тихими вербами»).

Аналіз літератури. Вивченню творчості М. Петренка присвятили свої роботи такі науковці, як Ю. Шерех, О. Гончар, Г. Нудьга та ін.

Наукова новизна курсової роботи полягає в тому, що в ній даний аналіз повістей «Сонячний промінь», «На розпутті», «Серед темної ночі. Під тихими вербами», а також особливості творчості Б. Грінченка.

Теоретична і практична значущість роботи полягає в тому, що результати курсового дослідження можуть бути використані при вивченні творчості Б. Грінченка.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Літературна творчість Б. Грінченка

Обдарований поет, який немало посприяв виведенню українських лірики й епічної поезії на нові -- ширші -- шляхи розвитку. Перекладач, видавець багатьох видань, невтомний дослідник і популяризатор народних скарбів, педагог і громадський діяч, лідер родинного літературного осередку й знакова постать української науки та культури. Титан праці, лицар України та національної ідеї -- все це він, хворий чоловік, змушений нелегко заробляти на хліб насущний для родини, -- Борис Грінченко. Такі люди, як Б. Грінченко, несли з собою перемогу живого духу над зверхніми обставинами, поставивши проти зверхньої сили репресій, як писав Сергій Єфремов, внутрішню силу «активної любови до рідного краю» [1, 86].

Цей чоловік, за словами І. Франка, працював «без віддиху», а в усьому, що писав, виявляв, окрім найглибшого знання української мови, «гарячу любов до України», щирий демократизм, «бистре око на хиби української суспільносте» [1, 87].

Грінченко -- один із тих невтомних діячів помежів'я віків, яких небо дарувало нещасній, розтерзаній чужими кордонами Україні, -- а може, тому й дарувало? Так само як П. Куліш, М. Драгоманов, М. Грушевський, І. Франко, О. Маковей та ін., Б. Грінченко енергійно й многоплідно працював на користь України в багатьох галузях, нагадуючи цим велетів-універсалів доби Відродження.

Навіть більше, прикладом своєї самовідданої творчої і наукової праці, національно-культурної діяльності спонукав бажання суспільності ставати на прю з тяжким самодержавним лихом. Три десятиліття з відміряних йому долею, як і Т. Шевченкові, сорока семи років життя стояв він вірним Вартовим (це один із псевдонімів письменника) на сторожі України, рідного народу та його культури, підносив свідомість рідної нації, зазнавши за це урядових утисків, переслідувань, ув'язнення.

Прагнучи «придивлятися до народного життя», Б. Грінченко, який спершу вчителював у селі, де переважало російське населення, переселився до найвіддаленішого -- українського, хоча звідти доводилося досить далеко ходити на роботу пішки. Це не було виявом якоїсь містичної національної обмеженості, яку закидали письменнику в радянські часи. Просто Борис Грінченко хотів учитися від народу мови, записувати лексичні й фольклорні матеріали. За його словами, у полтавському селі він жив по ночах в одній хаті з господарями, квочками, ягнятами й телятами, але «того, чого шукав, мав досить» [9, 23].

У своїх творах Грінченко дуже реалістично зображує всі верстви селянства. Є тут і натовп, для якого головнішими є два відра горілки, поставлені Денисом. «П'яніючи, галасуючи, точачись і лаючись, вона (громада) забувала про те, що сама себе віддавала в попихачі кожному, хто хотів нею попихати...» -- болісно пише автор. Важко в нього на душі, бо він співчуває народові, бажає йому щастя. Дійсно, Б. Грінченко -- народний письменник.

Народність виявляється в тому, що Грінченко дуже вболіває за долю селян, тому і подає образ 3інька, який намагається покращити життя. Й одночасно він переживає за те, що серед селян ще багато затурканих, забобонних людей, які нікому й нічому не вірять, хіба що чарівникам і знахарям.

Неможливо залишитися спокійним, читаючи твори Б. Грінченка: скільки там неправди, болю, знущань з народу. А найжахливіше те, що все це справді було, що все це реальність.

Розділ 2. Характеристика інтелігенції у повістях «Сонячний промінь» і «На розпутті»Б. Грінченка

Свого часу А. Кримський зауважив, що найбільш талановито Б. Грінченко виявив себе у прозі. Особливо давалися прозаїку, з погляду вченого, повісті Як запевняв А. Кримський Б. Грінченка, «повість -- то і єсть Ваш властивий «фах»: тут, мовляв, його талант справляє «суцільне враження», а, скажімо, в жанрі драми «виявляється нерівно, оазисами» [1, 87].

У цьому переконує вже перший великий твір Б. Грінченка «Сонячний промінь» (1890), який присвячено діяльності народолюбної інтелігенції. Сонячний промінь, у широкому розумінні -- символ знань, якими інтелігенти-культурники прагнуть просвітити селян для зарядження їх долі Саме цій меті -- просвітницькій роботі серед народу -- і віддається головний герой повісті Марко Кравченко. Син чоботаря-п'яниці, що рано лишився сиротою, він, вже як студент останнього курсу історико-філологічного факультету, приїздить на запрошення поміщика Городинського у його маєток для репетиторської праці. Тут, у степовому «зшахтаризованому» селі, і намагається він власним прикладом зреалізувати заповітну ідею, якою пройнявся, -- зближення народолюбного інтелігента з простим людом. Окрім непростих перипетій, що неминуче виникали в цій роботі, сюжет твору розвивається через почуття, яке зародилося у Маркові до поміщицької доньки Катерини (дарма, що юнакові довелося докласти величезних зусиль, щоб ця пройнята зверхністю до «мужицтва», ба тим більше до його мови панночка засвоїла як свою його життєву про...