Розвиток театральної культури у Слобідській Україні в XIX столітті

Початок діяльності Харківського театру, поступовий зріст його популярності завдяки видатним акторам та цікавому репертуару. Робота театру за радянських часів. Вклад І. Штейна, К. Соленика, М. Щепкіна, І. Карпенка-Карого у розвиток театрального мистецтва.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

Розвиток театральної культури у Слобідській Україні в XIX столітті

Виконала: студентка 4 курсу

ф-ту ТМ групи 1- ТА

Шульга Ольга

Харків 2012



Харківський театр

На початку XIX ст. кілька років у Харкові постійного театру не було. Час від часу тут виступали тільки гастролери. Відновив свою діяльність Харківський театр 1808 року. Ядром трупи стали заїжджі актори (два чоловіка і жінка), до яких приєдналися місцеві чиновники. Спочатку спектаклі виставлялися у тимчасовому балагані, що знаходився на Миколаївській площі (тепер площі Конституції). Незабаром на цій площі була споруджена нова будівля для вистав, так званий « театр Шредера » (за ім'ям чиновника, що керував у місті театральними справами). Харків'яни любили сценічне мистецтво і відвідували всі спектаклі, що виставлялися у театрі. Проте ні акторська майстерність виконавців, ні репертуар тодішнього театру не відповідали вимогам часу. У трупі було багато артистів іноземного походження які не говорили російською мовою, п'єси які ставилися були малозмістовними і нецікавими. Так продовжувалося до 1812 року, коли у зв'язку з війною театр на деякий час припинив свою діяльність. У 1813 році спектаклі у Харкові виставлялися лише під час ярмарок трупою І.Калиновського, яка не дуже користувалася популярністю у глядача.

Усі зароблені гроші він витрачав на постановки п'єс,поповнення акторського гардеробу тощо. У 1816 році Штейн побудував нове приміщення для Харківського театру. Знаходилося воно на нинішній Театральній площі, недалеко від Пушкінської вулиці.

Театральна площа

харківський театр актор мистецтво

Площа отримала назву на початку XIX століття в зв'язку з відкриттям тут постійного міського драматичного театру. У другій половині XVIII століття площею закінчувався місто. Далі йшов рів і вал. У 1785-1787 роках тут спорудили будівлю військового провіантського магазину, що збереглося до наших днів.

У 1816 році антрепренери А. І. Калиновський і І.Ф. Штейн побудували на площі дерев'яне театральну будівлю. Воно знаходилося в східній частині площі, на місці нинішнього будинку Інституту удосконалення вчителів (кут вулиці Пушкінської та Театрального узвозу). Театр був досить великий. Разом з галереєю він мав три яруси. Однак цей постійний театр був не краще тимчасового театру Шредера, що знаходився на Миколаївській площі (нині площа Радянської України). Ось що розповідали про театр старожили: «Театр по зручностях для публіки трохи відрізнявся від старого. Зябнеш, нудно в темному залі; тут дме, там капає. Печей в ньому не було, так що взимку глядачі сиділи в шубах і калошах. Глядацька зала і сцена висвітлювалися сальними свічками. Усередині театр представлявся таким же убогим і недоладним, як і зовні. Колони були пофарбовані білою глиною ».

У цьому театрі з 1816 по 1818 рік, на зорі своєї театральної діяльності, працював великий російський актор М.С. Щепкін, який залишив цікаві спогади про Харківському театрі в «Записках актора». У перші роки існування театру тут виступали актори Угаров, Барсов, Налетова, Пряженковская. У театрі починали сценічну діяльність І. А. Петров, який став згодом солістом петербурзької опери, видатні актори М. X. Рибаков, К. Т. Соленик, Л. І. Млотковська. За спогадами Г. Ф. Квітки-Основ'яненка в той час в театрі працювало 40 акторів, балетна трупа складалася з 20 осіб, а оркестр був «першим у всіх тутешніх губерніях». Харків'яни дуже полюбили свій театр, його артистів. Але трупі часто доводилося виїжджати на гастролі, тому що Харків не міг забезпечити театр постійними зборами.

Частими гостями театру були студенти університету. Однак на початку 1818 року Олександр I заборонив студентам Харківського університету відвідувати театр до особливого розпорядження. Причиною цього став інцидент стався в театрі 25 листопада 1817, коли студенти при появі міського поліцмейстера Лаврова підняли шум і розкидали листівки, що вимагають припинення грубого ставлення до студентів з боку поліції.

Відкриття театру мало оживило площу, як і раніше, вона залишалася глухим куточком міста.

На початку XIX століття на площі була зосереджена торгівля дровами, тому поряд з Театральної її називали Дров'яний.

На початку 40-х років недалеко від театру стояв будинок, в якому жив історик, етнограф і письменник Н. І. Костомаров. Там часто збиралися харківські літератори А. Л. Метлинський, М. М. Петренко, Я. І. Щоголєв.

Протягом 30-40-х років минулого століття площа поступово забудовувалася кам'яними будівлями. У 1841 році власник театру Л. Ю. Млотковська почала будівництво театрального приміщення, проект якого склав архітектор А. Тон.

Театр був побудований в іншому кінці площі, при виході її на Сумську вулицю. Він вигідно відрізнявся від старого як своїм зовнішнім виглядом, так і внутрішньою обробкою. У залі було 60 лож, розташованих в трьох ярусах, 150 крісел партеру. Всього він вміщав 1020 чоловік. Глядацька зала добре опалювався і освітлювався гасовими лампами. За відгуками сучасників, Харківський театр вважався кращим серед провінційних театрів. Урочисте відкриття його відбулося 15 серпня 1842 року.

Л. Ю. Млотковська, палко любила театр. Поряд з М. X. Рибаковим, К. Т. Соленик, Л. І. Млотковська на сцені Харківського театру грали Д. Д. Жураховський, І. X. Дрейсіг, К. М. Зелінський, І. І. Лавров (Барсуков), А. П. Ленський, Л. С. Протасова. Театр мав балетну трупу на чолі з балетмейстером Поляковим і оркестр з 18 музикантів під керуванням диригента Бурлацький. При театрі була організована школа, в якій виховувалися і навчалися балетному і театральному мистецтву дванадцять дітей.

Велику допомогу театру надавала громадськість міста, зокрема відомий літератор, перекладач творів В. Шекспіра, професор університету І. Кронеберг.

Харківський театр користувався великою популярністю. Тут часто виступали прославлені майстри сцени, такі, як корифеї Малого театру П. С. Мочалов і В. І. Живокіні. У червні 1846 року в театрі виступав видатний російський актор М. С. Щепкін. На одному з його вистав був присутній великий російський критик В. Г. Бєлінський, який приїхав в цей час до Харкова. 30 травня 1860 театр відвідав знаменитий російський драматург О. М. Островський, який приїхав до Харкова разом з відомим російським актором А. Е. Мартиновим. Зібралася в залі публіка тепло вітала гостей. В цей день йшла п'єса О. М. Островського «Бідність не порок». «Ми сиділи в закритій директорської ложі, - згадував згодом драматург, - але все глядачі знали, що ми в театрі, і по закінченню п'єси я змушений був зі своєї ложі при громі оплесків розкланятися з публікою...» З Харківським театром був тісно пов'язаний український драматург, актор і режисер М. Л. Кропивницький. У 1863 році тут була поставлена його перша п'єса "Дай серцю волю - заведе в неволю". Останні вісім років свого життя, з 1902 по 1910 рік, Кропивницький працював у Харківському театрі. Тут часто виступали корифеї українського театру М. К. 3aньковецкая, Н. К. Садовський, А. К. Саксаганський.

У другій половині минулого століття почалося поступове впорядкування площі. На ній встановили 36 масляних ліхтарів. Тоді ж площа частково замостили. У 1876 році тут розбили сквер, а в 90-х роках минулого століття його обнесли залізними ґратами на кам'яних стовпах.

В кінці XIX - початку XX століття на площі проводились будівельні роботи. У 1892-1893 роках перебудували приміщення театру, про що свідчать дати на фронтоні будівлі: 1841 рік - час початку спорудження театру і 1893 рік - час його перебудови (архітектор Б. Михайлівський). На розі Сумської та Театральній площі в 1900 році побудували велику двоповерхову будівлю Державної банківської контори. У 30-ті роки за проектом архітектора А. Н. Бекетова було добудовано два поверхи банку.

У 1899 році на території скверу громадськість міста вирішила встановити пам'ятник великому російському поету О.С. Пушкіну в зв'язку зі сторіччям з дня його народження. Відкриття пам'ятника, побудованого за проектом скульптора Б. Едуардса, відбулося 26 травня 1904 року. На ньому напис: «Олександру Сергійовичу Пушкіну місто Харків».

Пізніше у 1909 році на місці, де сквер виходить на Сумську вулицю, встановили пам'ятник Н. В. Гоголю в зв'язку зі сторіччям з дня народження великого російського письменника. Будівництво пам'ятника було здійснено на кошти, зібрані громадськістю міста.

Після перемоги Великого Жовтня в приміщенні театру проходили губернські з'їзди Рад (в 1919-1921 роках).

У приміщенні Харківського театру не раз виступали відомі радянські поети і письменники. Багато разів, тепло зустрінутий публікою, на сцену театру піднімався радянський поет В. В. Маяковський. 12 грудня 1921 він брав участь в диспуті про футуризм, а через п'ять років - 1 листопада 1926 року - виступив з доповіддю «Як робити вірші» і читанням своїх творів. 22 лютого 1927 трудящі Харкова знову слухали Маяковського. На цей раз він виступав разом з поетом Н. Асєєвим. 21 листопада 1927 Володимир Маяковський читав в театрі поему «Добре».

У 1926 році в будівлі театру розпочав роботу український драматичний театр «Березiль», організований у Києві в березні 1922 року. Березень (по-українськи - березень, березiль) - початок весни, пора пробудження і розквіту. Звідси виникло й назва театру - «Березiл...