Роботи Івана Пулюя в галузі фізики

Життєвий і творчий шлях, викладацька діяльність вченого у Віденському університеті та Німецькій політехніці у Празі. Аналіз науково-технічних напрямків творчої діяльності І. Пулюя, дослідження в галузі фізики, винаходи з електротехніки і телефонії.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Павла Тичини

Інститут природничо-математичної та технологічної освіти

КАФЕДРА ФІЗИКИ І АСТРОНОМІЇ ТА МЕТОДИКИ ЇХ ВИКЛАДАННЯ

Курсова робота

Роботи Івана Пулюя в галузі фізики

Виконав: Студент 41гр. ФМФ

Корінчак Ігор Васильович

Науковий керівник:

Паршуков Сергій Васильович

Умань - 2007



Зміст

Вступ

Розділ І. Історіографія дослідження

1.1 Життєвий і творчий шлях І.П. Пулюя

1.2 Викладацька діяльність вченого у Віденському університеті та Німецькій політехніці у Празі

Розділ ІІ. Аналіз науково-технічних напрямків творчої діяльності І. Пулюя

1.1 Дослідження в галузі фізики

1.2 Винаходи з електротехніки і телефонії

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки



Вступ

Проблема об'єктивного висвітлення історичної дійсності в житті українського народу є актуальною й сьогодні, зокрема це стосується історії науки. За часів радянської влади ім'я видатного українського вченого - Івана Пулюя замовчувалося. Втім, хоча зараз він і повертається до рідної країни, багато наших співвітчизників навіть не уявляють, наскільки вагомою була його постать наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. На відміну від нас світова наукова громада вже давно знає Івана Пулюя як теоретика й експериментатора, автора багатьох оригінальних наукових праць та винаходів, фахівця зі спорудження електростанцій, а також як знавця стародавніх мов. Від богослів'я до науки.

Утвердження української державності вимагає відновлення історичної пам'яті, втрата якої загрожує нігілізмом і деградацією духовності. Тому мусимо повернути незаслужено забуті й штучно вилучені імена наших великих попередників і на їхньому прикладі виховувати молоде покоління.

Отож формуючи концепцію розвитку національної школи, дуже важливо орієнтуватися не лише на загальнолюдські цінності та передовий світовий педагогічний досвід, але обов'язково враховувати національні особливості і пріоритети, тобто звертатися до національних джерел.

Дана робота присвячена висвітленню досягнень однієї з найвидатніших постатей в новітній світовій історії науки, техніки і культури, видатному вченому і великому українському патріотові Івану Пулюю, велич якого полягає у багатогранності таланту, високій ерудиції, різноманітності зацікавлень і водночас найвищому рівневі досягнень у різних напрямах діяльності.

Його праці з фізики сприяли утвердженню атомістичної теорії будови речовини, стали підгрунтям відкриття Х-променів та електрона, сприяли становленню Х-променології як науки, а наукові гіпотези щодо механізму виникнення й природи катодних та Х-променів набагато випередили загальний рівень тогочасних наукових уявлень. Сконструйовані ним апарати були відзначені найвищими нагородами на всесвітніх і міжнародних виставках, винаходи з електротехніки і телефонії запатентовані у багатьох країнах Європи, а теоретичні праці з електродинаміки змінних струмів лягли у фундамент окремих розділів теоретичних основ електротехніки.

Вміння представляти складні фізичні явища та процеси у доступній для розуміння й дослідження формі, використання влучних механічних аналогів розкривають перед нами нову грань таланту І.Пулюя. Його оригінальні підходи до опису процесів в електричних колах з несинусоїдальними електрорушійними силам і струмами, завдяки використанню адекватного математичного апарату, відповідають сучасному рівневі вимог фізико-математичного моделювання.

Широта наукової ерудиції, глибоке проникнення у фізичну сутність досліджуваних явищ і процесів, рідкісне поєднання таланту експериментатора з високим інтелектом теоретика дозволяє вважати І.Пулюя належним до плеяди тих учених, які в ХІХ ст. закладали фундамент новітньої фізики. Вражає своєю жертовністю й цілеспрямованістю громадська діяльність ученого, яку він присвятив українському духовному і національному відродженню. Вперше укладений народною мовою “Молитвослов”, як і спільно з П.Кулішем та І.Нечуєм-Левицьким виконаний перший повний переклад Біблії, стали зразками для пізніших україномовних перекладів і видань, а справедливість його політичних оцінок і прогнозів підтвердив час. “Чоловіком-самоцвітом” назвав його П.Куліш. На підтвердження цього звучать слова австрійського проф. В.Формана у виступі з нагоди 50-річчя від дня смерті І.Пулюя: “Професор Іван Пулюй належить до найвизначніших наукових постатей кінця ХІХ ст. Він з тих, хто спричинився до зміни обличчя нашого світу” [1.- C.686].

Мета дослідження полягає в об'єктивному відтворенні історії розвитку окремих напрямів фізики та електротехніки, відновленні низки пріоритетів, з'ясуванні впливу української наукової інтелігенції на формування національної ідеї. У зв'язку з цим ставилися такі завдання:

o узагальнити та систематизувати наявні матеріали про науково-педагогічну діяльність І.Пулюя;

o провести всебічний і цілісний аналіз його творчої спадщини;

o з'ясувати значення наукових праць вченого для формування нових напрямів дослідження у фізиці та електротехніці, відновити низку пріоритетів, зробити уточнення та узагальнення;

o дати об'єктивну оцінку внеску Івана Пулюя у світову науку та його ролі в українському культурно-політичному становленні.

Об'єкт дослідження - історія розвитку фізики та становлення електротехніки, через аналіз різнобічної діяльності видатного українського вченого та громадського діяча Івана Пулюя.

Предмет дослідження - науково-педагогічна діяльність Івана Пулюя в контексті розвитку фізичної науки.

Гіпотеза - достовірність інформації про те, що Пулюй першим винайшов Х-промені, ніж Рентген.

Розділ І. Історіографія дослідження

1.1 Життєвий і творчий шлях І.П. Пулюя

Іван Пулюй народився 2-го лютого 1875 р. в невеликому галицькому містечку Гримайлові за кільканадцять кілометрів від горезвісної р.Збруч, що на століття поділила Україну між чужими державами [Додаток 1].

Батько, Павло Пульгуй (прізвище на Пулюй змінив лише у 1881 р.), займався кушнірством і бджільництвом, володів господарством середніх статків. Був людиною чесною, розумною і розважливою, за що мав повагу у міщан і обирався у 1861-1865 рр. посадником міста.

Мати - Ксенія, з родини Бурштинських, була глибоко віруючою жінкою з твердим характером і високими моральними принципами, які намагалася прищепити і своїм дітям. Тому і не дивно, що в сім'ї Пулюїв панували любов, злагода і взаємоповага.

Іванко був здібною, допитливою і напрочуд самозарадною дитиною. Чарівність природи Медоборів викликала у дитячій душі не лише загострене відчуття прекрасного, але й щире захоплення гармонією навколишнього світу, прагнення пізнати його будову і закони. З часом дитяча зацікавленість переросла у нестримну жадобу пізнання, що на все життя залишиться його найбільшою пристрастю.

З малих літ хлопчина відзначався працьовитістю і наполегливістю. В шестирічному віці з захопленням почав відвідувати заняття у початковій школі. Наука давалася легко. Швидко освоїв абетку, а згодом опанував латинський і готичний шрифти. З тих пір не розлучався з книжкою. Захоплювався оповіданнями з історії рідного краю, а поезія Т.Шевченка ще в ті ранні, дитячі роки відкрила перед ним красу і велич рідного слова. Любив розваги, що вимагали кмітливості, а в швидкості і точності числення не мав рівних. Найбільшим його захопленням було спостерігати в теплі літні вечори карту зоряного неба і падіння метеоритів. Згодом це захоплення переросло у глибоку зацікавленість будовою Всесвіту на рівні передових наукових теорій і знайшло своє відображення у відповідних публікаціях на цю тему.

У 1857 р. І.Пулюй вступив до Тернопільської класичної гімназії, навчання у якій проводилося німецькою мовою, а на українську, як і на латинську, грецьку чи гебрейську, було відведено лише дві години на тиждень. Рідною мовою вивчали лише релігію, що теж була обов'язковим предметом. Зважаючи на сильну москвофільську орієнтацію, особливо серед церковного клиру, часто навіть на годинах української мови та релігії в школах і гімназіях навчали москвофільською “тарабарщиною”, підносячи на сміх “хлопську мову”. Щоб протистояти цьому, по гімназіях, духовних семінаріях та університетах повставали з числа свідомих українських студентів громади для захисту і плекання рідного слова. Центром цього руху були львівські часописи “Вечорниці”, “Мета” і “Правда”.

Заложив таку “Громаду” в Тернопільській гімназії і Пулюй. Невелике це було товариство, але однодушне і перейняте до глибини серця українською народною ідеєю. Збиралися тричі на тиждень, діяли за укладеною програмою: вивчали українську історію і літературу. Заснували свою бібліотеку.

Кожен з членів “Громади” добре усвідомлював мету свого життя і твердо знав, як повинен діяти, щоб ї...