Особливості відтворення символіки та метафорики верлібру

Визначення та типологія верлібру у сучасному літературознавстві. Концепція перекладу української перекладознавчої школи. Філософія верлібру Уолта Уїтмена. Передача образів і символів мовою перекладу. Переклад авторської метафори, відтворення неологізмів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Вступ

Розділ 1. Верлібр як об'єкт лінгвістичного дослідження

1.1 Визначення та типологія верлібру у сучасному літературознавстві

1.2 Філософія верлібру Уолта Уїтмена

1.3 Концепція перекладу верлібру української перекладознавчої школи

Розділ 2. Особливості відтворення символіки та метафорики верлібру

2.1 Переклад авторської метафори

2.2 Відтворення неологізмів

2.3 Передача образів і символів мовою перекладу

2.4 Відтворення гри слів

Розділ 3. Коментований переклад творів

Abstract

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

символіка метафорика верлібр



Вступ

Актуальність обраної теми визначається передусім тим, що останнім часом все більше поетів і письменників надають перевагу верлібру,і , відповідно все більше художніх творів потребують перекладу. Крім цього питання перекладу верлібру у вітчизняній науці є мало дослідженим. Верлібр так само як і його переклад, об'єктами дослідження стали відносно недавно, на початку ХХ століття.

У західноєвропейській літературі батьком сучасного верлібру вважають Уолта Уїтмена з його збіркою «Листя трави». Досить відкрити будь-яку антологію сучасної американської поезії, будь який американський поетичний журнал, щоб переконатися в повній і схоже, остаточній перемозі вільного вірша, над звичайною для нас системою віршування.

В українській поезії кінця ХІХ-го початку ХХ століття «першопрохідцями» у жанрі вільного вірша вважаються І.Франко («Вільні вірші») та Л. Українка («Уривки з листа»). Продовжили традицію верлібру такі українські митці як П. Тичина, М. Семенко, М. Рильський, В. Голобородько, Т. Зарівна та інші.

Популярність верлібру в наші дні можна пояснити тим, що верлібр є найбільш зручною формою для передачі думок, почуттів, вражень, адже він не вимагає дотримання ритму та рими. Серед інших віршованих форм мова верлібру найбільш наближена до людської мови, і за це верлібр був названий Є.І. Вєтровою «прозою життя». Часто читаючи верлібр ти ніби читаєш вголос чиїсь думки та розмисли, або спостерігаєш за створенням художником картини, яку поет малює в нашій уяві. І хоча для письменника передача своїх думок у формі верлібру є простішою, адже не потрібно замислюватись над дотриманням рими чи строфіки.

Та для перекладача, верлібр є не аби якою головоломкою, адже він має не лише правильно відчути і зрозуміти все те що автор вкладає в своє творіння, але й точно відтворити це іншою мовою, яка часто може не мати достатньо засобів для цього.

Це дослідження є спробою окреслити основні особливості верлібру та способи його перекладу, в чому й полягає наукова новизна цієї роботи.

Метою даної роботи є дослідження особливостей і способів перекладу верлібру, а саме способи перекладу авторських метафор та неологізмів, тлумачення і відтворення художніх та словесних образів та символів. Об'єктом дослідження виступає верлібр, його різновиди та його специфіка. Предметом дослідження є особливості перекладу вказаного різновиду вірша, збереження його метафоричності та образності шляхом застосування перекладацьких трансформацій.

Теоретична цінність дослідження полягає в тому, що воно робить певний вклад в теоретичну розробку особливостей верлібру та його перекладу.

Практична цінність роботи полягає в тому, що результати проведеного дослідження можуть бути використанні в курсах стилістики, теорії міжмовної комунікації, теорії та практиці художнього перекладу.

Матеріалом для роботи слугували дослідження таких вчених перекладознавців як В.І. Карабан, Л.В. Коломієць, А.В. Пермінова, Т. Зорівчак, Н.С. Худа, Т.А. Казакова, О.Д. Пономарів, В.В. Коптілов та інші. Ілюстративним матеріалом, слугували верлібри Т. Зарівної.

В процесі дослідження вирішувались наступні завдання , а саме були розглянуті основні типології російського, англійського та українського верлібру. Досліджено основні концепції перекладу верлібру української перекладознавчої школи. Розглянуто основні підходи до перекладу художніх тропів. Проведено аналіз верлібрів Т.Зарівної та створено їх переклад, із застосуванням основних перекладацьких трансформацій.

Мета та предмет дослідження визначили його структуру. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку та списку використаної літератури (35 найменувань). Загальний обсяг роботи - 45 сторінок.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається мета та предмет дослідження. У першому розділі «Верлібр, як об'єкт лінгвістичного дослідження» йдеться про основні класифікації верлібру російськими, англійськими та вітчизняними вченими. Розглядається творчість «батька» верлібру Уїтмена. Також подається концепція перекладу верлібру Української перекладознавчої школи.

У другому розділі « Особливості відтворення символіки та метафорики верлібру» , де розглянуто основні підходи до перекладу авторської метафори, відтворення неологізмів, передачі образів і символів та гри слів. У третьому розділі подаються переклади верлібрів та їх аналіз. У висновках підводиться підсумок усієї роботи.

Розділ 1 Верлібр як об'єкт лінгвістичного дослідження

1.1 Визначення та типологія верлібру у сучасному літературознавстві (акцентний, білий та вільний вірш)

В даний час спостерігається зростання інтересу до верлібру як феномену поезії, властивості і обставини формування якого до цих пір не мають однозначного трактування. Незважаючи на давню історію, вільний вірш чи верлібр (фр. vers libre) вважається маловивченою областю поезії, хоча число поетів-??верлібрістів постійно збільшується. Існує безліч протилежних точок зору на цю проблему: від повного заперечення поетичної цінності верлібру до твердження, що верлібр -- найперспективніша течія, процес становлення якої ще не завершено. Верлібр стає вельми помітною частиною сучасного літературного процесу, але його наукове розуміння потребує подальшої розробки. Перш ніж починати розмову про вільний вірш, хотілося б спершу розібратися з його визначенням. Що ж таке верлібр? Розглянемо різні дефініції верлібрів, що подаються словниками .

Верлібр ( фр.Verse libre-- вільний вірш) -- це неримований нерівно наголошений вірш, що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі верлібр поширився в добу середньовіччя [30].

Верлібр -- сучасний вільний вірш, якщо взяти його з зовнішнього боку - це вірш, що не підкоряється правилам класичного віршування і складається з рядків, кожен з яких якісно не залежить від попереднього, може містити в собі різну кількість складів, різний порядок проходження інтенсивних тимчасових, мелодійних (тонічних), гармонійних (тембрових) структур. Ці віршовані рядки об'єднуються в групи, звані "леси", кожна з яких може включати в себе різну кількість рядків усередині одного і того ж вірша [31].

Верлібр -- вірш, в якому кількість ударних і ненаголошених складів є довільною; однакова кількість наголосів у віршованих рядках є не обов'язковою немає повторювання однакових строф; може бути відсутня рима У його основі лежить однорідна синтаксична організація, що визначає однорідну інтонацію, в якій вимовляють кожну з віршованих рядків - фраз вільного вірша. Ця повторювана інтонація, виражена в синтаксичному побудові фрази, і визначає своєрідний ритм вірша [32].

Верлібр -- зберігає вірність віршу і є віршем, а не прозою, бо в ньому спостерігається кореспонденція рядків кореспондування графічно виділених авторської установкою на вірш. У верлібрі, на відміну від усіх "невільних" систем, немає наскрізних заходів повтору (склад у силабічній, стопа в силабо-тонічній, наголос в тонічної системах). Вільний вірш будується на умовах повторення фонетичних сутностей різних рівнів,що періодично змінюють одна одну, причому компонентами повтору в співвідносних рядках у російській поезії можуть бути фонема, склад, стопа, наголос, клаузула, слово, група слів і фраза [33].

Отже, як ми бачимо, єдиного визначення верлібру не існує, більш того не існує єдиної типології верлібру. Відсутність єдиної класифікації зумовлена декількома причинами: по-перше, це cпричинено незначною поширеністю, до середини ХХ століття, і відносною новизною верлібру, адже він бере свій початок з кінця ХІХ століття; по-друге, культурними і літературними традиціями країни, у якій поширений верлібр; по-третє, через особливість авторського стилю письменників, що створюють так званий білий вірш. Виходячи з цього, існує багато різних поглядів на типологію і визначення верлібру. Так, наприклад, у роботі Є.І. Вєтрової [5, ст.11], авторка подає наступне узагальнене визначення верлібру: «Верлібр - це такий спосіб організації поетичної думки, який виражається у розчленуванні її рядків за інтонаційно-синтаксичним принципом, завдяки чому думка отримує специфічне емоційне забарвлення. Природній ритм мови, що використовується у верлібрі як образний засіб, сприяє прямоті зображення і введення у вірш «прози життя».

Про введення «прози життя» у сучасну літературу, і зокрема в англійську літературу, згадується в роботі Н.А.Матвєєвої [20, ст. 50]: «У сучасній англійській поезії відслідковується чітка тенденція використання законів прозової мови у поетичній мові. Тим не менш, поетичний ритм не переходи...