Художники України кінця 19 початку 20 століття

Вивчення біографії, життєвого та творчого шляху відомих архітекторів XIX століття: Бекетова О.М., Бернардацці О.Й., Городецького В.В. та ін. Видатніші гравери та художники цього періоду: Жемчужников Л.М., Шевченко Т.Г., Башкирцева М.К., Богомазов О.К.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

1

РЕФЕРАТ

Історія мистецтва

Художники України кін 19 поч. 20 ст.

Зміст

Архітектори XIX століття …………. 2

Гравери XIX століття……………… 11

Художники XIX століття……..…… 14

Скульптори XIX століття……...….. 25

Архітектори XIX століття.

Олексій Миколайович Бекетов -- (1862-1941, Харків) - відомий український і радянський архітектор і художник-пейзажист, академік архітектури з 1894, професор Санкт-Петербурзької Імператорської Академії мистецтв з 1898, доктор архітектури з 1939, Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1941). Автор більше двадцяти архітектурних шедеврів, в основному в стилі російської класичної архітектурної школи і модерн.

Меморіальна дошка на будівлі Інституту вакцин і сироваток на вул. Пушкінській в Харкові.

Народився 19 лютого (3 березня) 1862 року в місті Харкові (за іншими даними - в Києві), у родині Миколи Миколайовича Бекетова - засновника фізико-хімічної науки, академіка Імператорської Академії Наук.

Здобув освіту на архітектурному факультеті Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, у професорів Д. І. Грімма і А. І. Кракау в 1882-1888 роках. Працював в той же час у відомого петербурзького архітектора

М. Є.Месмахера, беручи участь в проектах палацу Великого князя Михайла Михайловича, будівлі архіву Державної ради та ін.

Звання академіка архітектури отримав у 1894 році за проект будівлі Громадської бібліотеки на півтора мільйона томів, з 1921 носить ім'я бібліотека Короленка, найбільшої бібліотеки Східної України.

Значною мірою сформував архітектурний вигляд міста Харкова (більше 40 будівель), особливо Нагірного району, вулиць Пушкінської, Мироносицькій провулка і Садово-Куликовської.

Близько 60 будівель за його проектами побудовані також в Криму (Сімферополь, Алушта), Києві, Ростові-на-Дону, Катеринославі, Лубнах, Новочеркаську, Бєлгороді, Баку, Донецьку і містах Донбасу (Горлівці, Макіївці і інших).

Бекетов виховав ціле покоління молодих російських і радянських архітекторів, які вчилися в технологічному (ХПІ), інституті мистецтв (ХХПІ), інженерно-будівельному (ХІБІ) та інституті інженерів комунального господарства (ХІІКБ) у Харкові. Серед його учнів відомі архітектори А. М. Душкін, Я. Г.Ліхтенберг, В. Г. Кричевський.

Був одружений на дочці північноросійського гірничопромисловця Олексія Алчевського Ганні (1868-1931), яка була художницею.

Помер 23 листопада 1941 року в окупованому німцями Харкові.

Був похований на міському кладовищі на місці нинішнього Молодіжного парку. У другій половині 1970-х років, перед ліквідацією кладовища, прах був перенесений на тринадцяте міське кладовище Харкова.

1896 г., Алушта, будинок-дача Бекетова;



1911 р., Сімферополь, колишній Прибутковий будинок з театром Таврійського дворянства.

Олександр Йосипович Бернардацці (1831, П'ятигорськ - 14 (26) серпня 1907, станція Фастів) - російський архітектор, член Товариства цивільних інженерів, Петербурзького товариства архітекторів.

Олександр Бернардацці народився в П'ятигорську в 1831 році. Син швейцарського архітектора Джузеппе Бернардацци, побудував місто П'ятигорськ. Династія Бернардацці, що відбувалася з Памбіо, кантон Тічино, влаштувалася на півдні Росії при Олександрі I.

У 1843 році визначено в молодші класи Будівельного Училища в Петербурзі, закінчив курс по першому розряду зі званням архітекторського помічника. З 1850 року призначений на молодшу технічну посаду в Бессарабську обласну будівельну та дорожню комісію.Майже 30 років був Городовим архітектором Кишинева. З 1875 року - почесний громадянин Кишинева.

У 1883 році переїхав до Одеси, але продовжував проектувати і для Бессарабії, пізніше працював в Новоросійському Університеті.Бернардацці був прихильником класицизму, потім неокласицизму, в той же час він тяжів до стилізації італійського ренесансу з елементами готики.

Олександр Бернардацці помер у відрядженні в Фастові під Києвом. Згідно із заповітом він був похований в Кишиневі поруч зі своєю матір'ю.

Він побудував безліч адміністративних будівель в Одесі: залізничний вокзал «Одеса-Головна» (1879-1883 рр.., За проектом архітектора В. А.Шретера, зруйнований нацистами у 1944 р.), інвалідний будинок (нині - ВО «Харчопромавтоматика» по вул. Мечникова, 53, 1886) і будівлю Одеського відділення Російського Технічного Товариства (дослідне виробництво ФХІ АН УРСР, по вул. Княжої, 1, 1887 р. за проектом архітектора Е. Я. Меснера та інженера П. С.Чеховича).

У 1879 році Бернардацці стає міським архітектором Одеси. З 1890-х рр.. проектує безліч прибуткових будинків і особняків, серед яких: вул. Преображенська, 15 і Пастера, 34 (1891), Гоголя, 23 і Троїцька, 20; Базарна, 20 (1893), тютюновий магазин по вул.Дерибасівській, 31 (1894) і особняк по вул. Дідріхсона, 7.

У той же час О. О. Бернардацці проектує і будує громадські будівлі: клініки медичного інституту по вул. Пастера, 7 (у співавторстві з архітектором Н. Ш. Толвінським), лікарня по вул.Бєлінського, 9 (1892, за проектом архітекторів Шміда та Шнеєра), реформатська церква (театр ляльок по вул. Пастера, 62), готель «Червона» по вул. Пушкінській, 15 (б. «Брістоль», 1898-1899 рр.., З молодим архітектором А. Б.Мінкусом) і будівля Нової купецької біржі (1894-1899), виконаної у співпраці зі скульпторами Молінарі, Менціоне і Едуардсом, художниками Кассіолі і Каразіним.

На честь 50-річчя архітектурної діяльності А.Бернардацці в 1900 році біля входу в біржу було встановлено бронзовий бюст зодчого роботи скульптора Б. В. Едуардса. Спроектував Свято-Нікольський собор.

Вулиця Княжа, 1



Перша будівля вокзалу (не збереглося)

Владислав Владиславович Городецький (справжнє ім'я - Лєшек Дезидерій Владислав Городецький; 23 травня (4 червня) 1863-3 січня 1930) - архітектор. Працював переважно в Києві, після еміграції в 1920 році - в Тегерані.

Народився в травні 1863 року в польській шляхетській родині на Поділлі в селі Шолудьки (нині в Немирівському районі Вінницької області). У 1890 році закінчив Імператорську Академію мистецтв у Петербурзі. У тому ж році переїхав до Києва, де прожив 30 років.

Городецький був власником цементного заводу «Фор» під Києвом і реалізовував більшість своїх проектів зі свого бетону.

У 1920 році емігрував до Польщі.У 1928 році американська компанія, яка інвестувала діяльність Городецького в Польщі, запросила його на посаду головного архітектора синдикату по спорудженню перських залізниць, і він переїхав до Тегерана. 3 січня 1930 Владислав Городецький помер.Похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб в Тегерані.

Іменем Городецького у Києві названо вулицю, що веде до Площі Незалежності, колишня Миколаївська, за радянських часів - Карла Маркса.

* 1890 - Південноросійський машинобудівний завод, Київ, вул. Жилянська, 101.

* 1897-1899 - Будинок національного художнього музею України. Київ, вул. Грушевського, 6. Центральний портал являє собою класичний давньогрецький ордер, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв. Пара величних левів стережуть будівлю.Зведений з бетону і є унікальним у своєму роді.

* 1899-1909 - Костел Святого Миколая, Київ, вул. Велика Васильківська, 75. Побудований в готичному стилі - з двома шпильчасті вежами, традиційним круглим вікном - «трояндою», з насиченим ліпним декором.

* 1900 - Караїмська кенаса в мавританському стилі. Київ, вул. Ярославів Вал, 7. Під час реконструкції купол було знищено.

* Меблева фабрика Кімаєра, Київ, вул. Архітектора Городецького, 13

* Прибутковий будинок, Київ, вул. Велика Васильківська, 25.

* 1901-1903 - Будинок з химерами - власний прибутковий будинок у стилі модерн, Київ, вул. Банкова, 10. Розташований на крутому схилі, тому на вулицю виходять фасади в три поверхи, а на подвір'я - шестиповерхові. Будинок оздоблений ззовні і зсередини безліччю скульптурних прикрас.Їх виконав італійський скульптор і близький друг архітектора - Еліо Саля (1864-1920), співавтор усіх архітектурних творів Городецького в Києві.

Пам'ятник В. Городецькому в Києві



Будинок з химерами

Будівля вокзалу в Тегерані

* гімназії в Умані та Черкасах.

* Лікарня в Мошнах.

* Цукровий завод у Шпикові.

* Мавзолей Потоцьких у с. Печера.

* Вілла в Євпаторії.

* Тегеранський залізничний вокзал (Іран).

* Палац для шаха в Тегерані.

* Готель в Тегерані.

Юліан Октавіан Захаревич (пол.Juljan Oktawjan Zacharjewicz) (17 липня 1837, Львів, Австрійська імперія - 27 грудня 1898, Австро-Угорщина, Львів) - ві...