Гротеск, як основний художній засіб у романі В.Гюго Собор Паризької Богоматері
Курсова робота Гротеск, як основний художній засіб у романі В.Гюго „Собор Паризької Богоматері”ВСТУПСлаветний представник французького романтизму, поет, драматург, романiст Вiктор Марi Гюго (1802-1885) написав багато чудових творiв. Сам Гюго стверджував, що людство пройшло три етапи розвитку. Перший - первiсний, коли людина милується величчю Всесвiту. З цим Гюго пов'язує лiрику. Другий етап - античний, коли починається соцiальна iсторiя людства. З цим перiодом Гюго пов'язує епос. Третiй етап - християнська ера. З ним, на думку Гюго, пов'язана драма. Гюго написав такi твори, як "Собор Паризької Богоматерi", "Знедоленi", "Трудiвники моря", "Людина, яка смiється", "Дев'яносто третiй рiк" тощо. 1831 року Гюго написав визначний твiр "Собор Паризької Богоматерi". Дiя вiдбувається в ХV столiттi. Завданням письменника-патрiота було створити величезний епос, присвячений нацiональнiй культурi французького народу. Тому так багато мiсця автор вiдводить опису пам'ятникiв середньовiчної архiтектури i насамперед Собору Паризької Богоматерi, бiля якого розгораються подiї роману. Сюжет роману, як i трактування окремих образiв, глибоко романтичний. Оповiдь розгортається динамiчно i драматично. Гюго використовує гротеск і контраст. А також гiперболу i емфазу в епiзодах зустрiчi божевiльної мешканки Щурячої нори iз загубленою дочкою бiля пiднiжжя шибеницi, на якiй та повинна загинути, в епiзодi смертi Фролло, якого скинув дзвонар з висоти Собору; в епiзодi, де описано скелет Есмеральди, знайдений в обiймах другого скелету з кривим спинним хребтом у склепi Монфокона. Мотиви, якi покладено в основу сюжету, пiдкреслюють романтичний характер твору: це чисте кохання потворного дзвонаря Квазімодо до прекрасної вуличної танцiвницi Есмеральди, злочинна пристрасть архiдиякона Клода Фролло, яка призводить до трагiчної загибелi Есмеральди. Образ Есмеральди - улюбленої героїнi народу - втiлив у собi в романтичнiй формi чудовi риси народного характеру: вона щира, правдива, спiвчутлива i людяна. В основi мотивiв роману знаходиться контраст прекрасного й потворного, свiтла й темряви як Квазімодо, так i Клода Фролло - романтичнi узагальнення: у Квазімодо божественна краса духу приховується в незвичайно потворному тiлi; жорстока й злобна душа Клода Фролло знаходиться в тiлi "божественної" краси. З iншого боку, за Гюго, аскет Клод i потвора Квазімодо - люди, якi вiдступили вiд законiв природи, природа мстить їм за це. Любов пробуджує в потворi людину, а у священика-аскета - звiра. Клод Фролло, за уявленнями свого часу, - людина вчена, має природнi здiбностi, але виявився морально та iнтелектуально спотвореним тою схоластичною наукою, всi ступенi якої вiн пройшов у пошуках поживи для свого розуму. Все людське в ньому виявилося придушеним церквою. Трагiчна iсторiя дiвчини з народу Есмеральди, яку звинувачують в чаклунствi i яка стала жертвою релiгiйного фанатизму, який розпалює церква, передається в романтичному стилi, не суперечить середньовiчнiй дiйсностi. Фiнал роману не має, на думку Гюго, песимiстичної iнтонацiї. Свiт для Гюго - арена боротьби двох початкiв - добра та зла, боротьби, яка штовхає зло на кiнцеву поразку. Мета курсової роботи: дослідити використання гротеску, як основного художнього засобу у романі Віктора Гюго „Собор Паризької Богоматері”. Завдання курсової роботи:дослідити походження та значення явища гротеску, його використання в романі В. Гюго; історію створення роману.Об’єктом дослідження курсової роботи є гротеск, як основний художній засіб.Предметом дослідження є роман В.Гюго “Собор Паризької Богоматері”.Розділ I. Роман „Собор Паризької Богоматері”- шедевр світової літератури.Роман „ Собор Паризької Богоматері”- це шедевр романтичного твору не тільки в творчості великого французького письменника, а й в усій світовій літературі. Цей твір ось уже більше півтора століття із захопленням читається у всіх кінцях землі.Роман „Собор Паризької Богоматері” був написаний Віктором Гюго під час Липневої революції, в 1831році. Історичні події не могли не зробити важливого впливу на світогляд художника. Звертаючись до історії, письменник не ставив перед собою цілі вивчити історичні процеси, їх закономірність, прослідити історичний розвиток характерів.Роман вражає багатством і динамічністю дій. Створюється враження, що автор переносить читача з одного світу в абсолютно інший. Так гучну тишу собору раптово змінюватиме шум Гревської площі, де кипить життя, де так чудно з’єднюються жорстокість і веселість, трагічне і смішне. Але всі нитки дій неодмінно зводяться до собору , який і є головним героєм. Він управляє долею кожного, навіть другорядного персонажа.Тема конфлікту любові і ненависті, краса і потворність, а так само проблема „відторгнутих суспільством” людей, виникнення і втрата нових ідей - все це дотепер залишається актуальним, непідвладним часу...Головним ідейно-композиційним стрижнем роману є любов циганки Есмеральди до двох героїв: архідиякона Клода Фролло і дзвонаря собору Квазімодо. Ця любов виявляє два характери. Персонаж Клода Фролло викликає співчуття, жалість. Слід сказати, що життя у цієї людини не склалося із самого початку: мрія виявилася роздавленою обставинами. Собор став його будинком, місцем, де молода людина залишила душу і пристрасть. Так вийшло, що відчуття, які, як йому здавалося, були поховані у минулому, захопили його. Він починає боротися з своєю пристрастю, але програє.У самому романі „ Собор Паризької Богоматері” виділяється безліч сюжетних ліній. Але найбільш трагічний момент гри долями людей.Затворниця Ролландової башти – Гудула, ненавидячи циганів, оскільки ті вкрали їїї дитину, проклинає Есмеральду, а у фіналі жінка впізнає у своєму заклятому ворогу втраченене дитя. Дочка гине на очах у матері.Нарешті, потрібно відзначити майстерність в зображенні масових народних сцен: представлення містерії, життя „ Двору Чудес”, події на Гревській площі.Тяжіючи в своїй філософській концепції до ідеалістичних узагальнень, Віктор Гюго зумів у своєму романі передати калорит тієї епохи, до якої він звернувся.Короткі відомості про автора Життя Віктора Гюго охопило майже ціле століття. Він народився 26 лютого 1802 року, коли ще не догоріла заграва...
Другие файлы:
Карнавалізація в романі В. Гюго "Собор Паризької Богоматері"
Історія написання роману "Собор Паризької Богоматері" В. Гюго, аналіз відображення карнавалу у його сюжеті та особливостях поведінки головних героїв....
Готика в архітектурі
Готика як художній стиль, характеристика її головних особливостей. Собор Паризької Богоматері 1163-1345 як приклад готичної архітектури у Франції. Соб...
Собор Паризької Богоматері
Всесвітньо відомий твір французького письменника Віктора Гюго. Історія прекрасної юної танцівниці, циганки Есмеральди і закоханого в неї потворного го...
Нравственная проблематика романа В. Гюго "Собор Парижской Богоматери"
Жизнь и творчество В.М. Гюго. Историческое и вымышленное в романе "Собор Парижской Богоматери". Противопоставление Средневековья и Эпохи Возрождения;...
