Фізична культура і спорт як органічна складова загальної культури особистості

Основні поняття фізичної культури як органічної складової загальної культури суспільства: предмет, специфічна основа, засоби. Фактори, що визначають потребу людини в заняттях фізичними вправами. Фізкультура і спорт у системі підготовки фахівців у ВНЗ.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Кафедра фізичного виховання

Лекція:

Фізична культура і спорт як органічна складова загальної культури особистості

Ст. викл. Пащенко В.А.

Полтава - 2006



План

1. Поняття „культура”, його суть та складові

2. Аспекти діяльності людини в сфері культури

3. Фізична культура як органічна складова загальної культури суспільства

4. Предмет і специфічна основа фізичної культури. Основні засоби

5. Передумови виникнення й розвитку фізичної культури

6. Основні поняття фізичної культури

7. Фізична культура і спорт у житті сучасної людини

8. Фактори, що визначають потребу людини в заняттях фізичними вправами

9. Фізична культура і спорт у системі підготовки фахівців в умовах вищої школи

10. Професійна спрямованість фізичної культури у ВНЗ

11. Мета, основні завдання та форми організації фізичного виховання студентів Навчальні і позанавчальні заняття



1. Поняття „культура” та його суть

Слово „культура”, як відомо, латинського походження (cultura) і в перекладі означає обробіток, обробляти, доглядати, ростити. Тобто спочатку зміст цього слова було пов'язано з обробітком землі, хліборобством, рільництвом. Далі, з розвитком людського суспільства це поняття набуває більш широкого значення: „культура суспільства”, „культура нації”, „культура людини”, „моральна й естетична культура” тощо і сьогодні охоплює майже всі сторони життя й діяльності людини.

Ми вживаємо слово „культура”, пред'являючи вимоги до діяльності людей: говоримо культура праці (тобто сукупність умов, що забезпечують її високу продуктивність, безпеку й гігієну, а також рівень фахової підготовки працівника та його особистої організованості), культура управління, керівництва, обслуговування, побуту, відпочинку тощо. Ми співвідносимо зміст цього слова з особистістю людини, називаючи її культурною, вихованою, інтелігентною або навпаки - невихованою, безкультурною. Ми говоримо про культуру мови (тобто ступінь її відповідності нормам літературної мови), поведінки, спілкування, взаємин, про культуру почуттів конкретної людини, справедливо зазначаючи, що в культурній людині обов'язково має поєднуватись духовне багатство особистості з високими моральними й естетичними якостями.

Таким чином, у зміст „культура” в широкому розумінні цього слова входить: освіта, наука, філософія, ідеологія, релігія, мораль, право, мистецтво, спорт, всебічний розвиток особистості, рівень і характер мислення людини, її мова, здібності тощо. Отже, наведені приклади, як бачимо, красномовно свідчать про дуже широку географію застосування цього терміну. Що ж стосується наукового розуміння цього поняття, то в сучасній спеціальній літературі, тобто в науковому розумінні цього слова, в поняття культура включають усі форми суспільного життя, - це по-перше, - а по-друге, - способи діяльності людей , її засоби й методи. А це, з одного боку, - процес матеріальної і духовної діяльності людей, а з другого - результати , продукти цієї діяльності, які представляють відповідний інтерес і цікавість для особистості й суспільства.

Для ліпшого розуміння загального поняття „культура” його доцільно порівняти, зіставити з поняттям „природа”. До природи, як відомо, належить усе те, що існує за природними законами, незалежно від людини і не є результатом її діяльності, тоді як до культури належать способи й результати перетворювальної діяльності людини, тобто діяльності, спрямованої на перетворення природи для задоволення людських потреб. Іншими словами, надання тим чи іншим об'єктам, природі, самій людині кращої якості, обробіток, обробка того, що не мало цінності, але буде її мати, якщо до нього торкнеться рука людини. Отже, як бачимо, культура не дана людині від природи. Вона - результат суспільної й особистої творчості людей, яка віддзеркалює надзвичайно складні процеси матеріального й духовного життя суспільства.

Таким чином, поняття „культура” в сучасному розумінні цього слова характеризує систему активної діяльності людини, спрямованої на виробництво, збереження та споживання матеріальних і духовних цінностей.

Слід також зазначити, що існує матеріальна культура, до якої належать речі, знаряддя праці, навички , способи і результати матеріального виробництва, і духовна (продукти духовної творчості). Тобто досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, спорту, в організації державного й суспільного життя є його духовною культурою. Отже, духовна культура - це сукупність знань людини про навколишню дійсність і про саму себе, система цінностей і переконань, яка визначає її ставлення до навколишнього світу, суспільства, інших людей, це мета, мотиви й потреби її діяльності.



2. Аспекти діяльності людини в сфері культури

У процесі культурного розвитку людина послідовно діє в трьох аспектах:

1) пізнає культуру (пізнавальний аспект), зафіксовану в матеріальних і духовних цінностях, створених попереднім людським досвідом (засвоєння, опанування, набуття знань науки, техніки, літератури, мистецтва тощо, що сприяє формуванню людської особистості, розвитку її здібностей);

2) діє (дієвий) у суспільному середовищі як носій відповідних культурних цінностей, які в цілому відображають і характеризують таке широке поняття як культура людини. Як багатогранне явище культура людини включає абсолютно все - від умивання обличчя до вершин людського мислення, а це: культура тіла, рухів, одежі, духовність, інтелігентність, гармонійне поєднання кращих людських якостей, освіченість, сукупність знань, професійних умінь і навичок, моральна й естетична культура, мова, культура спілкування, взаємин, культура почуттів тощо, тобто дуже широке коло кращих людських якостей, наявність і сукупність яких і дозволяє врешті-решт виділитись із тваринного світу , вижити й отримати горду назву homo sapiens - людина розумна. Тобто культура інтегрується в суті самої особи, яка діє в культурному середовищі як конкретний носій культурних цінностей, поєднуючи в собі загальне, властиве культурі в цілому, і особисте, привнесене в культуру на основі індивідуального життєвого досвіду, рівня знань, світогляду тощо;

3) створює (створювальний) нові культурні цінності, виступаючи в даному випадку як суб'єкт культурної творчості, котрі стають основою, базою, підвалинами подальшого розвитку культури суспільства.

Культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, які віддзеркалюють історично досягнутий рівень розвитку суспільства, система активної діяльності людини, спрямованої на виробництво, збереження та споживання цих цінностей.

3. Фізична культура як органічна складова загальної культури суспільства

У процесі розвитку загальної культури суспільства її найважливішими складовими стали і такі види діяльності, які спеціально спрямовані на удосконалення людиною самої себе, своєї власної природи. Саме до таких компонентів культури й належить фізична культура, яка безпосередньо впливає не на предмети зовнішнього середовища, а на життєво важливі якості, можливості й здібності людини, що отримані нею у вигляді задатків від природи, передаються спадково й розвиваються протягом життя поколінь під впливом умов життя, діяльності та виховання. А так як основу і зміст культурно-історичного процесу складає людина, розвиток її фізичних і інтелектуальних здібностей, моральних і естетичних якостей, то фізична культура є органічною складовою загальної культури суспільства: вона виникає й розвивається одночасно й поряд із матеріальною й духовною культурою, разом із зародженням і розвитком людського суспільства. Ось чому в історії людського суспільства не було епох, часів, періодів або держав, які б не мали хоча б у найелементарнішій формі фізичної культури, фізичного виховання. Хоча, звичайно, рівень і стан їх розвитку на тому чи іншому етапі в тій чи іншій державі залежали від ряду обставин і передовсім від географічного розміщення, умов життя, праці, побуту, рівня розвитку виробничих сил, культури, соціально-економічних факторів тощо.

У особистісному аспекті, як відомо, фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка характеризує ступінь розвитку її фізичних якостей, рухових умінь і навичок, забезпечуючи своїми специфічними засобами розвиток потенційних фізичних можливостей організму людини.



4. Предмет і специфічна основа фізичної культури. Основні засоби

Як особливий різновид людської діяльності, що спрямований на саму людину, фізична культура має своєю специфічною основою, своїм змістом доцільну рухову активність людини, тобто до фізичної культури належать не всякі, а лише такі форми раціональної рухової діяльності, які дозволяють, у принципі, найкращим чином сформувати життєво важливі рухові уміння й навички, забезпечити цілеспрямований розвиток фізичних здібностей та розширення фізичних можливостей людини, сприяти зміцненню здоров'я, активізувати працездатність. Основні елементи такої фізкультурної діяльності отримали назву фізичних вправ. Фізичні вправи - особливий різнов...