Українська традиційна культура

Культура України в період від давніх часів до початку ХХІ ст. Внутрішні особливості національної культури українського народу та способи їх прояву в різних сферах суспільного життя. Поселення і житло, духовна культура українців. Український народний одяг.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

1.1 Загальна характеристика

1.2 Витоки української культури

1.3 Культура України в період від давніх часів до початку ХХІ століття

Висновки до І розділу

РОЗДІЛ ІІ. УКРАЇНСЬКА ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА

2.1 Матеріальна культура

2.2 Поселення і житло

2.3 Національний костюм

2.4 Система харчування

2.5 Світоглядні уявлення

2.6 Свята та обряди

Висновки до ІІ розділу

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

ДОДАТКИ



ВСТУП

Культура українського народу формувалася протягом багатьох років. Історія української культури бере свій початок з культури давнього населення України (до середини XІІІ ст.) і до XXІ ст. За цей період культура набула великого розквіту, пройшовши у своєму розвитку багато етапів. Були часи коли різні сфери культурного життя українців пригнічували, але українська нація зберегла основні традиції, які передавалися з покоління в покоління і дійшли до наших часів. Пам'ятки деяких культурних періодів дійшли до нас. Вони зберігаються у державних музеях, деякі експонати дуже давні, вони зберігаються у спеціальних умовах.

За останні десятиліття в Україні вийшла друком досить велика кількість праць, в яких прямо або опосередковано висвітлюються питання розвитку української культури. Чимало цікавих спеціальних досліджень присвячено різноманітним аспектам і явищам в історії української культури - історико-культурним епохам, окремим галузям вітчизняної культури, установам, видатним постатям (діячам культури і меценатів), духовним феноменам тощо.

Змістовий матеріал курсової роботи присвячений загальним тенденціям розвитку української культури в різні періоди її розвитку в загальних хронологічних межах від давніх часів до початку XXІ ст., окремим «галузевим» питанням, тобто висвітленню особливостей і здобутків різних галузей української культури та основні традиції і звичаї, яких дотримуються і в сучасній державі.

У різних наукових роботах досліджуються окремі аспекти, інтеграція яких дає ґрунтовне уявлення про особливості української національної культури. Але водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими.

Актуальність даної теми в тому, що складні питання української національної культури протягом багатьох років існування радянського суспільства спотворювались і перекручувались. Тому після здобуття державою незалежності створилися сприятливі умови для різнобічних аспектів вивчення цієї проблеми. Це зумовило те, що на даний момент значно збільшується інтерес науковців до даної проблеми. Також, дослідження обраної теми дає можливість всебічно розкрити різні сфери та аспекти культури українського народу.

Об'єкт дослідження: особливості української національної культури.

Предмет дослідження: процес формування української культури з її характерними рисами.

Метою дослідження є висвітлення ролі української культури в різні історичні періоди та окреслити основні традиції і звичаї, духовні цінності, які збереглися до нашого часу.

Поставлена мета обумовила розв'язання наступних завдань дослідження:

Виявити обставини формування української культури, осягнути їх вагомість та залежність від конкретних історичних умов.

Дослідити умови розвитку української культури в неоднозначних обставинах у різні історичні періоди.

Простежити тенденцію розвитку української культури від давніх часів до сьогодення.

Розкрити внутрішні особливості національної культури українського народу та способи їх прояву в різних сферах суспільного життя.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що: узагальнено різні аспекти розвитку української національної культури у працях різних вчених, обґрунтовано особливості та специфіку власне українських традицій та звичаїв.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (25 джерел).

Робота містить три додатки та ілюстрації.

Загальна кількість роботи 60 сторінок.

Основний текст роботи 37 сторінок.



РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

1.1 Загальна характеристика

Українська культура -- сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.

Для української національної культури основоположною базовою є народна культура на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Своєрідність української культури визначили також впливи географічних умов, особливості історичного шляху, а також взаємодія з іншими етнокультурами [2; 98].

Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися широкі маси суспільства - селяни, козаки, ремісники. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві -- народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київської Русі, став можливим підйом української культури в XVI -- XVII ст., і культурне відродження в XIX ст.

У той же час відчутні і негативні наслідки такого характеру розвитку української національної культури. Протягом тривалого часу багато талановитих людей, які народилися і виросли в Україні, потім покидали її, зв'язували своє подальше життя і творчість з російською, польською та іншими культурами. Крім того, прогрес у сфері природничих наук був виражений слабше, ніж у гуманітарній [11; 136] .

Разом з тим, самобутня і старовинна система освіти, яка досягла свого розквіту в добу Козаччини і забезпечила практично суцільну грамотність населення, давня традиція книгописання, орієнтованість на провідні центри Європи, зокрема на візантійську культурну традицію, роль України-Русі як центру християнства в східнослов'янському світі, а також як центру наук і вищої освіти завдяки розвинутій мережі колегіумів, Острозькій та Києво-Могилянській академії, меценатство та державна підтримка культури рядом визначних державників -- Костянтином Острозьким, Петром Конашевичем-Сагайдачним, Іваном Мазепою та ін. -- все це дозволило піднести українську культуру до рівня світового явища, створити ряд класичних шедеврів у галузі друкарства, архітектури, літератури, досягти значних успіхів у науці [19; 235].

Відомий дослідник української культури Іван Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії і гуманізм. Говорячи про гуманістичну суть української культури, потрібно відзначити і те, що сама система цінностей даної культури в період її активного розвитку (XVII -- XIX ст.) була досить специфічною. Багатий матеріал для такого висновку дає творча спадщина Григорія Сковороди, Феофана Прокоповича, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка. У своїх філософських творах вони вирішували питання про сутність та умови людського щастя, про значення людського існування [13; 47].

На відміну від суспільної думки інших європейських країн, де проблеми бідності, хвороб і безкультур'я мислилося подолати шляхом технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, за допомогою зусиль освічених монархів і соціального експериментування, українські мислителі закликають до іншого. «Споріднена праця» і самопізнання, свобода, заради якої не шкода розлучитися з благополуччям, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним -- ось ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі у дусі пізнішого європейського екзистенціалізму. Сьогодні такі підходи мають особливе значення для всього людства [22; 240].

Український народ прожив багату і бурхливу історію. Жити йому довелось на роздоріжжі, через яке проходило багато різних народів і племен. Майже кожен з них зазіхав на українську землю. У таких тяжких, складних умовах доводилось віковічно захищати свою волю від ворогів, доводилось бути й поневоленим. Ця боротьба виховала у українців найяскравішу, найхарактернішу рису - волелюбність. Саме вона спричинилася до того, що вже в кінці XVI ст. в Україні здійснювалась найперша в той час демократія. Запорізька Січ стала найміцнішим бастіоном демократії та свободи не тільки в себе, але й для сусідніх народів. Тому і вся творчість народу пронизана волелюбним характером. Не раз втрачаючи волю, незалежність, українці тужили за нею, і цю тугу та боротьбу за волю відтворили у всіх проявах своєї творчості - у безмежному морі задушевних пісень, дум, легенд; у малярстві, вишивці, гончарстві, ткацтві тощо.

1.2 Витоки української культури

В умовах розбудови суверенної Української держави, відродження національної культури особливе значення має об'єктивне висвітлення етно...