Гуманітарне наукове знання в межах механістичної картини світу (XVII-XVIII століття)

Передумови виникнення, етапи становлення та принципи концепції механістичної картини світу, яка складалася під впливом матеріалістичних уявлень про матерію і форми її існування. Зміна світогляду внаслідок еволюції філософії, природознавства, теології.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Зміст

Вступ

1. Передумови виникнення та етапи становлення концепції механістичної картини світу

2. Основні принципи та закони механістичної картини світу

3. Гуманітарне знання в рамках механістичної картини світу

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Під науковою картиною світу звичайно розуміють найбільш загальне зображення реальності, в якому зведені у системну єдність усі наукові теорії, що допускають взаємне узгодження. Іншими словами, картина світу - це цілісна система уявлень про загальні принципи і закони будови природи. Наукова картина світу дає людині розуміння того, як влаштований світ, якими законами він управляється, що лежить в його основі і яке місце займає сама людина у Всесвіті. Відповідно, під час революції ці уявлення змінюються докорінним чином.

Історія людства знає дві глобальні наукові революції: XVI - XVII ст. і науково-технічну революцію XX ст., які привели до кардинальної зміни уявлень про фундаментальні основи світобудови, простір, час і відповідно картини світу. Наукова революція XVI - XVII ст. була революційним стрибком перш за все в науках, що вивчають механічну форму руху матерії. В результаті відбулося становлення класичного природознавства, яке у свою чергу створило, так звану, механістичну картину світу. Становлення механістичної картини світу пов'язують з іменами Галілея, Кеплера, і особливо, Ньютона. ЇЇ формування відбувалося декілька сторіч і завершилося практично лише в середині XIX ст.

Основу цієї картини світу складає ідея атомізму, згідно з якою всі тіла складаються з неподільних першоелементів-атомів, що знаходяться в безперервному тепловому русі. Саме вони є «цеглинами» світобудови. Взаємодіючи один з одним, атоми утворюють молекули і врешті-решт всю матерію Всесвіту. При цьому взаємодія будь-яких тіл відбувається як при їх безпосередньому контакті, так і на відстані (тяжіння). Вирішуючи проблему взаємодії тіл на відстані, Ньютон запропонував принцип дальнодії. Згідно даному принципу взаємодія між тілами відбувається миттєво, незалежно від відстані. Причини ж самої взаємодії у даній картині світу залишилися нез'ясованими. Ще одним першоелементом буття є всепроникний ефір, який заповнює весь простір і є середовищем, в якому розповсюджується світло.

Г. Башляр Башляр Г. Новый рационализм / Гастон Башляр / Перевод с французского Ю. Сенокосова, М. Туровера. Предисловие и общая редакция А. Ф. Зотова. - М.: Прогресс, 1987. - 376 с., а також В.Н. ПорусПорус В.Н. Многомерность раціонального / Вадим Натанович Порус // Эпистемология & философия науки. - 2010. - Т.XXIII. - №1. - C.5 -16, П.П. Гайденко Гайденко П.П. Научная рациональность и философский разум / Пиама Павловна Гайденко. - М.: Прогресс-Традиция, 2003. - 528 с., С.С. Аверінцев Аверинцев С.С. Два рождения европейского рационализма и постейшие реальности литературы / Сергей Сергеевич Аверинцев // Человек в системе наук. - М.: Наука, 1989. - С. 332 - 342. та інші, досліджували феномен раціонального. Вчені розглянули різні критерії раціональності, проаналізували еволюцію уявлень про раціональне в історії філософії, а також розкрили роль наукової раціональності в розвитку науки. Але технічна раціональність не була об'єктом їх досліджень.

Коли ж філософами досліджується проблема взаємозв'язку наукового і технічного знання, або філософського і технічного - як в працях Л. Мемфорда, Р. Мертона, Ж. Еллюля, а також В. І. Бєлозєрцева, Я. У. Сазонова, В. П. Каширіна, А.М. Розіна, В. Г. Горохова, - то феномен раціональності не розглядається як основний об'єкт дослідження.

Актуальність теми роботи визначається тим, що для розуміння тенденцій еволюції картин світу та місця в них гуманітарних наук, вивчення етапів становлення та принципів механістичної картини світу є важливим, оскільки ці ідеї ініціювали докорінну зміну наукової картини світу того часу.

Метою роботи є дослідження передумов виникнення, становлення та місця гуманітарних наук у механістичній картині світу XVII - XVIII століття.

Мета передбачає виконання наступних задач:

- розглянути передумови виникнення механістичної картини світу;

- висвітлити основні принципи та концепції механістичної картини світу;

- взаємозв'язок та місце гуманітарного знання в механістичній картині світу.

Об'єктом роботи виступає дослідження місця гуманітарної науки у механістичній картині світу.

Предметом є процес становлення теорій механістичної картини світу.

Методологічною та джерельною базою роботи виступають праці відомих філософів та науковців, які зробили вагомий внесок у становлення означеної концепції - Г. Галілей Галилей Г. Диалог о двух главнейших системах мира - птоломеевой и коперниковой./ Галилео Галилей. - М.-Л.: ГИТЛ, 1948. - 562 с., Ф. Бекон, П-С. Лаплас Лаплас П. С.Изложение системы мира. / Пьер-Симон Лаплас. - Л.: Наука, 1982. - 376 с., Р. Декарт, П. Гассенді, Б. Спіноза, Дж. Локк Локк Дж. Сочинения в трех томах: Т. 3. / Дон Локк. - М.: Мысль, 1988.- 668 с., Г. Лейбніц, І. Ньютон Ньютон И. Математические начала натуральной философии / Исаак Ньютон / Перевод с латинского и примечания А.Н. Крылова - М.: Наука, 1989. - 688 с., а також вчених філософів, істориків науки, які досліджували етапи становлення механістичної картини світу.

Хронологічні рамки роботи визначені темою і охвачують період XVII - XVIII століття.

1. Передумови виникнення та етапи становлення концепції механістичної картини світу

механістичний матерія філософія природознавство

Трагічна загибель Джордано Бруно сталася на рубежі двох епох: епохи Відродження і епохи Нового часу. У останній особливу роль зіграло XVII століття, що ознаменувалося народженням сучасної науки, у витоків якої стояли такі видатні учені, як Галілей, Кеплер, Ньютон.

У вченні Галілео Галілея (1564 - 1642) були закладені основи нового механістичного природознавства. Як свідчать А. Ейнштейн і Л. Інфельд, «найфундаментальніша проблема, що залишалася впродовж тисячі років недозволеної із-за складності, - це проблема руху». Галилей Г. Диалог о двух главнейших системах мира - птоломеевой и коперниковой./ Галилео Галилей. - М.-Л.: ГИТЛ, 1948. - С. 92.

До Галілея загальноприйнятим в науці вважалося розуміння руху, що вироблене Арістотелем і зводилося до наступного принципу: тіло рухається тільки за наявності зовнішньої на нього дії, і якщо ця дія припиняється, тіло зупиняється. Галілей показав, що цей принцип Аристотеля (хоча і узгоджується з нашим повсякденним досвідом) є помилковим. Замість нього Галілей сформулювавши абсолютно інший принцип, що отримав згодом найменування принципу інерції: тіло або знаходиться в стані спокою, або рухається, не змінюючи напрями і швидкості свого руху, якщо на нього не робиться якої-небудь зовнішньої дії.

«Відкриття, зроблене Галілеєм, і застосування ним методів наукового пізнання були одним з найважливіших досягнень в історії людської думки, і воно відмічає дійсний початок фізики. Це відкриття учить нас тому, що інтуїтивним виводам, що базуються на безпосередньому спостереженні, не завжди можна довіряти, оскільки вони іноді ведуть по хибному сліду» Башляр Г. Новый рационализм / Гастон Башляр / Перевод с французского Ю. Сенокосова, М. Туровера. Предисловие и общая редакция А. Ф. Зотова. - М.: Прогресс, 1987. - С. 47..

Велике значення для становлення механіки як науки мало дослідження Галілеєм вільного падіння тел. Він встановив, що швидкість вільного падіння тіл не залежить від їх маси (як думав Аристотель), а пройдений тілом, що падає, шлях пропорційний квадрату часу падіння. Галілей відкрив, що траєкторія кинутого тіла, що рухається під впливом початкового поштовху і земного тяжіння, є параболою. Галілею належить експериментальне виявлення ваговитості повітря, відкриття законів коливання маятника, чималий вклад в розробку вчення про опір матеріалів.

Галілей виробив умови подальшого прогресу природознавства, що почалося в епоху Нового часу. Він розумів, що сліпа віра в авторитет Аристотеля сильно гальмує розвиток науки. Істинне знання, вважав Галілей, досяжно виняткове на шляху вивчення природи за допомогою спостереження, досвіду (експерименту) і озброєного математичним знанням розуму, - а не шляхом вивчення і звірення текстів в рукописах античних мислителів. Бернал Дж. Наука в истории общества / Дж. Бернал. - М.: Издательство иностранной литературы, 1956. - С. 102.

Росту наукового авторитету Галілея сприяли його астрономічні дослідження, що обґрунтовували і затверджували геліоцентричну систему Коперника. Використовуючи побудовані ним телескопи (спочатку це був скромний оптичний прилад з триразовим збільшенням, а потім був створений телескоп і з 32-кратним збільшенням), Галілей зробив цілий ряд цікавих спостережень і відкриттів. Він встановив, що Сонце обертається навколо своєї осі, а на його поверхні є плями. У найбільшої планети Сонячної системи - Юпітера- Галілей виявив 4 супутники (з 13 відомих нині). Спостереження за місяцем показали, що її поверхня гористої будови і що цей супутник Землі має лібрацію, тобто видимі періодичні коливання маятникового характеру навколо центру. Галілей пе...