Підвищення ремонтопридатності силових агрегатів засобів транспорту

Оцінка існуючих показників ремонтопридатності засобів транспорту. Аналіз конструкцій коробок передач. Розробка математичної моделі зносу деталей коробки передач при експлуатації. Дослідження процесу зношування деталей коробок передач тракторів.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Размещено на

ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА

КОМПЛЕКСНА ТЕМА: «ПІДВИЩЕННЯ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ СИЛОВИХ АГРЕГАТІВ ЗАСОБІВ ТРАНСПОРТУ»

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОЦІНКА СТАНУ ПИТАННЯ І ПОСТАНОВКА ЗАДАЧ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Оцінка існуючих показників ремонтопридатності засобів транспорту

1.2 Аналіз конструкцій коробок передач

1.3 Аналіз факторів, що викликають відмови коробок передач

Висновки та задачі дослідження

2. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ПІДВИЩЕННЯ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ КОРОБОК ПЕРЕДАЧ ЗАСОБІВ ТРАНСПОРТУ

2.1 Підвищення ремонтопридатності коробки передач при виробництві

2.2 Розробка математичної моделі зносу деталей коробки передач при експлуатації

3. ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Об'єкт дослідження - коробка передач трактора ХТЗ-17221

3.2 Визначення причин зносу деталей коробки передач трактору ХТЗ-17221

3.3 Дослідження процесу зношування деталей коробок передач тракторів ХТЗ-17221

3.4 Можливості програми SOLIDWORKS

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ КОРОБОК ПЕРЕДАЧ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

4.1 Підвищення ремонтопридатності коробок передач тракторів ХТЗ-17221 при виробництві

4.2 Підвищення ремонтопридатності коробок передач тракторів ХТЗ-17221 в експлуатації

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Використання прогресивних технологій сільськогосподарського виробництва в Україні вимагає застосування потужних тракторів, зокрема нової моделі вітчизняних тракторів ХТЗ-17221, обладнаних трансмісіями, що дозволяють робити переключення передач без розриву потоку потужності.

Надійність та ремонтопридатність трансмісій в цілому багато в чому залежить від надійної роботи коробок передач (КП) при різних умовах експлуатації трактора. Гідропідтискні муфти (ГПМ) використовуються в конструкціях коробок зміни передач різних сільськогосподарських тракторів, що випускаються в країнах СНД. Це сімейство сільськогосподарських тракторів загального призначення типу Т-150К виробництва ВАТ “ХТЗ” (Т-150К-09, ХТЗ-17021, ХТЗ-17221 та інші), сімейство просапних тракторів Мінського тракторного заводу, трактора класу 50 кН виробництва Росії. Основне призначення ГПМ колісних тракторів - забезпечення перемикання передач під час виконання сільськогосподарських або тракспортних робіт без розриву потоку потужності.

Питання підвищення надійності та ремонтопридатності КП із переключенням на ходу при комплексному впливі конструктивних і експлуатаційних факторів в наш час належного відображення не одержали.

Підвищення надійності та ремонтопридатності коробок передач можливе на основі використання сучасних зносостійких матеріалів, вдосконалення конструкції деталей КП. Наприклад, суттєве вдосконалення конструкції деталей КП можливе на основі розрахункових методів, що використовуються при проектуванні деталей машин. Серед них є орієнтовані на використання сучасної обчислювальної техніки. Найбільш поширеним серед ниє в даний час є метод кінцевих елементів (МКЕ). Від досить успішно замінює традиційні методи опору матеріалів та будівельної механіки при розрахунках деталей простої конфігурації, а при розрахунку деталей складної геометрії в наш час являє собою практично єдиний інженерний метод. Він досить гибкий та універсальний, що дозволяє в найкоротший термін виконувати розрахунки конструкцій дуже великої складності.

Виходячи з аналізу літературних джерел, представляються актуальними дослідження, спрямовані на підвищення ремонтопридатності коробок передач при проектуванні та експлуатації на прикладі колісних тракторів ХТЗ-17221 із переключенням на ходу при виконанні основних технологічних операцій з урахуванням можливих умов їхньої експлуатації.

1. ОЦІНКА СТАНУ ПИТАННЯ І ПОСТАНОВКА ЗАДАЧ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Оцінка існуючих показників ремонтопридатності засобів транспорту

Програма з підвищення та забезпечення ремонтопридатності (РП) повинна містити етапи розробки її нормативів. Це основа керування процесом забезпечення необхідної ремонтопридатності, що включає оцінку й прогноз основних її показників. Для вибору найбільш ефективної системи нормативних показників, що найбільш повно відбиває реальний рівень РП, необхідно чітке подання їхньої фізичної суті і можливостей. Це створює передумову до систематизації, структурування й аналізу інформації про показники, що застосовуються при нормуванні РП засобів транспорту, і обґрунтуванню їх необхідного набору.

Вибір й обґрунтування системи показників нормування РП являє собою складне багатофакторне завдання, в основу якого повинен бути покладений досвід фахівців у цій області. В наш час цей досвід найбільш повно відбитий в існуючій нормативно-технічній документації. Тому при визначенні оптимальної сукупності показників доцільно використати існуючі, відбиті в нормативній документації, тому що на сьогоднішній день вони є науковим продуктом великої кількості ведучих вчених і різних організацій в області ремонтопридатності.

Відповідно до ГОСТ 13377-75, ремонтопридатність - це властивість об'єкта, що полягає в пристосованості до попередження й виявлення причин виникнення його відмов, ушкоджень й усунення їхніх наслідків шляхом проведення ремонтів і технічного обслуговування.

У відповідності до ГОСТ 18322-73 усунення наслідків відмов і виявлення причин їхнього виникнення здійснюється в ході непланових поточних і капітальних ремонтів. Таким чином, у визначенні ремонтопридатності немає чіткої вказівки щодо здійснення планових поточних і капітальних ремонтах.

Система показників для оцінки ремонтопридатності різних виробів машинобудування встановлена ГОСТ 21623-76 [1]. Відповідно до цього стандарту, ремонтопридатність можна оцінити оперативними тривалістю, трудомісткістю й вартістю технічного обслуговування, планових (непланових) поточних і капітальних ремонтів для певного наробітку або за повний ресурс виробу (рис.1.1). Ці показники є найважливішими показниками якості виробів і повинні задаватися в технічних завданнях на їхнє проектування.

Значення цих показників визначаються:

- кількістю й обсягом операцій технічного обслуговування й ремонту;

- періодичністю виконання таких операцій;

- контролепридатністю, доступністю, легкоз'ємністю, взаємозамінністю, відновлюваємістю;

- уніфікацією й стандартизацією складових частин виробів, тобто властивостями, розглянутими при оцінці не тільки ремонтопридатності, але й технологічності конструкції виробу при технічному обслуговуванні й ремонті.

Подібний підхід до розуміння сутності кількісних значень показників ремонтопридатності дозволяє диференціювати й конкретизувати вимоги до конструкції виробів у частині підвищення їхньої ремонтопридатності, експлуатаційної й ремонтної технологічності, а також методи реалізації цих вимог у процесі створення нових зразків техніки. Це завдання може бути вирішене зменшенням кількості й обсягу робіт з технічного обслуговування й ремонту, збільшенням періодичності виконання цих робіт і підвищенням технологічності елементів конструкції виробу.



Рисунок 1.1 - Система показників ремонтопридатності засобів транспорту

Проблема ремонтопридатності виробу при технічному обслуговуванні й ремонті, як правило, виникає перед конструкторами тільки тоді й відносно тільки тих елементів конструкції (деталей, складальних одиниць), які можуть стати об'єктами технічного обслуговування, ремонту й відновлення в процесі їхньої експлуатації.

Однак у всіх випадках РП доцільно розглядати у двох аспектах: при відновленні працездатності виробу методом заміни зношених або ушкоджених деталей і складальних одиниць (на нові або відновлені) і при відновленні самих деталей і складальних одиниць до розмірів і параметрів нових виробів.

Основні показники ремонтопридатності повинні задаватися в технічному завданні на проектування й оцінюватися при розробці конструкції й виготовленні машин, у процесі їхніх випробувань й експлуатації.

Виходячи із призначення машин, характеру їхніх функцій й інших факторів, основну увагу при встановленні состава показників ремонтопридатності і їхній оцінці треба приділяти показникам безпосередньо ремонтопридатності, технологічності при технічному обслуговуванні й при ремонті або різних сполученнях цих трьох показників.

До числа показників безпосередньо ремонтопридатності відносяться як оперативні показники - середній час відновлення, імовірність відновлення в заданий час, інтенсивність відновлення (одиничні показники), так й економічні показники - середні й питомі витрати праці й коштів на технічне обслуговування й ремонт. Сюди ж відносяться комплексні показники надійності - коефіцієнт готовності й коефіцієнт технічного використання.

Під середнім часом відновлення Тв розуміють математичне очікування часу відновлення працездатності. При відомому законі розподілу, середній час відновлення (Тв) визначається за формулою

, (1.1)

де - знак математичного очікування часу відновлення працездатності;

- щільність розпод...