Чарльз Діккенс як найвизначніший представник англійського реалізму XIX століття. Аналіз його творчого спадку. Загальна характеристика періоду реалізму. Морально-філософські аспекти проблематики та автобіографічні мотиви роману "Пригоди Олівера Твіста".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

12

Курсова робота

тема

Особливості реалізму Чарльза Діккенса

Зміст

• Вступ
• Розділ I. Період реалізму
• 1.1. Загальна характеристика періоду
• 1.2. Специфіка англійського реалізму
• Розділ II. Чарльз Діккенс - найвизначніший представник англійського реалізму XIX століття
• 2.1. Чарльз Діккенс - письменник - реаліст
• 2.2. Творчий спадок Чарльза Діккенса
• Розділ IIІ. Проблематика роману «Пригоди Олівера Твіста»
• 3.1 Автобіографічні мотиви роману
• 3.2 Морально-філософські аспекти проблематики роману Чарльза Діккенса
• Розділ IV. Система образів роману «Пригоди Олівера Твіста»
• 4.1 Образ Олівера Твіста
• 4.2 Образи інших героїв
• Висновки
• Бібліографія

Вступ

Актуальність теми.

Актуальність обраної теми курсової роботи можна мотивувати тим, що творчість англійського письменника Чарльза Діккенса вивчається у курсі зарубіжної літератури в загальноосвітній школі та у вищих учбових закладах України. Слід зауважити, що така літературна особистість, як Чарльз Діккенс є дуже складною і суперечливою. Він є одним із тих видатних англійських письменників, які, в міру своїх сил і таланту, мужньо ставали на захист правди, гуманності й краси проти варварських норм суспільства власників.

Чарльз Діккенс увійшов в історію світової літератури як художник-реаліст, майстер тонкого психологічного аналізу, широкої соціальної типізації, життєрадісного гумору і нищівної сатири. Письменник у своїх творах вперше порушив такі теми, які до нього вважалися забороненими в англійській літературі. Він змалював жахи лондонських підворіть, робітничих будинків, сирітських притулків, шкіл для бідних, боргових в'язниць. Своєрідність його творів полягала у тому, що ці проблеми автор намагався вирішити у морально-етичній площині. Критичний пафос у творчості митця завжди поєднувався з утвердженням ідеалу. Одна з провідних тем його творів - боротьба добра і зла.

Багатий пізнавальний зміст творів Діккенса (доступність, глибокий психологізм, утвердження гуманістичних засад людського буття), зображення найгостріших проблем суспільства (викриття фальшивих людських цінностей) - це ті позитивні якості творів, які є необхідними для розвитку молодого покоління та для формування його світогляду. Отже, обрана наукова тема є актуальною в контексті формування молодої людини як мислячої, духовно-багатої, незалежної в судженнях особистості.

Стан розробки проблеми.

Дослідники англійської літератури стверджують, що жоден з англійських письменників не користувався такою славою за життя, як Чарльз Діккенс. Письменницька доля була напрочуд прихильною до нього, хоча дехто з критиків звинувачував його в сентиментальності, моралізаторстві та недосконалості сюжетів.

Вже перший роман приніс йому славу, що не залишала його протягом усього життя. Книги митця прийшли до найширшого читацького загалу, захоплені прихильники нагородили його титулом «Незрівнянний». Англійська прогресивна критика (зокрема А. Кеттл у своїй статті «Діккенс і його творчість») вбачала секрет його популярності у тому, що він гостро відчував зміни в житті Англії, був виразником сподівань і прагнень тисяч людей. І ці зміни й надії він втілив в оригінальні за темами і структурою твори.

Один із найавторитетніших біографів Діккенса, Х. Пірсон, вважав, що важке дитинство письменника зіграло позитивну службу у плані формування стилю художника: «… у лондонських нетрях він, сам про це не здогадуючись, здобув свою справжню освіту… блукаючи містом, його похмурими окраїнами, він, непомітно для себе отримував матеріал, з якого створював своїх героїв» [6; 549]. Критики називали Діккенса великим письменником за легкість, з якою він володів словом, фразою, ритмом і образом, порівнюючи його за рівнем майстерності з Шекспіром. Добрий знавець англійської мови, Л. Толстой, вважав, що мова діккенсівських книжок взагалі є ідеальним прикладом живого англійського мовлення. І.Франко писав в оповіданні «Гірчичне зерно», що Діккенс, разом з Оноре де Бальзаком, Стендалем заклав підвалини нової реалістичної школи в західноєвропейській літературі, був справжнім майстром психологічного аналізу.

Також дана проблема розроблювалась такими радянськими літературознавцями та дослідниками англійської літератури як Баканов А. Г., Урнов Д. М., Буніч-Ремізов Б., Михальська Н. та іншими.

Мета роботи.

Мета даної роботи полягає у тому, щоб розкрити характерні риси художнього світогляду Чарльза Діккенса та дослідити ідейно-художню своєрідність роману «Пригоди Олівера Твіста».

Завдання курсової роботи:

· опрацювати науково-теоретичні праці літературознавців, дослідників творчості Чарльза Діккенса;

· дослідити естетичні погляди письменника та розкрити його життєву позицію;

· текстуально ознайомитись та проаналізувати роман «Пригоди Олівера Твіста»;

· розкрити ідейно-художню своєрідність роману та новаторство автора в творі.

Структура роботи.

Курсова робота складається зі вступу, основної частини (що включає чотири розділи), висновків та бібліографії, яка нараховує 15 назв.

Розділ I. Період реалізму

1.1 Загальна характеристика періоду

ХІХ століття - визначна літературна епоха, яку називають добою гуманізму. Література ХІХ століття відкрила і зобразила нового героя - не якусь виняткову людину, а звичайну, просту - і виявила історичні, соціальні і психологічні зв'язки з навколишнім світом, а також показала, як цей світ впливає на життя й свідомість людини.

Літературу цієї доби називають «золотим фондом світового мистецтва». У цей час література збагатилася творами Стендаля, Оноре де Бальзака, Чарльза Діккенса, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Гі де Мопассана, Шарлотти Бронте, Федора Достоєвського, Льва Толстого, Антона Чехова, Поля Верлена й багатьох інших митців.

Незважаючи на своєрідність літературного життя різних країн, у літературному житті цього періоду провідна роль належить двом літературним напрямам - романтизму (кінець ХVІІІ століття і перша третина ХІХ століття) та реалізму, які наприкінці ХІХ століття поступаються модернізму.

Реалізм (від фр. realisme - матеріальний, дійсний) - літературно-мистецький напрям, основоположним принципом якого стає всебічне відображення взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості.

Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття, на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичний початок, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення. Література стає засобом пізнання людиною себе і довкілля. До типових рис реалізму ХІХ століття належать:

· тяжіння до достовірності, об'єктивності. Представники реалістичного напряму намагаються якомога більш правдиво відтворити події та характери, обставини й деталі;

· утілення діалектичного зв'язку між закономірно-загальним та індивідуально-особистим;

· звільнення від канонічності, перевага індивідуальних стилів над «загальними»;

· пізнавальне спрямування (зв'язок із наукою). Багато хто з письменників-реалістів свідомо враховував суто наукові способи пізнання (зокрема досягнення природознавчих і соціальних наук), новітні теорії Дарвіна й позитивістів;

· аналітичний підхід до дійсності, намагання відтворити світ як складну єдність;

· увага до проблем взаємин між людиною та середовищем, до типових характерів за типових обставин. Типовість реалістичного образу полягає в тому, що письменник, з одного боку, вдається до широкого узагальнення, а з іншого - до зображення конкретного, індивідуального;

· мотивація вчинків героїв. Розкриваючи характер, психологію своїх героїв письменники зважують на всі чинники, що сприяли їх формуванню;

· романізація жанрів та драматизація роману. Жанр роману в ХІХ столітті всебічно розвивається, з'являються його різновиди: соціально-побутовий, історичний, автобіографічний, психологічний, філософський. За допомогою роману письменники-реалісти порушували різноманітні проблеми, характерні для суспільства в цілому.

Реалізм намагається бути найдемократичнішим мистецтвом. Якщо представники класицизму та багатьох барокових шкіл розглядали творчість як дещо «елітарне» й аристократичне, а свої твори спрямовували для «обраних», реалісти, наслідуючи сентименталістам та романтикам, прагнуть заволодіти увагою якомога ширшого читацького кола. Митці-реалісти вбачають своє...