Василь Стус: життя та творчий шлях
«… Поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття ненависті, звільняється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі…»Василь Стус зі звернення до читачастус український поет біографія60-ті роки 20 ст. в СРСР були роками так званої хрущовської «відлиги». Це був період засудження «культу особи» Сталіна і деякої лібералізації радянського суспільства в 1956 – 1964 рр. Постійними репресіями було забезпечено цілковиту покору радянського народу владі. «Відлига» була ретельно спланована. Але на першій її хвилі раптом прокинулися молоді літературні сили. Саме в цей період в літературі з’являється ім’я Василя Стуса, як патріота та борця за правду, що він вдало доводить впродовж всього життя та творчої діяльності.А почалася ця сумна історія з трагічним фіналом у селі Рахнівка Гайсинського району, що на Вінниччині. 6 січня 1938 року у селянській родині народився хлопчик, який тоді не становив загрози для влади. Але вже наступного року батьки Василя – Семен Дем’янович та Ірина Яківна – переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), щоб уникнути примусової колективізації.З 1944 по 1954 рр. Василь навчався у міській середній школі № 150 і закінчив її зі срібною медаллю, а згодом вступив до педагогічного університету на історико-філологічний факультет. У студентські роки Стус постійно й наполегливо працював у бібліотеці та був членом літературного об’єднання «Обрій».Закінчивши університет з червоним дипломом, Стус працює учителем української мови та літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого служить в армії на Уралі. Саме в цей період починає писати вірші.Ходімо, друже мій, диванний хлопчику,ходімо в даль.Удвох шукатимем, чого нам хочеться,ану гайда!Цей вірш датований 1957 роком, а тому написаний коли поету ще не виповнилось двадцять років. Роком пізніше автор пояснює, куди йде цей його шлях.Ходім. Нам є де йти – дороги неозорі,ще сизуваті в прохолодній млі.Нам є де йти – на хвилі, на землішляхи – мов обрії – далекі і прозорі.З березня 1968 року Василь Стус працює літературним редактором газети «Социалистический Донбасс» та вступає до аспірантури Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Шевченка у Києві зі спеціальності «Теорія літератури», працює над дисертацією за темою «Джерела емоційності художнього твору» на матеріалі художньої прози. Встигає вчителювати в Горлівці.З листа до А. Малишка: «Зараз я читаю рідну мову в Горлівці, в російській, звичайно, школі. В Горлівці є кілька (дві-три) українських шкіл, яким животіти зовсім недовго. В Донецьку таких немає, здається. Отож, картина дуже сумна.У нас немає майбутнього. Коріння нації – тільки в селі, а "хуторянським" народом ми довго не проживемо, пам'ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації...»За час перебування в аспірантурі підготував і здав до друку першу збірку «Круговерть», написав ряд літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів з Гете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, яку очолював Лесь Танюк.Із вступного слова А. Малишка до першої добірки віршів: «...Нам здається, що творчість 21-річного учителя з Вінничини Василя Стуса має хороші поетичні зерна... Думка і художній образ часто живуть у нього органічно, воєдино злиті, форма вірша чітка і виразна. Добре знання мови визначає загальну культуру цього молодого здібного літератора...»У 1965 році Василь Стус одружився, а через рік народився син – Дмитро.У вересні 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом закликав партійних керівників і населення столиці засуджувати арешти української інтелігенції, що стало першим громадянським політичним протестом на масові репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури, а причиною вказано «систематичне порушення норм поведінки аспірантів і працівників наукового закладу». На цьому «нормальне» життя закінчилось, але роки тимчасових робіт стали найщасливішими роками його життя. Хоча з моменту виступу у кінотеатрі за ним слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями у подорожі. Не можна також оминути того великого значення, якого набула для нього робота в архіві. Працював у державному архіві, на шахті , на залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. З 1966 року – старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР. Саме в цей час видавництво відхилило публікацію першої збірки віршів «Круговерть». Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів. Було відхилено і другу збірку Василя Стуса «Зимові дерева». Однак її опублікували у самвидаві. У 1970 році ця книга віршів поета потрапила до Бельгії і була видана у Брюсселі.Життєвий вибір доводиться робити на грані, але відступати нікуди. У 1968 році Стус виступає з прощальною промовою над могилою художниці Алли Горської, звинувативши владу в її вбивстві. Поет відчуває неминучість арешту, але, незважаючи на це, інтенсивно працює. Закінчено і видано 12 примірників поезій «Веселий цвинтар. Стус у відкритих листах критикує панівну систему. Що після «відлиги» почала повертатися до тоталітаризму, відновлення культу особи та порушення прав людини.У 1971 році українські дисиденти вперше вирішили створити легальну правозахисну організацію на зразок «Ініціативної групи» у Москві. До цього кроку їх підштовхнув арешт Строкатої-Караванської в Одесі. Літературна діяльність поета, звернення та протести спричинили арешт у січні 1972 року. На початку вересня 1972 року Київський обласний суд звинуватив його у «антирадянській агітації» і за судив до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських та магаданських таборах.Восени 1975 року Стус ледве не загинув унаслідок пориву виразки шлунку. Більшість віршів, що Стус написав у концтаборі, вилучались і знищувались, лише деякі потрапляли через листи до дружини. Саме ці поезії склали основу четвертої збірки поезій.По закінчення строку в концтаборі Стуса у 1977 році вислали в Матросове Магаданської області, де він працював на золотих копальнях. 20 серпня 1977року зі Стусом стався нещасний випадок(пер...
Другие файлы:
Василь Стус. Життєвий і творчий шлях поета, людини, громадянина
Василь Стус. Життєвий і творчий шлях поета, людини, громадянина. Дидактичні картки для поглибленого вивчення творчості Василя Стуса у школі....
Василь Стус - постать, що єднає Україну
Василь Стус як видатний український поет, критик, публіцист, автор самвидаву, член Української Гельсінкської групи. Сім’я Василя Стуса. Секрети творчо...
Василь Стус – летюча зірка української літератури
Характеристика етапів життя Василя Стуса – українського поета, літературознавця, перекладача. Участь поета у культурно-національному русі та його прав...
