Особливості використання поетичної спадщини Т.Г. Шевченка

Знайомство з особливостями використання поетичної спадщини Т.Г. Шевченка. Вірші як один із ефективних засобів розвитку емоційно-чуттєвої сфери дітей. Аналіз специфіки використання віршів Шевченка за допомогою образного та асоціативного мислення.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Вступ

Сучасна освіта спрямовує свої зусилля на розвиток особистості. Важливим елементом розвитку особистості є розвиток емоцій, почуттів, переживань. Вірші - це один із ефективних засобів розвитку емоційно-чуттєвої сфери дітей.

Початкова літературна освіта - це фундамент, на якому ґрунтується весь літературознавчий процес у середній школі, тому вчителеві слід не тільки сформувати навички читання в молодших школярів, а й виробляти в них уміння як аналізувати літературно-художній твір, так і осягати його естетичну цінність.

Труднощі сприйняття поетичного твору зумовлені тим, що мова поезії умовна, адже в житті ніхто не говорить віршами. Але виховання мовної культури, поваги до рідного слова, глибокого розуміння і сприйняття текстів художньої літератури найактивніше формуються під час читання ліричних творів. Тому закономірно, що в підручниках початкової школи містяться ліричні твори, це стосується поетичної творчості Т.Шевченка.

Незважаючи на те, що художні твори автора ?Заповіту? ввійшли до золотого фонду дитячої літератури, вони нечасто стають предметом аналізу науковців. Як правило, виявляється інтерес до Кобзаревих текстів, котрі вивчаються в середніх і старших класах, а от публікації, зорієнтовані на потреби початкової школи, з'являються спорадично. Так, окремі поезії Тараса Шевченка для дітей досліджували П. Волинський, Л. Кіліченко, А. Мовчун, В. Кизилова, В. Сироженко та інші.

Тому метою курсової роботи є аналіз віршів поета, вивчення яких передбачено сучасною програмою з читання в початкових классах; передбачається показати, як організувати роботу над текстом поетичного твору, щоб учні початкової школи усвідомили його глибоку та емоційно-забарвлену сутність, виявити їх вміння оперувати художніми образами, знаходити художні деталі.

Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності розробки методики пояснення віршів в початковій школі, а саме розробка способів, методів, які б сприяли полегшенню сприйняття учнями поетичних творів.

Робота над поетичною творчістю у початковій школі потребує своєрідного підходу до їх вивчення. Дослідженню специфічних особливостей лірики як особливого мистецтва присвячені роботи таких учених як Палкін М. А., Сільман Т. І., Поспєлов Г. М., Огнев В. Ф., Михайлов А. А. та ін. Питання методики роботи над ліричними віршами розглядалися в працях Ушинського К. Д., Бунакова Н. Ф., Стоюніна В. Я., Каноникіна Н. П., Щербакової Н. А., Сальникова Т. П.

Об'єктом дослідження є особливості використання поетичної спадщини Тараса Григоровича Шевченка, зокрема, на уроках у початковій школі.

Предметом роботи є специфіка використання віршів Шевченка за допомогою образного, асоціативного, логічного мислення, пам'яті.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні завдання:

1. Опрацювання педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження.

2. Показати специфіку використання автором художніх образів, користуючись тропами (метафора, метонімія, уособлення, порівняння, епітет, персоніфікація), стилістичними фігурами (антитеза, повтор).

3. Опис підготовчої роботи учнів до сприйняття віршів Т.Г.Шевченка.

4. Розкриття етапу організації процесу сприйняття поетичних творів учнями.

Таким чином, вивчення творчості Тараса Григоровича в початковій школі має сприяти формуванню патріотичних почуттів,

1. Ідейно-тематичний аналіз творів Тараса Шевченка

1.1Аналіз пейзажної поезії поета для дітей

поетичний спадщина вірш шевченко

Пейзажна лірика - це умовна назва ліричного жанру, в якому йдеться про художні переживання природи, олюдненої та одухотвореної.

Почуття патріотизму починається з любові до рідної природи, з якою людина вперше знайомиться ще в ранньому дитинстві. Саме поезія Шевченка дає чудові зразки пейзажної лірики.

Значна частина віршів та уривків з творів Т.Шевченка, що увійшли в дитяче читання, належить до пейзажної лірики. Як високохудожні малюнки, присвячені зображенню чарівної краси української природи, такі вірші сприяють вихованню в дітей благородних рис характеру, любові до Батьківщини, до рідного краю; збагачують мовлення учнів, сприяють розвитку їхньої поетичної спостережливості, формуванню поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви. У таких творах та уривках не зустрічаємо сюжетно-напружених картин, у них мало дії, здебільшого вони мають описовий характер.

Тема природи належить до специфічних тем дитячої літератури, зокрема, це простежується у творчості Тараса Григоровича Шевченка, які неперевершені за своєю майстерністю і виразністю картини природи, що сприймаються як втілення краси рідної землі, захоплюють багатством барв і звуків, викликають у дітей благородні почуття, виховують естетично. Вплив пейзажної лірики поета пояснюється наявністю в ній глибокого ліризму.

Неперевершені за своєю майстерністю й виразністю картини рідної природи поет створив у віршах «Тече вода з-під явора», «Ой діброво - темний гаю!», «Зацвіла в долині червона калина», «Сонце заходить, гори чорніють», в пейзажних уривках з поем: «По діброві вітер віє», «Зоре моя вечірняя», „Дивлюся аж світає» та багатьох інших. У мініатюрі « Тече вода з-під явора « розкішна барвиста природа близька й знайома дітям - тут і калина, і верба з лозами, що схилились над водою. Пейзажний малюнок, що ґрунтується на зорових відчуттях, доповнюється звуковими образами: чути дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. У цій поезії, як і в багатьох інших на тему природи, Т.Г.Шевченко вдається до засобу персоніфікації, що робить її особливо близькою дитячому читачеві. У вірші „Ой діброво - темний гаю!» краса природи поетично мотивована закономірністю змін пір року. Використовуючи метафори поет створює влучні і образні характеристики діброви влітку, восени і взимку.

Шевченко створив поетичні картини рідної природи в різні пори року, дня і ночі, які відзначаються поетичністю, образністю, багатством мови, характеризуються винятковою теплотою, ліризмом і свідчать, що поет тонко відчував красу природи, прагнув передати її багатство й неповторні барви.

Незважаючи на суворі умови тюремного життя за гратами каземату, де мучився, але не каявся поет, з-під його пера з'явилася лірична перлина «Садок вишневий коло хати» [21; 145], пройнята оптимізмом і вірою у творчі сили народу.

Тут зображено життя українського села на тлі чарівної природи. Тут реалізовані авторські мрії про тихе родинне щастя, які так ніколи й не здійснилися.

На перший погляд природа тут перебуває у спокої, але на початку поезії відчувається динаміка подій, які відбуваються:

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи дівчата.

Наостанок, коли надходить ніч, приходить спокій і всі відпочивають, навіть тоді «…тільки дівчата соловейко не затих».

Цей вірш символізує вічну життєдайну силу; він акумулює авторські сподівання й на власну сім'ю. Крім того, твір насичений значущими образами, які характеризують Україну: вишневі садки, спів соловейків, сяйво чарівної зорі, хата - як осередок духовності українців.

Ще Т.Скворцов наголошував на ідилічності представленої в поезії картинки, котра ?подана в традиціях родинно-побутової ідилії, що орієнтується на реальне життя селянина-хлібороба, але зображає його однобоко, лише в буденних побутових виявах, більшою чи меншою мірою ідеалізовано? [20; 2].

З майстерністю змальовано бурю на Дніпрі в баладі "Причинна" «Реве та стогне Дніпр широкий» [21; 250]. Тут автор відтворює надзвичайно драматичну картину, що викликає й почуття жаху від грізної стихії, й захоплення її величчю. Непереборна, руйнівна сила персоніфікованих явищ природи (могутнього Дніпра й сердитого вітру) передається за допомогою промовистих дієслів-присудків:

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.

Читач немовби опиняється в епіцентрі жахливої катастрофи. На цьому тлі особливо виразним є зворушливий образ блідого місяця (ледь помітного у шквалі води), що ?де-де виглядав?. Порівняння місяця із самотнім човном, який «то виринав, то потопав», підкреслює недовговічність, нетривалість, швидкоплинність життя. Власне, у баладі цей фрагмент є своєрідним емоційно-настроєвим ключем, що налаштовує читача на драматичний плин наступних подій.

Уривок із поеми ?Сон? ?Дивлюся, аж світає, край неба палає? [21; 210] увійшов у дитяче читання як окремий пейзажний вірш. Мистецькою окрасою твору став персоніфікований образ української природи. Змальовуючи картину світанку, поет піднімається до філософського узагальнення нескінченності Всесвіту:

І нема тому почину,

І краю немає!

Тарас Шевченко намагається показати гармонію природи, показує взаємозалежний зв'язок з людиною і показує їх як одне ціле. Саме в образі природи поет показав свою Батьківщину - Україну. Ці образи - степи, лани, тополі - уособлюють її як вільну і незалежну; ми бачимо, що природа тут одухотворена:

Степи, лани мріють.

Тополі по волі...