Поняття саду в творчості Григорія Сковороди

Григорій Савич Сковорода як український філософ, гуманіст, митець та просвітитель. Життєвий шлях митця та його творча спадщина. Образ саду як символ у різні періоди розвитку світової літератури. Використання образу саду у творчості Григорія Сковороди.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Реферат на тему:

Поняття саду в творчості Григорія Сковороди

Виконала: студентка групи УУ-12-4

Багрій О.М.

Перевірила: доцент

Полохова Н.В.

м. Дніпропетровськ, 2013 р.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Постать Григорія Сковороди в українській літературі та культурі XVIII ст

1.1 Життєвий шлях митця

1.2 Григорій Сковорода як український філософ, митець, просвітитель. Його творча спадщина

Розділ 2. Поняття саду у літературі і безпосередньо у творчості Григорія Сковороди

2.1 Образ саду як символу у різні періоди розвитку літератури

2.2 Образ саду у творчості Григорія Сковороди

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Творчість Григорій Савича Сковороди посідає визначне місце в історії розвитку художньої літератури, філософської та педагогічної думки на Україні. Як видатний гуманіст і просвітитель, письменник гнівно торував тогочасну суспільну систему, обстоював права народу на свободу і всебічний розвиток. Його художньо-мистецька спадщина відіграла помітну роль у встановленні і розвитку нової української літераури.

Григорій Сковорода був неперевершеним майстром українського слова, воїстино народним митцем. Він знаходив єдино потрібне слово, яке ставало близьким і зрозумілим народові. Тож не випадково мову його творів, особливості світосприйняття і розгалуженість системи образів вивчали і ґрунтовно вивчають вже досить давно.

Попри велику зацікавленість учених творчістю митця, образ садів не був предметом спеціального дослідження, тому актуальність теми реферату є незаперечною.

Образ садів у творчості Григорія Сковороди є досить поширеним. У різних віршах він може інтерпретуватися по-різному, набуваючи тих чи інших рис.

Тому важливо проаналізувати його з різних боків, враховуючи не тільки сенс вірша чи пісні, але й життєвий шлях письменника, його філософську позицію. Такий підхід зумовив структурованість роботи, де в першому розділі розглядається постать Григорія Сковороди в українській літературі та культурі XVIII ст., а вже у другому розділі - поняття саду у літературі і безпосередньо у творчості митця.

РОЗДІЛ 1. ПОСТАТЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ТА КУЛЬТУРІ XVIII ст.

1.1 Життєвий шлях митця

Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі з 1734 року навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. У навчанні був перший, і всі найкращі похвали належали йому. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку й інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних. У 1741 році Григорія забрали до Петербурга для співу в придворній капелі, звідки він повернувся у 1744-му. Згодом, в 1745-1750 роках, Сковорода їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі -- до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами. Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості великого мудреця. Саме в листах до нього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставали основою філософських трактатів. Про стиль його життя з харківського періоду його перший біограф пише: «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав» («Житіє Сковороди»).

Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме -- мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи селянин хотів його побачити й почути. Тож аудиторія його була дуже численна і різнорідна, і всі розуміли його -- речника великої правди.

Слава про Сковороду йшла так далеко, що про нього довідалась і цариця Катерина II, і забажала його побачити. Через свого поручника Потьомкіна вона послала Сковороді запрошення переселитись з України в Петербург. Посланець цариці застав Сковороду на краю дороги, де він відпочивав і грав на флейті, а недалеко нього паслась вівця того господаря, в якого філософ затримався.

Посланець передав йому запрошення цариці, але Сковорода, просто й спокійно дивлячись в очі посланцеві, заявив: «Скажіть цариці, що я не покину України -- мені дудка й вівця дорожчі царського вінця».

1.2 Григорій Сковорода як український філософ, митець, просвітитель. Його творча спадщина

сковорода творчість сад образ

Г. С. Сковорода був оригінальним і самобутнім мислителем, він був добре обізнаний з ученням найвидатніших філософів античності, середньовіччя і нового часу. Філософська концепція Г. Сковороди має багато спільного з концепцією просвітителів XVIII ст. Опанувавши досягнення світової філософської думки, Г. Сковорода став одним із зачинателів нової філософії на Україні.

В основу філософських поглядів Г. С Сковороди лягло вчення про три світи: макрокосм (всесвіт), мікрокосм (людина), символічний світ -- Біблія. Кожний з цих світів має дві натури: внутрішню (духовну) та зовнішню (матеріальну).

Особливо виділяється у його філософії теорія пізнання. Він вважав, що людський розум може пізнати світ, зрозуміти обидві його натури -- зовнішню і внутрішню, адже пізнання розвивається в тісному зв'язку з людськими знаннями, воно нескінченне так само, як і світ, що є об'єктом пізнання.

Основну увагу філософ зосередив на проблемі людини і її щастя. Він невтомно шукав шляхів до цього щастя. На думку мислителя, важливу роль у створенні ґрунту для добробуту людини і всього людства повинна відігравати творча праця. Така умова буде реальною лише тоді, коли праця відповідатиме душевному покликанню людини, її нахилам. Так народилася оригінальна теорія «сродної праці». Природа чи Бог кожній людині від народження дає певні здібності і головне не занедбати їх, а відчути і жити згідно з ними. А це значить, що треба жити за натурою, але не йти за сліпою натурою, а за внутрішнім своїм блаженним духом, людина ж іде проти цього духу, коли, за Сковородою, входить у неспоріднену стать, бере непридатний для себе обов'язок, навчається тому, для чого не народжена, приятелює з тими, до яких не народжена. Якщо притримуватися цих умов, то можна стати щасливим у всякому стані та на всякій посаді, коли тільки знайти те, до чого веде природа, а без неї не зроблять щасливими ні багатство, ні великі чини.

Г. С Сковорода заклинає не робити довгим нічого, що припиняється, не називати щастям нічого, що руйнується, не любити життя, що закінчується смертю. Він стверджує, що створити щастя на тлінному не можна: один бажав обґрунтувати життя на капіталі і на старість упав у скруту, другий на «плотоугодії» -- й осоромився, не можна мати за ґрунт юнацтво і добре здоров'я, бо й тут чекає руйнування. Щастя не має матеріальних відповідників, воно є духовною субстанцією. Щасливим може бути лише той, у кого спокійне сумління.

Свої філософські погляди Г. С Сковорода вмотивовував не у наукових працях, а в філософсько-літературних творах. Він написав сімнадцять літературно-філософських трактатів, поетичну збірку «Сад божественних пісень», збірку «Байки Харківські». Літературно-філософську цінність представляють і твори та листи, писані латинською мовою, що залишилися поза збірками.

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ САДУ У ЛІТЕРАТУРІ І БЕЗПОСЕРЕДНЬО У ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

2.1 Образ саду як символу у різні періоди розвитку літератури

Образ саду був поширений у різні періоди розвитку літератури. У літературі Київської Русі це пояснювалося переважними впливами церкви, адже сад мав розгалужену символіку в Біблії, зокрема, в Пісні Пісень Соломона, у працях отців церкви, ораторсько-проповідницькій прозі тощо. “Образи саду і всього того, що саду належить (квіти, благородні дерева та ін.), часто трапляються в давньоруській літературі і завжди у “високому” значенні. Ці образи належать до першої низки в ієрархії естетичних духовних цінностей Давньої Русі” [2, 48].

...