Краєзнавчий нарис с. Волиця

Загальні відомості про населений пункт Волиця. Історія виникнення, походження назви. Аналіз природних умов та ресурсів. Найважливіші історико-культурні пам’ятки та об’єкти. Традиційні ремесла та звичаї. Легенди, перекази пов’язані з населеним пунктом.
Краткое сожержание материала:

Размещено на http:///

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський інститут економіки і туризму

Краєзнавчий нарис с. Волиця

Підготувала: Кордек Е. І.

Перевірив: Д.Ф.Н. проф. Сокіл В. В.

Львів - 2013



План

Загальні відомості про населений пункт

Історія виникнення, походження назви

Стисла характеристика природних умов та ресурсів

Найважливіші історико-культурні пам'ятки та об'єкти

Відомі люди

Традиційні ремесла, звичаї, обряди

Легенди, перекази пов'язані з населеним пунктом

Сучасний стан туристичної інфраструктури, можливості розвитку туризму

Список використаних джерел



Загальні відомості про населений пункт

Село Волиця розміщене у Мостиському районі Львівської області 6 км на захід від Мостиськ. На півночі межує з Черневим, на сході з Годинями і Мостиськами, на півдні з Тщенцем і Баличами. На заході з Шегинями і Буцовом. З південно-західної сторони протікає потік Сіканиця, який у селі, впадає у потік Тростянку, що пливе попри село Годині і там його називають Річка. Він на Годинях вливається у річку Січну, а дальше разом через якихось 800 м у ріку Вишню.

Село Волиця розтягнулося по обох боках асфальтової дороги, покритої асфальтом у 1939--1940 роках. До цього тут була звичайна кам'яна дорога. Друга частина села -- Заколія розтягнулася вздовж ґрунтової дороги, від залізниці аж до села Годині. Окремі частини села мають свої назви, які вживаються в більшості польським населенням.

У селі проживає 1040 осіб. Органом місцевого самоврядування є Тщенецька сільська рада.

У південно - західній частині території піднімається один горбок до 270 м, а у північній стороні найвищий пункт до 241 м. Через село пролягає шосе Львів -Перемишль, а східна частина села є розміщена по дорозі Волиця -- Годині. Село розтягнене 3 км до Годинь і 3 км до Гострої Гори. На північ від шосе на деякій віддалі пробігає залізниця Львів -- Перемишль. Найближча віддаль від шосе до залізниці (до місця зупинки Тщенець) дорівнює 235 м.

Село Волиця розташоване в Надсянській зандровій низовині. Має погордований характер, ґрунти переважно піщані та супіщані. Зустрічається багато валунчиків північного походження, які нанесені талими водами льодовика.



Історія виникнення, походження назви

Село Волиця засноване ще за княжих часів Титом під назвою Титова Воля. Він походив з Годинь і одержав за добру службу волю від боярина, що володів Годинями та дозвіл заложити село. Тит заложив його в урочищі Остра Гора. До нього приєдналися інші люди; зводили будівлі, займались господарством. Село було розміщене далеко від Годинь та Шегинь і тому мало свою церковцю, відомостей про існування якої не збереглось.

Село знаходилось на головній дорозі Львів-Краків, що єднала Русь та Польщу. Це була важлива артерія по якій йшов торговий шлях. Тим шляхом просувались і вороги. Напади турків і татар почастішали. Після себе вони залишали спалені та спустошені і обезлюднілі села.

В архівних документах різного часу згадується село Титова Воля. Першим документом який підтверджує існування села під назвою Титова Воля є виданий в Польщі в Вісліци 24 бер 1433р. акт, в якому король Владислав II Ягайло надав право своєму відданому шляхтичу і дворянину Янушу Лесковському наново заложити село Титова Воля у Перемишльській землі на магдебургському праві(MRPSІV 2.Дод.ІV 674). Цей акт цитує: „ Wislica 24 III 1433. Krol powierza Janowi Laskowskiemu , swemu dworzaninowi osadzenie wsi Titowa Wola w powiecie przemyskim na prawie magdeburskim.” У 1541 році король Зиґмунд Август підтвердив привілей Владислава Ягайла про закладення села Титова Воля.

Давнє село лежало за кілометр на захід від сучасної Волиці ( урочище Остра Гора). Останні жителі з цього села перебрались у село Волиця у 60-тих роках ХХ століття. На тому місці можна ще й нині побачити місця, де стояли будівлі, росли плодові дерева, хоча ліс невпинно наступає і все ховає в своїх заростях.

В кінці ХVІ століття село Титова Воля разом з Годинями належали Яну Клеменсу Браницькому та Ізабеллі з Понятовських. У 1572,1595 і 1599 роках у Перемишльській землі і у Львові був великий мор (Львівський літопис,102 стор.). В цей час була епідемія холери. Люди цих сіл вимерли, а будинки їх були спалені ( в такий спосіб проводили дезінфекцію).

Залишилось двоє людей, які похоронили своїх односельців на холерному цвинтарі розташованому під лісом на північ від села на віддалі 3 кілометрів. Це урочище і по нині відоме всім жителям села. Сам цвинтар не зберігся. Він був на горбочку. При будівництві залізниці його розкопали.

Після відступу пошесті через деякий час пани зайняли землі колишніх поселень і почали спроваджувати нових людей, адже їм потрібна була робоча сила. Прибували люди, в основному із Західних Карпат. Нове село після епідемії перемістилось за кілометр на схід в басейн річки Тростянки та потоку Шум; де рельєф значно пологіший та родючіші ґрунти. Тоді ж очевидно нове село і отримало назву Ляцка Воля.

Переселенцям надавались деякі пільги (їх до трьох років звільняли від панщини, зменшували або й зовсім звільняли від податків). Це була своєрідна вольность, що давала можливість стати на ноги і розвивати господарство. Але таку волю могло отримувати лише населення польського походження. І від того, що населення отримало волю, село прийняло назву Воля, а оскільки мешканцями були поляки, які в старовину називало себе ляхами,то назва села склалася з двох слів - Ляцка Воля. Так виникло село вже в тому місці де воно розміщене тепер.

Назва Ляцка Воля проіснувала до 1946 року і була перейменована у Волицю.

Стисла характеристика природних умов та ресурсів

волиця населений природний культурний легенда

Волиця знаходиться на крайньому заході Мостиського району, має значну кількість опадів. Це створює нормальну зволоженість території села.

Рельєф села - погорбкований, значною кількістю піднять та рівнинних ділянок. Його територія лежить в межах Передкарпатської геоморфологічної області, в межах Надсянської моренно-зандрово-алювіальної рівнини.

Клімат у с.Волиця- помірно-континентальний, близький до помірно-теплового. Літо - тепле, тривале, з частими дощами. Зима - короткочасна, холодна, з частими відлигами. Весна - прохолодна, із частими і пізніми приморозками. Осінь - суха і тепла.

Максимальні температури повітря спостерігаються в липні-серпні та складають 32,2 - 33,7°С. Найбільш холодними місяцями є грудень-січень, коли мінімальні температури коливаються в межах 28,4 - 28,7°С.

Найбільша кількість опадів (до 70 %) буває в теплий час року - з березня по листопад. В основному опади випадають у вигляді дощу та снігу. Величина снігового покриву характеризується нестійкістю (10-20 см) і не перевищує в середньому 40 см.

На території села чітко виділяються чотири пори року.

Оскільки Мосиський район лежить вмежах Головного європейського вододілу, то тут переважають дрібні річки- витоки основних річок. Через Волицю протікає потік Тростянець, який випливає з Мишлятич, протікає через Конюшки, Тщенець, Волицю і на Годинях його називають Річка. У Волиці потік Тростянець ще приймає потік Шум, який випливає з Балицького лісу.

На річках спостерігається три підняття рівнів води : весняна повінь - внаслідок танення снігу (березень - квітень); літні паводки - від випадання тривалих і сильних дощів (червень-серпень); зимові підняття рівня води внаслідок тривалих та інтенсивних відлиг (грудень-лютий).

Льодовий покрив рік нестійкий. В окремі роки річки зовсім не замерзають, що зумовлено частими підвищеними температури повітря взимку. Часто вже в листопаді-грудні на річках встановлюється льодостав.

Рослинний світ. Головними лісотворчими породами є : дуб звичайний, дуб лісовий, граб, вільха чорна, осика, тополя, липа, береза, ясен, клен, а серед хвойних - сосна, смерека, ялина, модрина. Найбільш поширені широколисті, соснові ліси, що складаються з дубово-соснових і буково-соснових, грабово-букових формацій.

В межах межиріччя поширена чагарникова рослинність, яка займає окремі схили, заболочені місця та долини рік.

Тваринний світ. В лісах водяться :

- ссавці: жовтогорла миша, руда полівка, звичайна бурозубка, білка, їжак, кам'яна куниця, лисиця, заєць, дикий кабан, олень, лось, косуля, ондатра.

- птахи: зяблик, велика синиця, лісовий коник, строкатий дятел, дрізд-горобинник, звичайна горлиця, клинтух, припутень, сіра ворона, фазан, сорока, вухата і сіра сови, сойка, каток.

- плазуни: ящірка прудка, веретільниця.

- земноводні : трав'яна жаба, ропуха.

- риби: краснопірка, верховодка, карась, лин, в'юн, короп, окунь, щука.

У степових районах можна зустріти :

- ссавці: польова миша, полівка, жовтогорла миша, хом'як, кріт, заєць-русак, ласка, лисиця.

- птахи: польовий горобець, польовий жайворонок, вівсянка звичайна, біла плиска, грак, канюк, куріпка сіра, перепели.



Найважливіші історико-культурні пам'ятки та об'єкти.

До найважливіших історико...