Студенческий сайт КФУ - ex ТНУ » Учебный раздел » Учебные файлы »Философия

Видатні філософи

Тип: реферат
Категория: Философия
Скачать
Купить
Особливості вчення Спінози про єдину, невичерпну, нескінченну субстанцію, з безмежною кількістю атрибутів. Ерік Фромм як соціальний психолог, філософ, психоаналітик, представник "Франкфуртської школи", один із засновників неофрейдизму та фрейдомарксизму.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

План

1. Марк Аврелій

2. Данте Аліг'єрі

3. Мішель де Монтень

4. Еразм Роттердамський

5. Спіноза

6. Рене Декарт

7. Альберт Великий

8. Емрік Фромм

9. Ямкоб Бемме

1. Марк Аврелій

"Любити тих, хто помиляється та входить в оману - особлива якість людини. Така Любов народжується тоді, коли ти розумієш, що всі люди - твої брати, що вони погрузли у нечесті сьогодення та помиляються у вчинках не по своїй волі"

26 квітня 121 року-- 17 березня 180 року

Марк Аврелій, Анній Вер Антонін -- Римський імператор із династії Антонінів, який був при владі в 161-180 рр.

Марк Аврелій належав до давнього італійського роду Анніїв Верів. Його наставником у стоїчній філософії став Аполлоній Халкедонський. Релігійно-моральний аспект стоїцизму справив найсильніше враження на Марка Аврелія. Він дізнався про нього від Юнія Рустика, якого дуже поважав: із Рустиком він завжди радився і в державних, і в приватних справах. Вивчав він також право, риторику й граматику.

Імператор Адріан, що доводився йому далеким родичем, був покровителем Марка із самого дитинства. Імператор усиновив Антоніна Пія, однак, із тією умовою, щоб сам Пій усиновив Марка і Луція Верів. Таким чином, він ніби наперед готував Марка в спадкоємці самому Антоніну. Прийнявши владу, Марк Аврелій негайно призначив своїм співправителем Луція Вера з титулами Августа й Цезаря, і з цього часу вони спільно керували державою. Їхнє правління було відзначено важкими війнами із зовнішніми ворогами, епідеміями і стихійними лихами. У 166 році всі племена від Іллірика до Галлії об'єдналися проти римської держави. У 168 році Марк Аврелій очолив похід проти них. Витративши на цю війну всю свою скарбницю, він улаштував на форумі Траяна торги предметів розкоші, що належали імператорові: він продав золоті й кришталеві келихи, імператорський посуд, шовковий золочений одяг дружини, навіть дорогоцінне каміння, яке він знайшов у великій кількості в потаємній скарбниці Адріана. Цей розпродаж тривав два місяці й приніс стільки золота, що Марк Аврелій міг успішно продовжити боротьбу, здобути багато перемог та гідно нагородити воїнів. У 175 році здійснив похід до Єгипту з метою придушити заколот. У 178 році виступив у похід проти маркоманів і сарматів, де два роки потому знайшов свою смерть, заразившись чумою. Смерть свою він прийняв спокійно й мужньо.

Основна робота: „Наодинці із собою” („Роздуми”)

2. Данте Аліг'єрі

“Дарунок найдорожчої оцінки

Що добрий Бог в щедроті дав нам всім,

Оцінювати й визначати вчинки,-

Свобода волі та, що лиш самим

І надаватиметься тільки їм”

Усім розумним надана створінням

Італійський поет Данте Аліг'єрі (1265-1321), посідає особливе місце серед мислителів минулого. Поет, філософ, громадянин -- Данте відкрив нову сторінку культурної історії Європи, тієї історії, яка пишеться і донині.

Данте Аліг'єрі, великий поет і мислитель, провісник епохи Відродження, народився у Флоренції в 1265 році. Він походив із знатного римського роду, що брав участь в заснуванні Флоренції. В рідному місті Данте одержав базову освіту, потім продовжив навчання на юридичному факультеті Болонського університету. В Болоньї Данте познайомився з багатьма поетами того часу, великий вплив на нього справив Гвідо Гвініцелі -- засновник так званого “солодкомовного стилю” в поезії. Новий стиль передбачав вільний вияв почуттів і переживань поета, широту застосування слів, загальнодоступність мови нової поезії.

Після повернення у Флоренцію, Данте брав участь в битві на Кампальдино, перемогу в якій одержали флорентійці, потім був пов'язаний із політичною діяльністю. В 1302 році Данте був вигнаний із Флоренції через політичні міркування і більше не повертався в рідне місто. Він мандрував Італією, деякий час жив і викладав в Парижі. Останні декілька років життя поет прожив в Равенні, де і помер в 1321 році.

Поворотною подією всього життя і творчості Данте стала його зустріч з Беатріче. Вони побачили один одного вперше на святі. Данте було тоді девять років, а Беатріче вісім, і з того часу Амор заволодів серцем поета. Але мріям не сталося здійснитися: Беатріче помирає у віці двадцяти чотирьох років, а Данте проносить любов до неї через все своє життя і оспівує її у своєму грандіозному творі -- “Божественній комедії”.

3. Мішель де Монтень

"Тому, хто не пізнав науки добра, інша наука принесе лише шкоду..."

Французький мислитель, юрист, політик.

М. Монтень (1533 - 1592) народився в купецькій сім'ї, родове ім'я якої було Ейкем. Вивчав філософію в Гійєнському коледжі й університеті міста Бордо. Продовжив навчання в Тулузькому університеті. З 1557 був членом парламента Бордо, двічі ставав мером Бордо. На його погляди вплинули ідеї стоїцизму та скептицизму.

Не прагнучи створити власну філософську систему, виступив основоположником жанра філософсько-моралістичного есе в європейській культурі. Був загальновідомий як глибокий знавець і тонкий інтерпретатор класичної традиції. Метою творчості Монтеня було написання своєрідного “підручника життя”, оскільки на думку Монтеня “немає нічого більш прекрасного й виправданого, ніж добре й чесно виконати роль людини”.

Мішель Монтень жив у складні часи -- Варфоломіїва ніч, епідемія чуми, релігійні війни, -- він називає своє століття "настільки свинцевим, що не тільки сама доброчесність, але навіть поняття про неї -- річ невідома".

Незважаючи на це, у Монтеня були власні критерії, якими він керувався в питаннях честі й справедливості. Він справжній філософ, і його філософія -- жива, реальна, ясна й життєствердна.

Головні твори: “Досвіди” (в трьох книгах); “Подорожній журнал” (написаний в жанрі індивідуального щоденника в 1580 - 1581).

4. Еразм Роттердамський

"Даруй світло і тьма пройде сама собою"

Еразм народився у 1466 чи 1469 році в Роттердамі. Незважаючи на те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про маму відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році підчас епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.

У віці 25 років, у 1488 чи 1492, Еразм висвятився на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського призвання, а інститут чернецтва став одним із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир -- його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього запрошення на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню перманентний статус.

В 1495 році за згодою єпископа Еразм поїхав на навчання до Паризького університету. Університети були на той час центром схоластичної науки, хоча вже почали попадати під вплив гуманізму. Еразм навчався в Парижі, Льовені, Англії й Базелі, хоча не належав твердо до жодного із цих місць. В Англії він заприятелював із провідними мислителями епохи короля Генрі VIII: Джоном Колетом, Томасом Мором, Джоном Фішером, Томасом Лінакром і Вільямом Ґросином. Певний час він викладав в Кембриджі.

Повернувшись із Англії, Еразм вирішив вдосконалити свої знання грецької мови, що дозволило б йому на глибшому рівні вивчати теологію й підготувати нове видання Біблії в перекладі Жерома. Незважаючи на хронічну нестачу грошей, Еразм зумів, наполегливо працюючи день і ніч й благаючи друзів допомогти йому книгами й грошима на вчителів, вивчити мову за три роки.

Еразм віддавав перевагу життю незалежного вченого, й свідомо намагався уникати зв'язків, які могли б обмежити його свободу думки й літературного самовираження. При житті йому нерідко пропонували почесні й вигідні посади в академічному світі, але він відмовлявся, віддаючи перевагу непевним, але цілком достатнім гонорарам незалежного діяча літератури. Період з 1506 по 1509 рік він провів в Італії, частково у видавництві Альдуса Манутиса у Венеції, але його зв'язки з італійським ученим світом були все ж не такими широкими, як можна було б сподіватися.

Перебування Еразма в Льовені зробило його мішенню для критики з боку кіл, ворожих до принципів літературних реформ, яким він присвятив своє життя. Відчуваючи утиски, він знайшов притулок в Базелі, де завдяки швейцарській гостинності отримав змогу вільно висловлюватися, й д...

Другие файлы:

Щастя як етична проблема
Щастя як стан задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості; насолоджувальний досвід, емоція, що породжується від володіння д...

Видатні рекламісти та рекламні агенції ХХ ст.
Креативний внесок Девіда Аббота в розвитку реклами у Великій Британії. Видатні діячі рекламного бізнесу у Франції. Провідні рекламні агентства Нідерла...

Створення інформаційної системи "Видатні особистості Харківщини"
Фактори, що гальмують або обумовлюють впровадження інформаційних систем у навчально-виховний процес. Використання можливостей табличного процесору в п...

Видатні мікробіологи 2

Видатні українські біологи