Бунін і Україна

Проблема кохання, національного гніту, патріотизму, духовного росту людини у творчості Івана Олексійовича Буніна. Роль України в життєвому і творчому шляху Буніна. Українські мотиви у творчості письменника, зв’язки з українськими письменниками.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

РОЗДІЛ 2. УКРАЇНА В ЖИТТІ І.О. БУНІНА

РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКА

РОЗДІЛ 4. БУНІН І ДІЯЧІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

4.1 БУНІН І ШЕВЧЕНКО

4.2 БУНІН І КОЦЮБИНСЬКИЙ

4.3 БУНІН І ГОГОЛЬ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



Вступ

Ім'я Івана Олексійовича Буніна, прекрасного російського письменника, широко відоме не лише в Росії, а й за її межами. Він належить до того покоління художників-реалістів, які в першу половину XX століття - часи різких соціальних змін, революційних катастроф і політичної боротьби класів і партій - залишились вірними великим реалістичним традиціям російської класичної літератури [2, с.7].

Будучи людиною високорозвиненою, своєю творчістю Бунін охоплює найтонші душевні переживання людини та найвіддаленіші кінці світу. Силою творчої уяви письменник в реалістичній манері змальовує Росію XX століття, подаючи найдостовірніші факти тогочасного життя. Бунін своєю творчістю торкнувся безлічі проблем: і проблема кохання, національного гніту, патріотизму, проблема духовного росту людини, імміграції [1, с.10]. Письменник із захопленням змальовує природу, яка займає чільне місце в кожному творі. Природа, ніби людина, відчуває, співпереживає, віддзеркалює. Окрім описів природи Росії, не можна не згадати Україну, яка назавжди закохала у себе І.О. Буніна.

Для Івана Буніна українська тема була не лише черговою сходинкою, яка свідчила про ріст його обдарування як письменника та гуманіста - Україна увійшла в його долю, спілкування з українцями залишило глибокий слід у його душі, і це позначилося на формуванні творчого доробку митця.

Особисті стосунки Буніна з Україною, а також відображення їх у поезії та прозі неодноразово привертали увагу літературознавців. Так, І.Газер проаналізувала образну систему тих творів, які розкривають ставлення письменника до України. Крім цього, дослідниця приділила увагу особистим зв'язкам Буніна з діячами української культури, розкрила вплив історії та фольклору на розвиток саме української теми у творчості російського письменника.

Про особливе ставлення російського письменника до України свідчать лексика і стилістика бунінської кореспонденції, надзвичайна експресія в передачі власних міркувань. Листи Буніна різних років переконують у тому, що його спогади про Україну незмінно забарвлені романтично-ностальгічним настроєм: “Будь они прокляты, эти большие города! Эх, опять бы в Полтаву! На тихую жизнь, на тихую работу!” (1895);

Виходячи з цього, за мету курсової роботи ми ставимо: ґрунтовно дослідити зв'язок І.О. Буніна з Україною та визначити українські мотиви у творчості письменника. Відповідно до мети, предметом дослідження даної курсової роботи є Україна в житті І.О. Буніна та українські мотиви у його творчості.

Для досягнення мети, зазначеної вище, ставимо такі завдання:

1. Визначити роль України в життєвому і творчому шляху Буніна.

2. Виявити та проаналізувати українські мотиви у творчості письменника.

3. Прослідкувати зв'язки І.О. Буніна з українськими письменниками.

Актуальність курсової роботи полягає в тому, що дана тема попередньо глибоко не вивчалася.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ

бунін україна творчість письменник

Багато російські і українські дослідники приділяли увагу життю і творчостіа І.А.Буніна. Велику роль у цих дослідженнях грає біографія письменника і зв'язок її з періодами творчої діяльності. Так, наприклад, робота А. Баборенко «І.А. Бунін: матеріали для біографії» представляє собою дослідження біографії письменника і своєрідну періодизацію творчості на її основі.

У даній роботі Бабореко не приділяє пильної уваги твору «Життя Арсеньєва» Буніна, говорячи лише про те, що англійський переклад цього твору мав у Лондоні великий успіх і що «Арсеньєв» вийшов також в Італії, Швеції, Норвегії і у Франції.

А.П. Казаркин в книзі «Російська літературна класика ХХ століття» пише главу «Іван Бунін», де згадує і про «Життя Арсеньєва» як про підсумковому творі письменника. Тут дослідник відрізняє жанрову специфіку, називаючи цей твір лірико-філософською повістю-поемою; специфіку образу головного героя; основні мотиви (любові і смерті); підтексти. Також Казаркин каже, що «це не стільки автобіографія або сповідь, скільки підведення підсумків життя покоління, думки про шлях людини, про земне і небесне» Таким чином, дослідника в більшій мірі хвилює образно-психологічна сторона«Життя Арсеньєва».

Михайлов О.М. у своїх книгах «І.А. Бунін. Нарис творчості» і «Строгий талант» не присвячує окремої глави твору «Життя Арсеньєва», кажучи про нього, як про підсумковий твір емігрантського періоду. У своїх роботах Михайлов зазначає підсумковість і значущість творів: умовність імен і прізвищ, прозорість прототипів, розкриття особистості Арсеньєва, медитації Буніна про сенс буття - все це й становить винятковість «Життя Арсеньєва». Крім того, дослідник вказує на автобіографічність твору.

О. Твардовський у своїй передмові до 6-ти-томного зібрання творів І.А. Буніна висвітлює зв'язок його біографії та творчої діяльності. Дослідник говорить про улюблені мотии і теми Буніна в певні періоди, наприклад, крах світу поміщицької садиби і спустіння дворянських гнізд. Ця тема хвилювала Буніна до глибини душі, чи тема села: письменник дуже любить образи селян, сільського життя. Він співчутливо ставиться до своїх сільських героїв.

Твардовський відзначає, що в емігрантський період Бунін звертається до вічних тем: любові і смерті. Але ця лінія не належить виключно Буніну. «У цей період реалізм його робить помітні поступки модерністській пошесті». Дослідник не виділяє «Життя Арсеньєва» із загального потоку творів емігрантської пори і говорить про даний твір лише для того, щоб показати як реалізуються основні бунінські мотиви. Зокрема, мотив любові, який нерозривно пов'язаний з мотивом смерті. «Любов - причому любов земна, тілесна, людська , може бути єдиним відшкодуванням всіх нестач, всієї повноти, обманливості і прикрості життя». Твардовський стверджує, що любов безпосередньо пов'язана зі смертю, і смерть - підсумок, якесь завершення любові, своєрідна розв'язка.

Таким чином, Твардовський, як і інші дослідники, звертає увагу на творчий шлях Буніна, який визначається його біографією, і на розвиток основних мотивів у поетичних та прозових творах.



РОЗДІЛ 2. УКРАЇНА В ЖИТТІ І.О. БУНІНА

Незрівнянний український письменник Іван Олексійович Бунін прожив досить довге життя. Народився через десять років після падіння кріпосного права в Росії, а помер через вісім років після закінчення другої світової війни, тобто в роки, досить близькі до нашого часу. Вперше опублікувавшись в кінці 80-х років XIX століття, він до останніх своїх днів не випускав з рук пера, віддавши служінню літературі 66 років, дві третини століття.[9, с.8 ]

Народився Бунін 22 (10 за старим стилем) жовтня 1870 року у Воронежі, в старовинній дворянській родині. Дитинство і рання юність майбутнього письменника пройшли на хуторі Бутирки Єлецького повіту Орловської губернії. «Тут, - згадував багато років по тому письменник, - в глубочайшей тишине, летом среди хлебов, подступавших к нашим дорогам, а зимой среди сугробов, и прошло всё моё детство, полное поэзии печальной и своеобразной.

Восени 1881 року Бунін вступив в Єлецьку гімназію, але провчився там лише близько чотирьох років, після чого продовжив освіту вдома під керівницвом старшого брата Юлія, який на той час закінчив університет.

Брат відіграв величезну рольв духовному становленні Буніна. Він познайомив його з основами психології, філософії та інших наук. Тісна дружба зі старшим братом збереглася у Буніна на довгі роки, аж до того дня,коли після Великої Жовтневої соціалістичної революції покинув Росію, а Юлій Олексійович залишився на батьківщині [18, с. 17-19].

До кінця 80-х років добробут сім'ї Буніна різко погіршився. Навесні та влітку 1889 року Бунін побував в Харкові, куди незадовго до цього переселився його старший брат. Потім він відвідує Крим. А восени починає працювати в «Орловському віснику», часто буваючи то в Озерках, то в Харкові.[28, с. 11]

Через два роки Бунін разом з братом Юлієм поселилися в Полтаві, виконуючи різні обов'язки: бібліотекаря, статиста. А головне - «усердно учился, писал, ездил и ходил по Малороссии».

За цей час була підготовлена і видана в Орлі збірка віршів Буніна (1891р.), за його ж оцінкою «чисто юношеских, не в меру интимных». В Полтаві він «впервые приступил, более или менее серьезно, к баллетристике». «Русское богатство» за 1893 рік надрукувало його оповідання «Деревенский эскиз» («Танька»). Дорога творчості визначилася остаточно. Через чотири роки після цього, в 1897 році, Бунін випустив свою першу книгу художньої прози - збірку оповідань «На край света», яка привернула увагу критики і широкого кола читачів, і зробила відомим ім'я молодого автора [3, с. 25].

Працюючи в редакції газети «Орловский вестник», він познайомився з В.В. Пащенко, яка привернула його увагу своєю гордістю і розумом. Він почав бачитися з нею частіше. Те почуття, що спалахнуло в серці, він поки що боявся називати коханням, але одного літнього вечора Бунін і Пащенко зізналис...