Ар деко у дизайні

Ар деко як один з наймолодших, популярніших у наш час, стилів декоративно-оформлювальної творчості і дизайну, широко поширений в Західній Європі і США 1920–30-х. рр. Етапи зародження та розвитку даного стилю, його прояви в інтер’єрі та архітектурі.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

Контрольна робота

Ар деко у дизайні

Вступ

Ар деко (франц. art deco, сокр. від декоративного мистецтва) - один з наймолодших, популярніших у наш час, стилів декоративно-оформлювальної творчості і дизайну, широко поширений в Зап. Європі і США 1920-30-х. рр. Але тільки на перший погляд. Ар деко - збірний вінегрет модерну і класики, Греції і Риму, Єгипту і Японії, Африки і Азії. А ці країни і їх культура налічують не одну тисячу років. Багато з нас, навіть не знаючи, як називається цей стиль, рівняються на нього, бажаючи відтворити «шикарне життя».

Ар деко з'єднав в собі тягу до зовнішньої орнаментальної розкоші з продуманою раціональністю функції і структури (еталоном Ар деко стало оформлення салонів величезних океанських лайнерів того періоду). Особливо міцно укорінився в моді і ювелірному мистецтві.

1. Зародження Ар деко

Ар деко - стилістична течія в мистецтві, архітектурі і дизайні країн Західної Європи та Америки другої чверті XX століття, яке отримало назву від міжнародної Виставки декоративного мистецтва в Парижі в 1925 році. Цей стиль, що поєднує в собі класичність, симетричність і прямолінійність, виник під впливом різних джерел, крім Ар-нуво і Кубізму - стародавнім мистецтвом Сходу, Єгипту, Африки, американських континентів, і досяг розквіту в 1925-1935 рр.

Ар деко (Art-Deco) являється продовженням традиції модерну і його подальшого розвитку. Художники і дизайнери того часу прагнули створити стиль, де їм вдалося б гармонійно поєднати вільне планування і пластику модерну з парадним блиском класичних стилів і цікавими самобутніми речами з індійською і східних культур. Розумна, з художнім смаком еклектика лягла в основу стилю Ар деко. Цей стиль - демонстрація доброго смаку. Він зародився у Франції, звідси його легкість і витонченість.

Новий напрямок - Ар деко - не був безпосередньо пов'язаний з конкретними історичними традиціями, хоча містив в собі ідеї різних стилів від еклектики і модерну до класицизму та експресіонізму. Дизайнери мали свободу вибору для своїх пошуків у вирішенні інтер'єрів.

Якщо сучасний рух в Європі тяжів у 1920-х роках до масового та стандартного, то стиль Ар деко, навпаки, прагнув до задоволення індивідуальних смаків замовників і відрізнявся різноманітністю. Вільно оперуючи історичними знаками і символами, Ар деко звертається до нових будівельних матеріалів, кольору, світлових ефектів і цим відрізняється від історичних попередників.

Якщо Ар деко звертається до класицизму, то трансформує ордер, представляючи його спрощено й позбавляючи його нормативних атрибутів (капітелей, бази), перетворюючи об'ємні колони в плоскі пілястри, лопатки або графічно малюючи їх на площині стіни. Коли Ар деко звертається до Ар-нуво, запозичуючи криволінійні форми і лінії, вони стають менш мальовничими, орнамент більш жорстким, позбавленим зображальності.

Ар деко вступає у творчу взаємодію з Модернізмом, що відзначається чіткістю, геометричністю прямокутних обрисів, площинністю фасадів, використанням трубчастих поручнів огорож. Модернізованість Ар деко часто проявлялася в плавності форм. Іноді форми стають близькі до машинного дизайну. Часто в інтер'єрах і на фасадах з'являються рельєфні фризи з сюжетним скульптурним зображенням узагальнено-геометризованого характеру.

Дизайн Ар деко торкався не тільки архітектури, меблів і деталей інтер'єру, світильників, образотворчого мистецтва, але накладав відбиток і на спосіб життя.

Хоча термін Ар деко виник у 1925 р. та, проіснувавши ненабагато більше 15 років в період між двома світовими війнами і за цей час ставши символом мирного стабільного життя, фінансового добробуту, процвітання й вишуканості, він не став часто вживаним до зміни ставлення до цієї епохи в 60-х. Майстри стилю Ар деко не входили в якесь єдине співтовариство. Рух вважався еклектичним, що знаходиться під впливом декількох джерел, наприклад: функціонального індустріального дизайну, елементів ампіру, строгих форм неокласицизму, архаїки єгипетського мистецтва, індійскої екзотики і примітивного африканського мистецтва, розквіту епохи джазу (імпровизації, природності і страсті), популярності активної колористичної палітри, кубізму і футуризму, технологічних досягнень епохи (літаки й хмарочоси).

Майстри Ар деко любили використовувати такі дорогі екзотичні матеріали як слонова кістка, чорне ебенове дерево, перламутр, діаманти, шкіра крокодила, акули й зебри, котрі поєднувалися з новими матеріалами (бетон, хромована сталь, алюміній, скло). Сміливо застосовувалися зигзаговидні і ступінчасті форми, широкі й енергійні криві линії (на відміну від м'яких текучо-рослинних кривих модерну), мотиви шеврону і клавіш фортепіано. Деякі з цих декоративних мотивів стали повсюдними, наприклад, узор клавіш, що зустрічається в дизайні дамського взуття, батарей опалення та шпилю хмарочосу Крайслер билдинг. В цьому стилі оформлялися інтер'єри дорогих ресторанів, готелів, кінотеатрів та океанських лайнерів. Ар деко був стилем роскоші й шику, і вважається, що це роскошування - психологічна реакція на аскетизм і обмеження в роки Першої світової війни. Певно, саме післявоєнне і післяокопне єство людини вимагало: прикрась холодне, наряди раціональне, втіль марення про розкішне життя. Інколи Ар деко називають стилем зірок, маючи на увазі, певно, що така стилістика - для вельми заможних людей вищого суспільного стану. Про характер і ценності цього оточення можна прочитати, наприклад, у романах «Великий Гетсбі» або «Ніч тендітна» Френсиса Скотта Фіцджеральда. В них автору вдалося найбільш яскраво і достеменно виразити настрої «віку джазу» з його парадним оптимізмом і роздутою тягою до споживання і марнування життя.

2. Ар деко в інтер'єрі та архітектурі

Інтер'єри, характерні Ар деко, часом нагадують не композицію, а суму окремих стильних речей, дорогих меблів і тканин, виробів з бронзи, скла, кераміки. Багато інтер'єрів тому більше нагадували павільйон колекціонера або салон художника. Цей стиль поєднав у собі зовнішню розкіш з раціональністю структури. В дизайні интер'єру характерні прямі або ж вигнуті лінії, чіткість та графічність форм. Його вирізняє застосування декоративних елементів у вигляді зигзагів, кіл, трикутників, сонць. Меблі мають обтічні обриси. Для оздоблення використовуються бамбук, слонова кістка, перламутр, кокос. Дизайн Ар деко був основою безлічі домашніх інтер'єрів в 20-х30-х роках. Простота і геометричність стилю відкрили епоху масового виробництва меблів, зробивши її доступною. Саме в ці роки були створені більшість зразків меблів XX віку. Меблі прикрашаються тими ж геометричними орнаментами і елементами. Бильця крісел складають єдину вигнуту лінію з передніми ніжками, декоруються вставками з міді і бронзи. Для оббивки використовуються екзотичні види шкіри - ящірки, акули, скату й крокодила. Ліжка в стилі Ар деко можуть, наприклад, прикрашатися єгипетськими орнаментами (мотив сонця), замість стовпчиків при узголів'ї - статуетки богів. Стильні (навіть колекційні) речі, створені в цьому стилі, часто є справжніми творами мистецтва і створюють особливу атмосферу вишуканості та насолоди спогляданням. Для Ар деко «розкіш» - це не лише дорогі матеріали, а й візуальне багатство: яскраві, насичені кольори. Використовується багато кольорів, і це виглядає цільно і гарно (за грамотного застосування). Наприклад, на фоні шахматного контрасту чорного й білого - палаючі вкраплення червоного й золотого, хромовані предмети інтер'єру. Цей стиль використовує в дизайні інтер'єру зовсім різні декоративні елементи, яскраві й сміливі поєднання кольорів, здатні мінятися разом з уявою художника-декоратора (дизайнера інтер'єру), створюючого свій власний світ.

Ар деко непомітно практично зник після піднесення масового виробництва, коли до нього почали ставитися як до крикливого, без смаку та штучно-розкішного. Остаточний занепад цього стилю поклали злигодні Другої світової війни. Відродження зацікавленості в Ар деко в 80-х90-х рр. було пов'язане з графічним дизайном, а паралель між Ар деко і старими передвоєнними кінострічками, ностальгійними для багатьох і зберігаючими чари 30-х рр., привела до того, що його почали знову використовувати в ювелірному мистецтві, моді і дизайні інтер'єрів.

Зараз стиль Ар деко знову став досить поширеним, зокрема у східноєвропейських реаліях, де безліч людей отримали засоби для природного втілення шляхетності свого житла. Паралель з міжвоєнною Європою напрашується сама собою. Але сучасне прочитання Ар деко - стилю розкоші, багатства і пильної уваги до декорів, привносить в нього і технічні досягнення, і цілком традиційні матеріали, і якісно нові. Вражають такі інтер'єри своїм декоративізмом, де всяка річ має сприйматися шикарною, що зрозуміло і простимо для заможної людини - демонструвати свої статки. До того ж статками будуть і увесь інтер'єр, і особливо окремі, часто колекційні декори, чи то картини або скульптури, чи то світильники, гардини, покривала, перила, декоративна штукатурка, бабусина скриня або екзотичні шпалери. Загальна стилістика, як і 80 років тому, вельми еклектична, що дозволяє природним чином привносити в інтер'єри і нові типи меблів, і нові, часом вельми незвичні оздоблювальні матеріали, і нову побутову техніку, та особливо насичувати інтер'єри новими декорами. І все ж особливо гарні інтер'єри з відбитком Ар деко, якщо господарі дійсно збирачі або творів мистецтва, або, наприклад, дивовижних сувенірів, привезених з екзотичних країн, таких як мароканський світильник чи...