Мовна гра як елемент ідіостилю Джона Барта (на матеріалі романів "Химера", "Плавуча опера" та "Кінець шляху")

Джон Барт як інтерпретатор постмодернізму. Лінгвістичний феномен мовної гри. Особливості дослідження ігрових стратегій в художньому тексті. Результат дослідження ігрових стратегій Джона Барта в романах "Химера", "Плавуча опера" та "Кінець шляху".
Краткое сожержание материала:

82

Размещено на

Размещено на

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

iмені Володимира Гнатюка

Кафедра англійської філології

ДИПЛОМНА РОБОТА

Мовна гра як елемент ідіостилю джона барта (на матеріалі романів “химера”, “плавуча опера” та “кінець шляху”)

Тернопіль - 2010

ЗМІСТ

стратегія художній текст лінгвістична барт

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ДЖОН БАРТ ЯК ІНТЕРПРЕТАТОР ПОСТМОДЕРНІЗМУ

1.1 Основні риси та мотиви постмодернізму

1.2 Постать Джона Барта у постмодерністській літературі

1.3 Особливості ідіостилю Джона Барта

РОЗДІЛ 2. ЛІНГВІСТИЧНИЙ ФЕНОМЕН МОВНОЇ ГРИ

2.1 Мовна гра як об'єкт наукових досліджень

2.2 Когнітивно-комунікативний аспект явища “мовна гра”

2.3 Дослідження ігрових стратегій в художньому тексті

РЕЗУЛЬТАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ІГРОВИХ СТРАТЕГІЙ ДЖОНА БАРТА В РОМАНАХ “ХИМЕРА”, “ПЛАВУЧА ОПЕРА” ТА “КІНЕЦЬ ШЛЯХУ”

3.1 Стилістичні засоби мовного експерименту в романі Дж. Барта “Химера”

3.2 Особливості функціонування мовної гри у романах Джона Барта “Плавуча опера” та “Кінець шляху”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

мовна гра художній текст барт

Постмодернізм один з основних напрямків сучасної філософії, мистецтва й науки. “Постмодерн” це визначення епохи, яка наступила слідом за модерном, яка є його запереченням і подоланням. У літературі це позначається відмовою від традиційних форм написання, прочитання й існування художнього твору.

Серед найвидатніших західних учених, які сприяли концептуальному становленню постмодернізму, Р. Барт, Ж. Бодріяр, Ф. Гватарі, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, Ф. Джеймсон, У. Еко, Ю. Крістева, Ж. Лакан, Ж.-Ф. Ліотар, Р. Рорті, М. Фуко, І. Хасан. Вони розробили фундаментальні напрями, охарактеризували це явище, розвиток культури цивілізації в цілому.

Слід відзначити, що у зарубіжному літературознавстві, філософії, естетиці феномен постмодернізму у різних своїх аспектах осмислюється не тільки як один з провідних стилів у літературі, а й як певна світоглядна і художня домінанта сучасної епохи, яка, з одного боку, визначає принципи художньої організації постмодерністського роману та особливості індивідуального стилю його автора, а з іншого боку, обумовлює способи трактування самого твору.

До письменників, творчість яких розглядається у руслі постмодернізму, належить Джон Барт, якого ще відносять до американської літературної школи “чорного гумору”. У зв'язку з цим зазначимо, що в той час як деякі представники цієї школи використовують традиційні художні засоби, інші експериментують з текстом, формами, словами. Таким експериментатором є й Джон Барт, до системи мовно-стилістичних засобів якого входить таке поняття як “мовна гра”.

На сьогоднішній день явище мовної гри не має однозначного тлумачення, що пояснюється його складною природою. Про багатоплановість цього феномену свідчить і той факт, що сам термін “мовна гра” не має однозначного еквіваленту в англійській мові. Так, у працях з англістики використовуються терміни “language play” (D. Crystal, D. Nilsen), “language game” та “linguistic game” (А.З. Леськів), а також “speech play” (J. Sherzer, B. Kirschenblat-Gimblett, Ch. Hockett, S. Laycock), “word play” (P. Farb, J. Wolinsky). У вітчизняному мовознавстві паралельно зі згаданим терміном функціонують і інші - “мовленнєва гра”, “гра слів”, “словесна гра”.

Актуальність теми дослідження зумовлена, з одного боку, недостатнім вивченням мовної гри, що спричинена багатоаспектністю цього феномену, а з іншого боку, зростанням інтересу сучасних лінгвопоетичних досліджень до вивчення художньої творчості в аспекті ідіостилю письменника.

Мета дипломної роботи полягає у комплексному описі феномену мовної гри в процесі її реалізації в художньому творі, а також визначенні ролі мовної гри у системі образів та художніх засобів літературного твору у тісному взаємозв'язку світогляду, творчого методу письменника Джона Барта (на прикладі романів “Химера”, “Плавуча опера” та “Кінець шляху”).

Досягнення поставленої мети дипломної роботи зумовлює розв'язання таких завдань:

- розкрити зміст і сутнісні характеристики концепції постмодернізму як ідейно-ціннісної парадигми сучасності;

- систематизувати основні риси та мотиви літературного постмодернізму;

- встановити роль Дж. Барта у формуванні постмодерністської літератури;

- визначити сутність поняття “ідіостиль”, окреслити актуальні на сьогодні його елементи;

- проаналізувати основні підходи, що існують у сучасній науці для дослідження феномену мовної гри;

- з'ясувати особливості реалізації ігрових стратегій у романах Дж. Барта.

Об'єктом нашого дослідження є особливості ідіостилю Дж. Барта у контексті постмодернізму.

Предметом дослідження є процес реалізації мовної гри у прозі Джона Барта.

Матеріалом для даної роботи слугували дослідження українських та зарубіжних лінгвістів та науковців, для практичних цілей використовувалися романи Дж. Барта “Химера”, “Плавуча опера” та “Кінець шляху” англійською та російською мовами.

Методи дослідження. Дослідження здійснювалось на основі використання таких методів і прийомів: лінгвістичного спостереження та лінгвостилістичного аналізу для виявлення функціональних, лінгвальних, емоційно-прагматичних ознак досліджуваних текстів; комунікативно-прагматичного аналізу для встановлення особливостей реалізації ігрових стратегій у прозі Дж. Барта; зіставлення для реєстрації спільних та відмінних рис досліджуваних романів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що пропонується вивчення ідіостилю Джона Барта у контексті постмодернізму і у зв'язку з цим аналіз ігрових стратегій та стилістичних засобів мовного експерименту письменника.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні лінгвістичної теорії мовної гри, у розширенні наукових знань про особливості індивідуального стилю автора.

Практичне значення визначається тим, що результати та матеріали дослідження можуть бути використані у школі та університетських курсах стилістики англійської мови та інтерпретації художнього тексту, а також при вивченні творчості Джона Барта.

Структура роботи. Наукове дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено мету, завдання, окреслено його об'єкт і предмет, описано матеріали і методи дослідження, що використовувались для досягнення його мети, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, а також подано опис структури дослідницької роботи.

У Розділі 1 розкриваються сутнісні характеристики та ознаки явища постмодернізму, а також аналізуються особливості індивідуального стилю Дж. Барта у контексті домінантних рис постмодерністської літератури.

Розділ 2 представляє основні концепції, які створюють теоретичну базу дослідження мовної гри та ігрових стратегій у художньому творі.

У Розділі 3 описуються результати дослідження ігрових стратегій в романах Дж. Барта “Химера”, “Плавуча опера” та “Кінець шляху”.

У Висновку викладено результати здійсненого дослідження та окреслено перспективи подальшого опрацювання зазначеної проблеми.

Список використаних джерел містить список літературних та наукових матеріалів дослідження.

РОЗДІЛ 1. ДЖОН БАРТ ЯК ІНТЕРПРЕТАТОР ПОСТМОДЕРНІЗМУ

1.1 Основні риси та мотиви постмодернізму

Постмодернізм як парадигма сучасності є загальним напрямом розвитку європейської культури, що сформувався в 70-ті роки ХХ ст. як інтелектуальна течія, покликана осмислити політичні та культурологічні проблеми. Для постмодернізму характерним є еклектика всіх попередніх напрямів літератури, цитатократичність, використання мовної гри.

Щодо самого терміну, то його уперше вжито в американській літературі 1950-х років на позначення поетичної школи “чорної гори”. Водночас термін “постмодернізм” вживає Ірвінг Хау, літературознавець, культуролог, що належить до старшої генерації критиків, у 1950-ті роки у дослідженнях про літературу midcentury (середини віку), яка, з його погляду, обслуговує потреби саме сучасного американського суспільства mass society, як він його називає, і відрізняється від літератури високого модернізму. Ірвінг Хау називає її постмодернізмом для того, щоб відмежувати від літератури модерністської, яка посідала чільні, провідні позиції у попередню добу. Отже, Ірвінг Хау акцентує увагу на генезі постмодернізму те, що прийшло після модернізму і вже не є автентичним модернізмом [6, с. 234].

Постмодернізм як теорія набув суттєвого обгрунтування в працях Т. Бодріяра “Система речей” (1969), Т.Ф. Ліотара “Постмодерне значення” (1979) та “Спір” (1984), П. Слотейдийка “Чарівне дерево” (1985).

Пізніше сприяли концептуальному...