Історія бразильської столиці

Легенда про будівництво бразильської столиці. Географічне положення Бразиліа. Будівлі архітектора Оскара Німейєр як візитна картка міста. Кафедральний собор як символ міста. Недосконалості "ідеального міста". Коротка характеристика сьогодення Бразиліа.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Історія перенесення столиці

бразильський столиця кафедральний собор

Історія різних держав знає чимало прикладів перенесення столиць з одного населеного пункту в інший. У 1299 норвежці перенесли столицю з Бергену в Осло. Українці і турки двічі переносили столицю, а казахи аж три рази - востаннє в 1997 році столицею стало маленьке містечко Цілиноград, перейменоване в Астану. У кожному окремому випадку це відбувалося під впливом різних (географічних, політичних, соціальних, економічних) факторів. Ще більш переконливі мотиви були потрібні для прийняття рішення про спеціальне зведення головного міста, як то кажуть, на порожньому місці. До речі, таких фактів історія знає набагато менше ніж просте перенесення адміністративного центру. У 2017 році планують перенести столицю Південного Судану в спеціально збудоване місто Рамсель. Але зараз мова йде про столицю Бразилії - місто Бразиліа, побудованому всього за три роки в центрі країни в дрімучих заростях тропічних лісів для того, щоб урівноважити перекоси регіонального розвитку і стати реальною опорою федеративного устрою держави.

Існує легенда, що будівництво бразильської столиці було передбачене ще в XVI ст. монахом - єзуїтом Аншіеттом, але ніхто не знав, коли збудуться пророцтва. В 1883 році інший святий - салезіанський священик Дон Жоау Боско, який жив в Туріні (Італія), передбачив, що нова цивілізація з'явиться в центрі Бразилії, десь між 15-ю і 20-ю паралелями. Прихильники цього пророцтва створили спільноту Dom Bosco.

Тільки через два століття після виникнення легенди був запропонований перший план будівництва нової столиці, але його зразу ж відкинули. Недолік інфраструктури на дикому заході країни був причиною небажання населення покидати вже обжиті прибережні регіони. Тому спочатку (в 1763 р.) столиця була перенесена не вглиб країни, а з північно-східного узбережжя на південно-східне, з Салвадора в Ріо-де-Жанейро. Наступного разу згадали про цю ідею через тридцять три роки, коли син португальського короля Жоао II Педро проголосив Бразилію незалежною від Португалії імперією, але й тоді прихильники будівництва підтримки не отримали. Тільки в 1891 р. партія «нової столиці» домоглася значних успіхів - у першій бразильської Конституції було записано, що майбутній Федеральний округ зі столичним центром повинен розміщуватися на прямокутній ділянці землі всередині штату Гойас, в самому центрі країни.

Рішення побудувати нову столицю поблизу географічного центру країни виникло завдяки прагненню включити в економічне і соціальне оновлення країни величезні малозаселені території Бразильського нагір'я. Крім того, Ріо виявився дуже перенаселеним.

Але і після цього будівництво не почалося - не було людини, готової здійснити цю мрію. Така людина з'явилася тільки в середині XX в. Нею став колишній мер Белу-Орізонті, а тепер новий президент Бразилії Джуселіно Кубічек де Олівейра. Він був одержимий мрією про процвітання країни, і ідея нової столиці виявилася в дусі його політики. Після восьми років пошукових робіт було вибрано місце в малонаселеній частині штату Гойас.

Географічне положення Бразиліа

Бразиліа - місто, задумане і побудоване за єдиним планом, як втілення мрії людства про ідеальний технополіс. Місце для нового міста вибране топографами через його зручне положення поблизу декількох рік, що значно полегшувало завдання зв'язати столицю з віддаленими точками країни. Бразиліа розташовується на території штату Гойас. Місто знаходиться на плоскогір'я висотою 1172 м над рівнем моря, за 927 км від Ріо-де-Жанейро і 869 км від Сан-Пауло (по прямій). Федеральний округ Бразиліа обмежений річками Ріу Прету на сході і Дескомберту на заході. Має територію в 5822 кв. км, населення близько 2,5 млн жителів.

Унікальний план забудови міста

Будівництво міста було орієнтовано на найпрогресивніші технології в сучасному містобудуванні і на найновішу архітектуру. Ще будучи мером, Олівейра познайомився з архітектором Оскаром Німейєр, а ставши президентом, запропонував йому спроектувати нову столицю Бразилії. Німейер погодився працювати над основними урядовими будівлями, але для генерального плану забудови порадив провести відкритий конкурс.

Конкурс оголосили 19 липня 1956 р., в ньому брало участь 26 робіт, а переміг проект друга і вчителя Німейєри, бразильського архітектора-модерніста Люсіо Кости. На відміну від планів інших кандидатів, план Кости складався всього з декількох ескізів та сторінок рукописного тексту - ціле місто в конверті з коричневого паперу! Він просив журі вибачити його за такий схематичний начерк і додав: «Якщо він не підійде, то тоді його буде легко знищити, і мені не потрібно буде віднімати даремно ні свій, ні чужий час». Однак журі сподобався його проект, і воно вирішило, що цей план «ясний і простий за своєю суттю».

Люсіо Кости розробив генеральний план забудови міста. Будівельні роботи йшли важко - через відсутність якихось під'їзних шляхів будівельні матеріали привозилися здалеку по бездоріжжю і джунглям. Але вже в 1960 р. президент Кубічек офіційно відкрив "місто надії", що виросло за три роки посеред червоної пустелі. 21 квітня 1960 Бразиліа була урочисто проголошена столицею, і незабаром сюди переїхав федеральний уряд.

Архітектор-модерніст запропонував простий і водночас дуже функціональний проект, в якому особливу увагу надано орієнтації за сторонами світу, захисту будівель від перегріву і природної вентиляції. Так, з боку переважаючого напрямку вітру було викопане велике (80 км в довжину і 5 км в ширину) штучне озеро Параноя, яке ніби обіймає Бразиліа по зовнішньому периметру. Завдяки цьому тут відтворений комфортний мікроклімат, а охолоджене, свіже і зволожене повітря надходить навіть у найжаркіший сезон. Житлові мікрорайони потопають у зелені, а самі будинки розміщені на опорах так, що під ними безперешкодно ходять люди. Завдяки цьому забезпечується вільне розповсюдження повітряних потоків.

Обов'язково необхідно згадати третього генія, який брав участь у народженні нової столиці - пейзажиста Роберта Бурле Маркс, який розбив сади, підібрав рослини, здатні озеленити сухе плоскогір'я. Спеціаліст з садово-паркової архітектури спланував парки та газони Бразиліа з такою щедрістю, що, на загальну думку, в місті на одного мешканця припадає більше зелених насаджень, ніж в будь-якій іншій столиці світу. В парках, розроблених Марксом Бурле, демонструються твори мистецтва, які додають красу офіційним будівлям. Як додаток до краси архітектурного дизайну, в Бразиліа найвища концентрація на квадратний метр робіт найвідоміших бразильських художників.

Унікальність міста, задуманого як втілення мрії людства про ідеальний технополіс, у єдності всього задуму і архітектурного ансамблю. План столиці з висоти пташиного польоту має форму літака з «фюзеляжем» (центральною віссю). Навіть якщо ви приїхали сюди вперше, ви без особливих зусиль визначите, де перебуваєте. У місті тільки два головних проспекти, а автовокзал міста розташований там, де ці проспекти перетинаються. Один проспект тягнеться із заходу на схід (від хвоста «літака» до «кабіни») і веде до основних адміністративних будівель: до готелів, театрів, банків і магазинів. Інший тягнеться з півночі на південь (від одного кінця «крила» до іншого) і проводить вас по житловим районам. Найкраще місце, щоб подивитися, як виглядає Бразиліа, - це Телевізійна вежа, 224-метрова споруда, що знаходиться в «фюзеляжі» «літака», відразу за «крилами». Коли ліфт безкоштовно підніме вас на 75 метрів над землею, ви зможете оглянути центр міста, званий Плану Пілотові. Коли вдивляєшся в неосяжні газони міста, такі широкі і порожні, що небо може доторкнутися до них, дивуєшся, наскільки простора Бразиліа.

Інша особливість Бразиліа полягає в тому, що тут практично немає світлофорів, оскільки всі автомобільні та пішохідні розв'язки багаторівневі.

Будівлі архітектора Оскара Німейєр - візитна картка міста

Візитною карткою міста, що став культовим місцем паломництва архітекторів всього світу, є будівлі, спроектовані відомим Оскаром Німейєром. Сам він так сформулював особливу і неповторну концепцію зовнішнього вигляду Бразиліа: «Мене не приваблює ні прямий кут, ні пряма, жорстка, негнучка лінія, створена людиною. Мене вабить вільно зігнута і чуттєва лінія. Та лінія, яка нагадує мені гори моєї країни, химерні вигини річок, високі хмари, тіло коханої жінки». На його думку, «головне в архітектурі - щоб вона була нова, чіпала людину за душу, була корисна їй, щоб людина могла насолодитися нею. Немає архітектури давньої і сучасної. Є хороша або погана».

У кінці 50-х років минулого сторіччя Німейєр рішуче відійшов від стереотипів - йому вдалося спроектувати не стільки споруди, скільки скульптурні твори, що нагадують пам'ятники архітектури ще небаченої цивілізації, що так виразно вимальовуються на тлі хмар і тропічного неба. Він написав свій стиль, в якому форма індіанської хатини уживалася з аркадами колоніальної архітектури, а сферичні куполи (дуже схожі на тарілки НЛО) вже заглядали в майбутнє космічної ери. Його колони ніби ледь торкаються землі і тому сприймаються не як античний символ могутності, а підкреслюють простоту і легкість; залізобетонні будівлі позбавлені масивності і на вигляд дуже пластичні і лаконічні, а органічно вплетені в екстер'єр вода і зелений ландшафт ніби оживляють їх.

Футуристична захопленість архітектора зайшла настільки далеко, що новітність мали випромінювати навіть назви: резиденція президента - Палац Алворада (Світанку), будівля уряду - палац Планалту (Бразильського Плоскогір'я - саме тут побудована нова столиця), будівля Національної металургій...