Кременець як віднайдена перлина Західної України

Загальні відомості про населений пункт Кременець. Історія виникнення, походження назви. Найважливіші події з історії села. Найважливіші історико-культурні пам’ятки та об’єкти. Сучасний стан туристичної інфраструктури. Легенди та перекази про Кременець.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

[Введите текст]

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський інститут економіки і туризму

Факультет менеджменту, товарознавства та комерційної діяльності

Наукова робота

на тему: «Кременець - віднайдена перлина Західної України»

Львів 2013



Зміст

кременець історія легенда переказ

Вступ

1. Загальні відомості про населений пункт

2. Історія виникнення, походження назви

3. Найважливіші події з історії населеного пункту

4. Найважливіші історико-культурні пам'ятки та об'єкти

5. Відомі люди, пов'язані з населеним пунктом

6. Сучасний стан туристичної інфраструктури

7. Легенди, перекази, пов'язані з населеним пунктом

8. Можливості розвитку туризму

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

За результатами досліджень Державного агентства з туризму та курортів України, проведеного в червні 2011 року, лише 1% громадян нашої країни може дозволити собі відпочинок за кордоном. Але це не привід засмучуватися, адже Україна наділена величезним потенціалом у сфері туризму. Перебуваючи в самому центрі Європи, і володіючи м'яким, помірним кліматом, багатими природними ресурсами, величезною територією і великою кількістю цікавих культурних місць, - Україна має всі можливості стати одним із європейських центрів туризму.

Україна досі залишається не розвіданим туристичним напрямком не лише для іноземних туристів, а і для багатьох українців.

Зовсім небагато мешканців інших країн знають про інші українські міста, окрім Києва, Одеси та Львова в більшості випадків виявляються незнайомими словами для іноземних туристів.

Є багато колоритних невеличких містечок, де можна з приємністю провести день у пошуках краси і незвіданого.

Кременець - одне з тих місць, яке мало відоме як українцям так і іноземним туристам. Старовинне місто, з чудовими стародавніми будівлями, руїнами замку на горі. Місто розташувалося на кордоні Галичини і Полісся у мальовничій горбистій місцевості .

Як і майже кожне містечко Західної України, Кременець має що показати зацікавленим мандрівникам!



1. Загальні відомості про населений пункт

Кременець (Крем'янець) - місто районного підпорядкування, центр району, економічний і культурний осередок північної (волинської) частини Тернопільської області. Місто розташоване біля підніжжя Кременецьких гір. Відстань до обласного центру - 70 км. Є залізнична станція. Перша згадка про місто з'являється в 1227р.. Станом на 01.01.2012 рік населення Кременця сягає 21624 чол. Площа міста - 31 км І[4].

2. Історія виникнення, походження назви

Назва міста походить від слова «кремінь» (кремень) - кремнеземний мінерал, що використовувався людиною з найдавніших часів і в дозалізну епоху вважався найтвердішим матеріалом у повсякденному вжитку; звідси поняття «кремінь, кремінний» у значенні - міцний, стійкий. Оскільки історично основою Кременця є фортеця на стрімкій горі, яка панує над рівниною, можна припустити, що назва міста означає «твердиня». Точно невідомо коли виникло місто, завжди спиралися на першу писемну пам'ятку, то було в 1227р., але там написано вже про те, що в тому році відбулася битва за замок коли тогочасний його володар Мстислав Удатний вщент розбив під містом угорські війська короля Андрія ІІ, тобто сам замок був побудований раніше. В ХІ столітті теж є запис про замок, але тепер те, що підтверджувало його існування тоді, є тільки легендою про дівчину Ірву, яка не хотіла здаватися в полон чужоземцям і скочила з муру замка, на тому місці пролилася річка, яку теж назвали Ірвою, але й її тепер немає, бо вона замулилася. Проте, зараз дуже багато суперечок на предмет першої дати про Кременець, бо років 5 тому навпроти Будинку Культури розкопали кусок старої будівлі і значну кількість глечиків, посуду, знарядь праці. Є припущення, що вони можуть належати ще до Трипільської культури [2].



3. Найважливіші події з історії населеного пункту

На початку 1241р. Кременець вистояв перед ордами Батия, 1254р. витримав облогу Куремси. В 1259р. на вимогу темника Бурундая оборонні споруди розібрали.

Після загибелі Галицько-Волинської князівства місто переходило з рук у руки, а у 1382р. остаточно відійшло до литовських князів.

У II-й пол. XIV ст. замість дерев'яно-земляних укріплень збудовано кам'яний замок.

На початку XV ст. тут деякий час перебував зі своїм двором великий князь литовський Вітовт, сидів у в'язниці його суперник великий князь литовський Свидригайло, який 1438р. надав Кременцю магдебурзьке право. У цей час в місті почали селитися євреї. Численність єврейського населення Кременця збільшилася до 240 осіб (48 дворів) в 1552 р. - до 500 у 1578 р. і 854 (15 % загального населення) - у 1629 році[1].

Наприкінці XV ст. внаслідок нападів татар місто знелюдніло, у II-й третині XVI ст., під час перебування в руках віленського біскупа Януша (1529-1535) та королеви Бони (1536-1556) відродилося й перетворилося на один із провідних економічних центрів регіону. Король польський і великий князь литовський Сигізмунд I Старий передає 4 квітня 1536 року Кременецький замок із селами своїй дружині Боні Сфорца, яка володіє замком у 1536-1556 роках, і на честь якої, за однією з версій, названа замкова гора. Бона суттєво укріпила замок, який на той час мав три вежі і досить високі стіни з гарматами. В середині замку було розташовано казарми для гарнізону, різні господарські споруди, порохівниці тощо[2].

У 1569р. в результаті Люблінської унії Кременець відійшов до Польщі, а разом із нею до Речі Посполитої.

У I-й пол. XVII ст. місто стало важливим осередком культурного й релігійного життя Південної Волині. Восени 1648р. козаки здобули й зруйнували замок. Восени 1648 року козацький полковник Максим Кривоніс підійшов з військом до Кременецького замку і взяв його у облогу. В жовтні, після шеститижневої облоги із тривалими запеклими боями твердиню було здобуто, польський гарнізон взято у полон, а замок повністю зруйновано, єврейське населення дуже постраждало від знущань козаків. З того часу Кременецька твердиня вже не була відбудована.

За Вічним миром 1686 Кременець залишився в Речі Посполитій. У 1692р. в усіх установах впровадили польську мову, а на початку XVIII ст. православні храми перетворили на уніатські. У II-й пол. XVIII ст. в Кременці діяли уніатський (базиліанський) і 4 католицькі (францисканський, єзуїтський, реформатський і тринітарський) монастирі та кілька уніатських церков [1].

За III-м поділом Речі Посполитої (1795р.) Кременець відійшов до Російської імперії. Спочатку місто включили в Подільську, а 1796р. - Волинську губернії. У 1805р. тут відкрилася Вища Волинська гімназія, у 1819р. - реорганізована у Волинський ліцей (діяв до 1833р.).

Місто стало авторитетним центром освіти й науки й отримало образну назву «Волинські Афіни». У 1830-ті роки внаслідок запровадження у державних установах російської мови, проведено заміни Литовського Статуту російським законодавством, відбулося закриття ліцею та францисканського й базиліанського монастирів. Кременець остаточно втратив риси повітового центру Речі Посполитої і перетворився на провінційне місто Російської імперії. Ліцей мав велику бібліотеку (понад 50000 томів), у тому числі 1500 інкунабул (першодруків, надрукованих до 1500 р.). На базі бібліотеки ліцею у 1834 р. був створений Київський університет.

В 1897 році єврейська громада Кременця налічувала 6539 осіб (37 % населення).

Промислове піднесення останніх десятиліть XIX ст. мало позначилося на житті Кременця. Найбільше підприємство у 1899р. - сірникова фабрика, де працювало 25 робітників. Завдяки відкриттю покладів бурого вугілля, на розробку якого покладали великі надії, наприкінці XIX ст. проклали залізницю (введена в експлуатацію у 1896р.).

Із освітніх закладів на початку XX ст. діяли Волинська духовна семінарія (1838-1902), жіноче єпархіальне (1836-1921), чоловіче духовне (1885-1921), комерційне (1904-1921), двокласне міське училища, приватна жіноча гімназія, 6 початкових шкіл [1].

Улітку 1916р. тут була одна з вузлових ділянок Брусиловського прориву.

В часи Української революції діяв Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка.

Впродовж 1917-1920 років місто 7 разів переходило з рук у руки. Українській державній владі воно підпорядковувалося від початку 1918р. до червня 1919р..

Від жовтня 1920р. до вересня 1939р. Кременець належав до Польщі і входив у Волинське воєводство. Правлячі кола Польщі відвели місту роль одного з опорних пунктів закріплення своєї влади на «Східних кресах». Великі надії покладали на Кременецький ліцей, відкритий 1921р..

У міжвоєнні роки збудовано ватну фабрику (1936р.) й тютюновий завод (1938р.), упорядковано вулиці, заліснено схили гір. Основні осередки національного життя українського населення 1920-1930-ті були: товариство «Просвіта», приватна українська гімназія, православна духовна семіна...