Соціологія туризму

Соціологія туризму як наукова дисципліна, її виникнення і розвиток. Туризм як соціокультурний феномен та його інституціональні характеристики. Людина у сфері туризму, особливості її поведінки. Напрями і технології соціологічних досліджень у сфері туризму.
Краткое сожержание материала:

Размещено на

Модуль 1

Тема 1. Соціологія туризму як наукова дисципліна, її виникнення та розвиток

1.1 Визначення соціології туризму

соціологія туризм людина

Соціологія туризму як наукова галузь ще досить молода і перебуває в стадії становлення. Відбувається процес визначення, оформлення і уточнення змісту основних сутнісних ознак і характеристик, понятійно-категорійного "арсеналу", що описує цю галузь соціологічних знань. Продовжується уточнення визначення соціології туризму як науки, яке представлено у вітчизняних та зарубіжних джерелах з туризмології та соціології.

Так, у російській туризмології соціологія туризму розуміється як течія у прикладній соціології, пов'язана з дослідженням соціальних аспектів розвитку туристичної діяльності із застосуванням соціологічних методів та процедур. Вона орієнтована на вивчення факторів розвитку туризму, територіальних, сезонних, видових туристичних потоків, аналіз соціально-демографічних та інших характеристик туристів. Одним із важливих напрямків соціології туризму є виявлення туристичних мотивів (масових та в різних соціальних групах), а також розбіжності, які існують між туристичними потребами та перевагами і реальними можливостями отримання товарів і послуг, що надає індустрія туризму.

Таке розуміння не є усталеним. Тривають дискусії щодо визначення і змісту соціології туризму. Так, відомий російський дослідник туризму В.О. Квартальнов ставить під сумнів існування окремої галузі соціології туризму. Він вважає, що було зроблено кілька спроб зрозуміти різні з погляду соціології аспекти туризму, що відступають від ряду теоретичних поглядів. Хоча жоден із створених підходів до туризму не розвивався за власним, унікальним поєднанням теорій і методів, зростає кількість дослідників, які хотіли б розглядати туризм як визнану галузь, що вимагає соціологічного розуміння та трактування.

Разом з тим, заслуговує на підтримку його думка, що "соціологія туризму" вимагає контекстуалізації. Загальна думка зводиться, ймовірно, до того, що туризм не може розглядатись ізольовано. Оскільки проблематично сформулювати, якою повинна бути окрема його галузь, зображення в загальних рисах позицій, не обов'язково окремішньо, може допомогти в тлумаченні цього питання.

Як зазначають російські соціологи В.І. Добреньков та А.І. Кравченко, термін "соціологія туризму" застосовується на позначення прикладного розділу туризму, який вивчає за допомогою соціологічних методів тенденції та фактори розвитку туризму як соціального феномена (включаючи вплив суспільства, його соціальної структури на туризм та зворотний вплив туризму на соціальну стратифікацію суспільства, в тому числі й виникнення середнього класу, та масову культуру), а також прикладну галузь знання в складі соціології, орієнтовану на вирішення практичних питань в галузі туристичного бізнесу".

В українській соціологічній літературі соціологія туризму розглядається як окрема нова галузь соціології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму як суспільного явища в його зв'язку з соціальними, політичними, економічними та культурними сферами суспільства.

Як бачимо, соціологія туризму репрезентує себе як галузева соціологічна теорія середнього рівня, яка притаманними їй соціологічними методами досліджує соціальний феномен туризму в сукупності його проявів: туристичної діяльності і поведінки, туристичних груп і організацій, соціальних систем і соціального інституту туризму.

1.2 Об'єкт і предмет дослідження соціології туризму

При визначенні об'єкта і предмета соціології туризму необхідно керуватися вимогами і принципами, що склались у сучасній соціології. Адже правильний вибір предмета й об'єкта дослідження для соціології має принципове значення, оскільки, з одного боку, він окреслює коло досліджуваних проблем, а з другого - є структуроутворюючим моментом, який визначає характеристики засобів та методів спостереження, теоретичну лінію знання і водночас методологічний статус дисципліни в цілому, її місце та роль у науковій системі.

При визначенні об'єкта соціології туризму слід виходити з того, що суспільство, як об'єкт дослідження соціології, розглядається у двох аспектах.

По-перше, як соціальний організм, що складається із взаємопов'язаного комплексу соціальних утворень, тобто соціальних інститутів, соціальних спільнот, соціальних груп та індивідів. Кожен із компонентів цього комплексу є відносно самостійним суб'єктом суспільного життя, виконує певні функції і перебуває у взаємодії з іншими компонентами. Відповідно до цього соціологія вивчає суть соціального, закономірності та якісні характеристики кожного компонента і всього суспільства в цілому як соціального організму, а також різноманітні соціальні процеси, що в ньому відбуваються.

По-друге, суспільство - об'єкт дослідження соціології - розглядається як найскладніша природно-історична соціальна система. Суспільство як велика соціальна система являє собою органічну спільність виробничих сил і виробничих відносин, соціальної, політичної, економічної і духовної сфер.

Взаємодія різних соціальних груп людей, їхня діяльність у різних сферах суспільного життя -- економічній, соціальній, політичній, духовній (або ідеологічній) - за визначальної ролі способу виробництва надає розвиткові тієї чи іншої суспільної спільноти характеру природничо-історичного процесу. Кожна із зазначених сфер суспільного життя виконує певні функції: економічна - функцію матеріального виробництва, соціальна-соціалізації, політична-соціального управління та контролю, ідеологічна - духовного продукування.

Це зумовлює складність об'єкта соціології - людського суспільства, його специфіку, особливості, характер функціонування та розвитку. В повній мірі ознака складності притаманна і сфері туризму, яка структурно належить до сфери духовного продукування і взаємодіє з економічною, соціальною та політичною сферами. В процесі такої взаємодії основна функція туризму - задоволення пізнавально-дозвіллєвої та рекреаційної потреб людини - переплітається з функціями зазначених сфер суспільства.

Отже, у вивченні і виділенні об'єкта соціології туризму слід опиратись на основні наукові принципи соціології.

Передусім ідеться про принцип історизму. Це означає, що, по-перше, усі соціальні явища та процеси в суспільстві розглядаються як системи, що мають внутрішню структуру; по-друге, вивчається процес їх функціонування та розвитку; по-третє, виявляються специфічні зміни та закономірності переходу їх з одних якісних станів в інші.

Наступний принцип соціології - принцип соціального детермінізму, який відображає всебічний взаємозв'язок та взаємозумовленість соціальних явищ. Він відрізняється від економічного детермінізму тим, що враховує вплив не тільки економічної підсистеми, яка є "кінцевою причиною" всіх соціальних явищ та процесів, а й інших підсистем - політичної, ідеологічної тощо. Соціальний детермінізм означає також зумовленість будь-якого соціального явища або процесу всією сукупністю відносин, а не тільки окремими їх різновидами, наприклад економічними відносинами, хоч останні і є визначальними. Взаємний вплив безпосередньо пов'язаних структур конкретних соціальних систем, наслідком якого є їх взаємна зміна, має діалектичний характер.

Соціологія базується також на діалектичному принципі наукового пізнання суспільства та його соціальних систем. Його суть полягає в тому, що суспільство розглядається як живий організм, який перебуває в постійному розвитку. Для його вивчення потрібні об'єктивний аналіз виробничих відносин, що становлять дану суспільну систему, дослідження законів її функціонування та розвитку.

Таким чином, у соціології органічно поєднуються генетичний (конкретно-історичний) та структурно-функціональний підходи до аналізу як різних соціальних систем відокремлено, так і загалом суспільної системи як їх сукупності.

Кожна із соціальних систем, у свою чергу, включає багато інших підсистем. Соціальні системи перегруповуються, ті ж самі індивіди можуть бути елементами різних систем. Кожна з них, узята ізольовано або у зв'язку з іншими, розглядається як відносно незалежна.

Це повною мірою стосується і туризму, який з позицій соціології може розглядатись як відносно незалежна соціальна система. У свою чергу, індивід не може не зважати на закони тієї соціальної системи, до якої належить.

Тією чи іншою мірою він бере на озброєння її норми та цінності, тобто соціалізується. Його діяльність, таким чином, стає соціально визначеною. Разом з тим у суспільстві існують різні види, варіанти і форми соціальної діяльності та поведінки, між якими можливий вибір, а отже, і вияв активності людини.

Попри те що соціальні системи складаються з елементів, які мають різні індивідуальні риси, тобто елементи однієї соціальної системи можуть бути не тотожні за своїми рисами елементам іншої, обидві системи можуть мати загальні інтегральні властивості. Однотипні інтегральні властивості соціальних систем є основою їх типологізації, виділення різних типів соціальних груп, спільнот, інститутів, організацій тощо.

Покладення в основу класифікації соціальних систем типу соціальних зв'язків дає підстави для виділення таких елементів суспільної системи, як соціальні групи (соціальні відносини), соціальні інститути (інституціональні зв'язки), система соціального контролю (зв'язки соціального контролю), соціальні організації (організаційні зв'язки).

Дослідження на базі наукової теорії соціального розвитку конкретного стану соціальних...