Оформлення зачіски історичної епохи Бароко

Історія розвитку перукарського мистецтва. Напрямки моди на сучасному етапі. Розробка моделі зачіски стилю Бароко. Технологічна послідовність її виконання. Створення образу макіяжу. Інструменти, пристосування і косметичні засоби перукарських робіт.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Вступ

В народі кажуть, що зробити людину красивою можуть два майстри один з них кравець, а другий перукар. І це вірно. Адже вдало підібрана зачіска може не тільки змінити зовнішній вигляд людини, але й її внутрішній стан, зробити її нехай і не на довгий час щасливою. Кожне обличчя загадка, і перукар повинен щоразу розгадувати її, знаходити єдність, гармонію між зачіскою і овалом обличчя, зачіскою і розрізом очей, зачіскою і загальним стилем людини.

Люди всіх часів прагнули бути красивими, і тому професія перукаря досить поширена і престижна. Ці фахівці працюють в модних салонах і перукарнях. Професія дозволяє працювати індивідуально, обслуговувати клієнтів вдома, відкрити власну справу.

Професія перукаря схожа на роботу художника, який створює на вашій голові справжні шедеври. А ще майстер зачіски виконує роль лікаря, який піклується про стан вашого волосся. Професіонал має свій стиль і почерк. Не треба ображатися, коли майстер зазначає, що у вас пошкоджене волосся, і цікавиться, що ж ви з ним таке робите. Це його робота. Хороший перукар цікавиться всім під час стрижки, спілкується. Одна з ознак професіоналізму - майстер вправно орудує ножицями і одночасно розповідає, наприклад, про те, як слід доглядати за волоссям.

Готує своє робоче місце і тримає його в належному стані згідно вимог. Дотримується правил культури та якості робіт при виконанні перукарських та манікюрних послуг населенню. Додержується санітарії приміщень та особистої гігієни згідно санітарних правил. Користується перукарським інструментом, приладдям та апаратурою. Виконує підготовчі та заключні роботи при наданні перукарських послуг населенню. Голить волосся голови, бороди, вусів. Виконує різні види стрижок волосся голови, бороди, вусів. Виконує укладку волосся холодним способом, завивку волосся електричним струмом (перманент) та хімічну завивку. Виконує миття голови, робить масаж та накладає компреси на обличчя. Наносить на волосся хімічні препарати та розчини. Виконує завивку волосся на бігуді спеціальними зажимами та щипцями. Розчісує і укладає волосся згідно направлення моди і особливостей волосся відвідувача. Виконує зачіски з накладанням шиньйонів та париків. Готує фарбуючи та хімічні розчини і суміші. Виконує обезбарвлення та фарбування волосся в різні кольори та відтінки. Дезінфікує, чистить і править перукарський інструмент. Виконує встановлені норми виробітку. Виконує вимоги безпеки праці та протипожежної безпеки. Раціонально планує свою роботу та здійснює самоконтроль в роботі.. Перукар голить і підстригає, робить різні зачіски, завиває і фарбує волосся, масажує шкіру обличчя і голови.

Але майстром перукарної справи може стати не кожний, тому що вона, як і будь-яка інша професія, вимагає від людини певних, індивідуально-психологічних особливостей. Найбільш цей фах підходить людям комунікабельним, для яких спілкування з людьми не є обтяжливою справою, а приносить задоволення.

Волосся - це дар природи,унікальний інструмент самовиявлення людини. У пошуках індивідуального стилю людина протягом життя експериментує зі своєю зовнішність. За виглядом волосся визначають рівень культури, естетичного розвитку і смаку людини, її соціальний статус. Зрештою волосся - предмет праці перукарів,модельєрів,дизайнерів зачісок,усіх кваліфікованих фахівців,послугами яких багато з нас користується.

Сьогодні перукар - це високоосвічена, творча, з художнім смаком людина. Першою сходинкою до здобуття високої перукарської майстерності і є професійно - технічні училища, технікуми, коледжі та вищі навчальні заклади. Це надійна основа для майбутніх учасників і переможців різноманітних конкурсів з мистецтва створення та оформлення зачісок. Перукар має бути освіченим у питаннях гігієни, безпеки праці, володіти знаннями з матеріалознавства, хімії, анатомії, біології. Знати закони колористики, просторової композиції. Важливим компонентом професійного портрета перукаря є культура, уміння доброзичливо контактувати з людьми, знання етики та психології, історії перукарської справи.

Отже, вимоги до сучасного майстра перукарської справи дуже високі. У перукарській справі творчі образи для створення нових зразків зачісок, нових колекцій треба шукати в минулому. Для досягнення найвищого результату слід спиратися на основні тези, викладені теоретично і перевірені на практиці.

I. Творча частина

1.1 Історія розвитку перукарського мистецтва

Історія зачісок йде в глибоку старовину. До цих пір точно не встановлено, коли замість копиці волосся з'явилася зачіска. Тому зробимо невеликий екскурс в історію розвитку зачісок як мистецтва. Відомо, що ще 2-3 тис. років до н.е. людям було властиво прикрашати свою зовнішність зачісками, і чим вище ставала культура народу, тим більшого поширення і різноманітність набували зачіски. Розвиток історії зачісок знаходиться в прямій залежності від загального стану економіки і культури народу, тобто чим вище культура народу, тим багатше його смак і різноманітніше попит і тим відповідно вище рівень перукарського мистецтва.

Зачіска з'явилася в первісному суспільстві значно раніше ніж одяг,і змінювалася разом з еволюцією людства. Вже в IV-Vст. до н.е. догляду за волоссям приділялась велика увага. При цьому зачіска постійно змінувалася. Кожна епоха вносила в розвиток перукарського мистецтва щось своє,нове. Але самі по собі вони завжди перебували в прямій залежності від загального стану економіки і культури. Чим вища культура народу,чим багатший його смак і різноманітніші потреби,тим вищий рівень перукарського мистецтва.

У Греції перукарське мистецтво перебувало на найвищому рівні розвитку. У греків,можна сказати, поєдналися всі культури і досягнення інших народів. Раби-перукарі під час виконання зачіски дотримувалися правил гармонії та естетики. Вони прагнули підкреслити будову людського тіла як цілком досконалий витвір природи. З розвитком грецького суспільства зачіска стала визначати соціальне становище людини. У період архаїки чоловічі зачіски, вирізнялися простотою ліній і силуетами нагадували жіночі. Це були довгі пасма завиті у спіральні локони, або волосся в коси і укладене в красиві низькі пучки.

Давньогрецькі майстри володіючи великим смаком і почуттям гармонії, завжди створювали свої зачіски з урахуванням віку, особливостей обличчя і постаті. Після цих зачісок у V-VIст. до нової ери з'явилися маленькі акуратні перуки з підстрижених, крупно завитих кучерів. Завивці в той час приділялася велика увага. У період розквіту Афінської держави в чоловічих зачісках поступово з'являється деяка жіночність, наприклад зачіска Аполлона Бельведерського. У жіночих зачісках переважали чіткі обриси пучків і вузлів.

Приблизно у X-XII ст. починає розвиватися перукарське ремесло. У XII ст. з'являється професія, споріднена з перукарською - цирульник. Цирульники виконували найпримітивніші стрижки, робили зачіски, голили бороди. Незабаром вони починають привласнювати собі права медиків і банщиків. Часті хрестові походи, рицарські міжусобиці призвели до того що на основі професії банщиків і цирульників з'явилася цілком нова - фельдшер польовий перукар. Дівчата франкських племен часів Меровінгів (500-751рр.) носили волосся вільним і відкритим,бо це не заважало їм у роботі. В урочистих випадках вони прикрашали його вузьким золотим обручем,квітами і стрічками. Знатні жінки зв'язували волосся на потилиці по - римському або ж вкривали його хусткою. За Каролінгів (близько 751 р.) жінки носили проділ посередині і довгі,не підв'язані ззаду коси, плетіння яких починалося при самій голові.

Стиль бароко зародився наприкінці XVI ст. в Італії й швидко проник до Франції, потім до Англії і, нарешті, набув широкого поширення у всій Європі. Зачіски стилю бароко відрізнялися великими розмірами. Це пояснювалося тим, що модний у той час високий комір жабо вимагав, щоб зачіска компенсувала його розміри. В період пізнього бароко для додання зачісці стійкості застосовували навіть металеві каркаси. Для прикраси зачісок крім коштовностей використовували декоративні елементи (башти, кораблики і ін.). Різні колірні відтінки зачісок також знайшли застосування у той час - волосся припудрювало кольоровими пудрами.

Бароко італійською означає «химерний», «фантастичний», «вигадливий»; ще так називали мушлі неправильної, незвичайної форми. Стиль бароко -- це «свято без причини»; він досяг найбільшого розвитку в Франції. Протягом XVIIст. французький королівський двір був законодавцем мод для всієї Європи. Для поширення мод були створені ляльки з воску -- «Велика Пандора» та «Мала Пандора», а також засновано журнал «Галантний Меркурій». Ляльки демонстрували одяг, білизну, а з журналу можна було довідатися про нові напрями у моді, роздивитися малюнки і навіть прочитати критичні відгуки щодо модних напрямів в одязі й косметиці Цей стиль несе на собі печать величавості, перевантаженості, обтяженості. Ім'ям Марії Манчіні назвали вигадану нею в 60-ті роки XVII ст. зачіску. Волосся, пишно збите на скронях у вигляді двох півкуль, було поділене прямим проділом. Знизу на потилиці його завивали в спіральні локони і спускали на плечі.

Поширюється зачіска із завитого і напівдовгого волосся, що спускається окремими локонами на плечі й спину. З 1624 року в моду входить пишна завита перука. Завивали її гарячим способом, за допомогою пари, що було тоді великим нововведенням. У другій половині XVII в. перукарська справа досягає високого розквіту. Перукарі роблять найрізноманітніші зачіски: "грива", "пудель". Вони являли собою велику збиту "хмарину" з локонів, що оточували обличчя. Бриди перук були подовженими. Наймоднішою бородою того часу...