Радянське документальне кіно 20-30-х рр. Д. Вертов та його фільми

Розвиток радянського кінематографу у 20-30-і рр. ХХ століття. Короткі відомості про життєвий шлях та діяльність Дзиґи Вертова – засновника і теоретика документального кіно. Огляд його фільмографії: "Людина з кіноапаратом", "Кінооко", "Одинадцятий".
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Курсова робота

на тему:

«Радянське документальне кіно 20-30-х рр.. Д. Вертов та його фільми»

Зміст

радянський кінематограф вертов

Вступ

Розділ I. Радянське документальне кіно 20-30-х рр.

1.1 «Документальне кіно» - загальне визначення

1.2 20-30-і рр. радянського документального кіно

1.3 Радянський кінематограф 1930-х років - світ виробничої техніки

Розділ II. Дзиґа Вертов - засновник і теоретик документального кіно

2.1Біографія

2.2 Фільмографія

а) «Людина з кіноапаратом»;

б) «Ентузіазм: Симфонія Донбасу»;

в) «Кінооко»;

г) «Одинадцятий»;

Розділ III. Статті Дзиги Вертова

3.1 Варіант маніфесту «МИ»

3.2 Лист операторам

3.3 Про значення неігрової кінематографії

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

У російській інформаційній хроніці зберігся багатий фактичний матеріал, об'єктивна цінність якого була переосмислена за радянських часів з революційних, класових позицій. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції кінохроніку почали випускати Московський і Петроградський кіно комітет

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції кінохроніку почали випускати Московський і Петроградський кінокомітет (створені в 1918). Оператори Г. В. Гибер, С. П. Забозлаев, П. В. Єрмолов, Н. ф. Козловський, А. А. Левицький, А. Г. Лемберг, П. К. Новицький, Е. К. Тіссе і ін під керівництвом режисерів Р. М. Болтянський, Д. Вертова, В. Р. Гардіна, Л. В . Кулешова знімали найважливіші факти суспільно-політичному житті країни: виступ В. І. Леніна на 3-м і 4-м конгресах Комінтерну, з'їзди Рад, бойові операції Червоної Армії на фронтах Громадянської війни, пуск перших електростанцій і т.д. Матеріал, що відображає героїку перших років революції, входив у випуски періодичних кіножурналів "Кінонеделя" (1918-19), "Кіноправда" (1922-25), "Госкінокалендарь" (1923-25), в кінорепортажі про окремі події.

Додання інформаційній хроніці агітаційного, публіцистичного характеру зіграло вирішальну роль у розвитку радянського Д. к. як мистецтва. Затвердження революційних ідей висувало перед документалістами необхідність не тільки відтворення фактів, але і їх активного осмислення за допомогою різних способів зйомки, монтажу, тексту, драматургії. Д. к. робило перші кроки від інформаційності до образної інтерпретації, що знайшла найбільш яскраве вираження у творчості Д.Вертова.

У своїх пошуках Вертов виходив з принципу органічного поєднання тривалих кіноспостережень, зйомок "життя зненацька", що дозволяють зафіксувати найбільш характерні факти дійсності, з аналізом подій, з "комуністичною розшифровкою дійсно існуючого". Вертов розкривав ідейний сенс фактів в узагальненнях, що зростають з документального матеріалу.

Актуальність теми: полягає у сприйнятті сучасним глядачем документальних фільмів радянського часу 20-30-х рр. , та внесок їх у світовий кінематограф

Обє'кт дослідження: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. у світовому кінематографі.

Предемет дослідження: Творчий внесок режисерів та акторів радянського документального кіно 20-30-х рр. у світовий кінематограф

Мета дослідження: Вивчити радянське документальне кіно 20-30-х рр., сфокусувавшись на технічних особливостях зйомки.

Завдання дослідження: розглянути історію радянського документального кіно 20-30-х рр., проаналізувати її вплив на світовий кінематограф і визначити роль технічних засобів у розвитку цього напрямку.

Методи дослідження:

- Аналітичний - аналіз літератури, подій, фактів;

- Хронологічний - дослідження подій в історичній послідовності;

- Кінознавчий - з'ясування особливостей різних творчих прийомів в кіно та використання їх;

Практичне значення: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. справила сильний вплив на кінематограф. Технічні прийоми, що застосовувалися її режисерами використовуються в кінематографі і до цього дня.

Розділ I. Радянське документальне кіно 20-30-х рр.

1.1 «Документальне кіно» - загальне визначення

Документальне кіно, вигляд кіномистецтва, матеріалом якого є зйомки справжніх подій, на відміну від ігрового (художнього) кіно. Виникнення Д. к. безпосередньо пов'язане із зародженням кінематографа. Перші фільми братів Люм'єр («Прибуття потягу на вокзал Ла Сіота", "Вихід робітників із заводу Люм'єр", 1895, Франція) відтворювали сцени, зняті з натури. У фільмах використовувався ефект зорової фіксації дійсності в її тимчасовому і просторовому русі. Кадри з життя різних країн, зняті в 1896 помічниками братів Люм'єр, поклали початок перетворенню хроніки на засіб масової інформації.

1.2 20-30-і рр. радянського документального кіно

У російській інформаційній хроніці зберігся багатий фактичний матеріал, об'єктивна цінність якого була переосмислена за радянських часів з революційних, класових позицій. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції кінохроніку почали випускати Московський і Петроградський кінокомітет (створені в 1918). Оператори Г. В. Гибер, С. П. Забозлаев, П. В. Єрмолов, Н. ф. Козловський, А. А. Левицький, А. Г. Лемберг, П. К. Новицький, Е. К. Тіссе і ін під керівництвом режисерів Р. М. Болтянський, Д. Вертова, В. Р. Гардіна, Л. В . Кулешова знімали найважливіші факти суспільно-політичному житті країни: виступ В. І. Леніна на 3-м і 4-м конгресах Комінтерну, з'їзди Рад, бойові операції Червоної Армії на фронтах Громадянської війни, пуск перших електростанцій і т.д. Матеріал, що відображає героїку перших років революції, входив у випуски періодичних кіножурналів "Кінонеделя" (1918-19), "Кіноправда" (1922-25), "Госкінокалендарь" (1923-25), в кінорепортажі про окремі події. Зображення нової дійсності в кінохроніці зробило вплив на стилістику і вміст видатних художніх фільмів ігрового кіно 1920-х рр.. ("Страйк", "Броненосець" Потьомкін "", режисер С. М. Ейзенштейн; "Кінець Санкт-Петербурга", режисер В. І. Пудовкін, та ін.) Значення правдивої оперативної інформації, що поєднується з дієвою пропагандою, підкреслював В. І. Ленін у бесіді з А. В. Луначарським, вказуючи, що основне завдання радянського Д. к. - "... широко-інформаційна хроніка, яка підбиралася б відповідним чином , тобто була б образною публіцистикою, в дусі тієї лінії, яку, скажімо, ведуть наші кращі радянські газети "(цитата по збірці:« Найважливіше зі всіх мистецтв ", 1963).

Додання інформаційній хроніці агітаційного, публіцистичного характеру зіграло вирішальну роль у розвитку радянського Д. к. як мистецтва. Затвердження революційних ідей висувало перед документалістами необхідність не тільки відтворення фактів, але і їх активного осмислення за допомогою різних способів зйомки, монтажу, тексту, драматургії. Д. к. робило перші кроки від інформаційності до образної інтерпретації, що знайшла найбільш яскраве вираження у творчості Д.Вертова.

У своїх пошуках Вертов виходив з принципу органічного поєднання тривалих кіноспостережень, зйомок "життя зненацька", що дозволяють зафіксувати найбільш характерні факти дійсності, з аналізом подій, з "комуністичною розшифровкою дійсно існуючого". Вертов розкривав ідейний сенс фактів в узагальненнях, що зростають з документального матеріалу.

Свої принципи Вертов здійснив у фільмі "Ленінська Кіноправда" (1925), в кращих епізодах фільмів "Шагай, Рада!" (1926), "Шоста частина світу" (1926), "Одинадцятий" (1928), "Людина з кіноапаратом" (1929), в яких епічний масштаб оповідання про зміни, що відбулися після революції, поєднувався з поетичним відображенням пройденого країною шляху. Образна інтерпретація дореволюційної хроніки з партійних позицій є основою фільмів режисера Е. І. Шуб "Падіння династії Романових", "Великий шлях" (обидва в 1927), "Росія Миколи II і Лев Толстой" (1928), що поклали початок так званим монтажним фільмам .

У 20-30-х рр.. радянські документалісти створюють кінолітопис досягнень Радянського Союзу. Оператори студій хроніки, виїзних кіноредакцій і кінопоездов (наприклад, під керівництвом режисера А. І. Медведкіна) знімають новобудови п'ятирічок, перетворення в колгоспному селі, освоєння Арктики, найважливіші міжнародні події. Поступово збільшувався випуск документальних фільмів, відбувалося розширення тематичних і жанрових кордонів Д. к. Поетична трактування дійсності відрізняє такі фільми 20-30-х рр.., Як "Москва" (режисер М. А. Кауфман, І. П. Копаліна), " Турксиб "(режисер В. А. Турін)," Симфонія Донбасу "і" Три пісні про Леніна "(режисер Д. Вертов)," Челюскін "(режисер Я. М. Селищний),« Іспанія »(режисер Е. І. Шуб), "День нового світу" (режисери Р. Л. Кармен, М. Я. Слуцький).

1.3 Радянський кінематограф 1930-х років - світ виробничої техніки

У радянському кіно 20-30-х років особливого значення набуває репрезентація як самої праці, так і тих знарядь, з якими вона пов'язана. Нова радянська людина - це перш за все "людина праці". В радянській пресі ця риторична фігура перетворюється на кліше. Нова людина на екрані все частіше постає в оточенні технічних об'єктів, різноманітних машин та індустріальних ландшафтів.

Радянський кінематограф активно "обживає" виробничий простір - заводи, ш...